2002 рік.
18 серпня.
19:42.
…
Ніч опускається на місто, люди повертаються з роботи чи прогулянок додому. Тим часом в портовій зоні, що знаходиться за пів години від міста, робота тільки починається з настанням ночі.
Темна фігура швидко перебігає від краю підліска до ближчого ангару, біля входу якого стоїть людина зі зброєю. Поки фігура в чорному ховалась за вантажним ящиком, охоронець змінився. Почекавши поки чоловік, що був на пості, скриється за одним з ангарів, фігура тихо підкралася до караульного зі спини, після чого нічну тишу порушив тихий хруст шийних хребців. Підхопивши тіло, щоб воно не впало одразу, хлопець відтягнув його у місце, де він ховався до цього, та сховав за коробками. Ще раз перевіривши все, фігура тихо прошмигнула в ангар.
Зайшовши всередину та сховавшись за залізними ящиками, хлопець зміг побачити, що відбувається всередині - там стояли озброєні охоронці, повз них проїжджали декілька навантажувачів з коробками, а вже біля них чекали похмурі вантажники, які перевантажували ці самі коробки. За цим всім пильно стежили дві фігури, що єдині не працювали. Перечекавши ще декілька хвилин в укритті та приблизно зрозумівши маршрут усіх людей, які знаходяться в ангарі, фігура відійшла в тінь від вантажних контейнерів та зникла.
—…
—…
—Вам точно вистачить стільки товару, чи ще партію візьмете?, - боковим зором, слідкуючи за реакцією співрозмовника, спокійно спитав молодий чоловік.
—Поки що достатньо, потім подивимося. — Безстрасно промовив він, уважно спостерігаючи за вантажниками — Все ж таки, ви новий постачальник на ринку. І про вас та вашу компанію мені нічого невідомо.
—Ну що ви, запевняю вас, у нас найкращий товар. - Він поправив краватку, яка і так виглядала ідеально, як і весь костюм.
На це покупець лише видав на смішливий смішок.
Постачальник лише встиг відкрити рот, щоб відповісти, як прозвучав вибух. Усі сполохалися та завмерли, коли прозвучав другий вибух, вже ближче.
— Я не зрозумів, це мій товар вибухає!? — Розлючено прокричав чоловік та крикнув охоронцям. — Чого встали, швидко пішли та перевірили, що сталося.
Охорона стрепенулася та побігла на звук вибухів.
Повернувшись назад до свого співрозмовника він прошипів скрізь зуби:
—Якщо це був мій товар, то я обіцяю, що знищу вашу шарашкіну контору.
—Це не міг бути наш товар. —Наче захищаючись виставив руки перед собою .—Ми увесь товар перевірили, він не міг здетонувати сам!
Суперечка була зупинена звуком того, як щось важке впало та покотилося у їх сторону.
—Ох чорт.. — тільки і встигли промовити вони перед тим, як граната, що прикотилася до їх ніг, здетонувала.
Всі бігли від ангара, коли почули та побачили вибух, бо увесь ангар був заповнений вибухівкою. Тим часом темна фігура зі срібним саквояжем бігла між вантажних контейнерів, якомога далі від вибухів та запаху гарі та пороху, намагаючись уникати людей. Пробігаючи черговий ангар перед ним відкрилися двері, і звідти вийшов чоловік середніх років у формі охорони.
—А ти ще хто такий?! — Здивовано промовив велетень, але коли хлопець спробував втекти той схопив його за воріт кофти та потягнув, знявши разом з цим капюшон. —А ну стояти, шкет, ти…,—Чоловік різко замовк коли побач білосніжне волосся та два янтарних ока, що дивилися на нього погрозливим поглядом. — Ти ж з…
Але він не зміг договорити, бо його горло було розпорото в ту ж мить, коли він побачив ті очі.
Відійшовши від трупа, хлопець постояв ще декілька секунд, дивлячись зверху вниз на тіло, та одягнув капюшон назад. Почувши кроки, що наближаються, він побіг далі. Через декілька хвилин він вже був на краю вантажного порту.
— Род та Міхаель мертві, саквояж в мене. — Промовив хлопець в передавач та підійшов до одного з контейнерів.
Відкривши один з вантажних контейнерів, хлопець зайшов у середину, через кілька секунд з контейнера виїхав мотоцикл. Байк виїхав з території порту та поїхав у напрямку міста.
