Історія героя сьогоднішнього інтерв’ю
Андрій Кобзар - з 90-х років член УНСО, строкову службу проходив в 1997-1998 р.р. в 820-му МСП 128-ї МСД (нині - 128 ОГШБр) - на САУ 2С1.
В вересні 2014 року формувалась 44-а окрема артилерійська бригада, тоді Андрій працював на гаубиці 2А65 «Мста-Б». Баталії велись за н.п. Щастя, Кримське, бої були на Бахмутівській трасі, Горлівський напрямок…В вересні 2015 був демобілізований.
В перший день повномасштабного вторгнення разом з побратимом зранку зібрали групу артилеристів і в військоматі наполягли негайно відправити їх в найближчу арту. Таким підрозділом була 43-я ОАБр. Розрахунок працював з САУ 2С7 «Піон». Бої під Броварами, потім біля Березань, далі - Ізюмський, Лиманський і Бахмутських напрямки. В середині липня 2022 частина підрозділу була відправлена в Німеччину, навчатись на Panzerhaubitze 2000 в артилерійську школу в Ідар-Оберштайні. (Die Artillerieschule in Idar-Oberstein) - центральний навчальний центр для артилеристів Бундесверу.
Таким чином Андрій Кобзар став Geschutzenfuhrer - командиром гармати. Навчання загалом тривало півтора місяця. Вже з листопада 2023 року на німецьких гаубицях розрахунки вирушили під Бахмут.
Потім - Сватівський напрямок, потім робота під Сіверськом, потім знову Сватівський напрямок, потім Соледар. 16 травня 2023 року Андрій отримав важке поранення і контузію. Нажаль мех.вод, який був за півтора метри від Андрія загинув, причина загибелі - попадання кумулятивного суббоєприпасу КОБЭ 3Б30. Решта екіпажа і гаубиця не постраждали.
Дискус по темі…
PzH-2000 є гусеничною САУ. Гусеничне шасі - в більшій мірі перевага, недолік чи необхідність в умовах України?
І колісне, і гусеничне шасі має свої переваги та недоліки. Але, під-час експлуатації виявився неочевидна перевага гусеничного шасі - воно дозволяє забронювати САУ, надійно забронювати. Прикладом цього є PzH-2000.
Колісне шасі не здатне нести таке навантаження. Caesar - чудова артилерійська установка. Але війна змінилася, з'явилися FPV-дрони, Ланцети. Тепер його перевага в легкості та маневреності не настільки значна, а от загроза для екіпажу, що працює ззовні машини дуже велика. Коли в машину "прилітає", то вона розлітається в усі боки, люди гинуть. І все, ви витрачаєте екіпаж. Закрите бойове відділення з баштою туди не встановиш же.
Колісне шасі вочевидь теж має свої переваги, проте не без таких нюансів.
Є звісно такі САУ як Dana, Dita, Zuzana де є башта, захист екіпажу там ліпший. Від БПЛА-камікадзе таке бронювання не сильно допоможе, а от від їх класичної контрбатарейної зв'язки - БПЛА Орлан і РСЗВ БМ-27 Ураган з касетними реактивними снарядами допомагає.
Типу, стоїть українська САУ, працює по оркам. Вони це бачать з Орлану і починають засівати все "касетами". І коли екіпаж САУ працює ззовні - наслідки можуть бути летальні. У нас так загинув екіпаж 2С7 Піон. Вижив лише командир і механік-водій, отримавши поранення. Бо вони були в установці, а не біля неї. А ми от всі працюємо в машині, за бронею.
Так що я думаю обидва типи шасі мають право на життя, проте гусеничне шасі дозволяє значно ліпше захисти екіпаж.
З приводу бронювання: які влучання воно витримує? Які методи захисту від БПЛА існують та яка їх ефективність?
Все залежить від того, під яким кутом у САУ щось влучило і чи була встановлена у місці влучання додаткова пасивна броня.
Як приклад, недавно нас не пробили ланцетом.
З чого цей блок броні виготовлений? Це текстолітовий блок на сталевій підложці. Цікаво, що існує також проміжок між самою бронею САУ та оцим додатковим бронюванням.
Окрім бронювання безпосередньо САУ, допомгти від Ланцетів можуть й моцні дерева, якщо стояти десь під ними. А якщо стоїш у "хатинці" з сітки-рабиці, то ще ліпше.
Не в нашому підрозділі, а в іншому, в PzH-2000 запустили 5 Ланцетів по черзі. Спочатку вони пробивали цю сітку-рабицю. В результаті все-таки спромоглися пошкодити САУ, але некритично, не знищили. Без детонації та іншого, хоча це й була найбільш пошкоджена САУ. Її потім повезли на ремонт.
Тому для захисту від БПЛА треба шукати дерева з товстими стовбурами, "хатинку" якісну робити, а броня на PzH, що ліпша аніж на будь-яких САУ, стає додатковим приємним бонусом.
Як ви оцінюєте ефективність та доцільність використання снарядів типу SMART та Bonus? Загалом, цікава ваша думка щодо снарядів із розумними суббоєприпасами для боротьби з технікою.
Так, дійсно, ми працювали SMARTами. І саме моя САУ була обрана для того, щоб використовувати дані снаряди.
Ми отримали їх в достатній кількості у кінці лютого 2023. Працювали саме ними, розібралися як ними користуватися.
Зброя дуже ефективна, від неї ніщо не рятує. Датчики, які вмонтовані в суббоєприпаси все чітко ідентифікують, знаходять ворожі цілі.
Наша задача - це доправити снаряд до цілі та правильно запрограмувати підривник, щоб він правильно розкрив снаряд, приблизно у задній точці.
Після розкриття суббоєприпаси вилітають та починають спускатися вниз на свої парашутах. Парашути закріплені не симетрично, ніби по спіралі.
У радіусі 200 метрів вмикаються датичики суббоєприпасів: інфрачервоний, на наближення. Коротше, не будемо зайве розповідати. Вони чітко й надійно ідентифікують цілі, чи це не макет, чи це не обманка. Цього достатньо знати.
Після цього суббоєприпаси спускаються на знайдені цілі, підриваються та вражають їх спеціальним бойовим ядром із ніобія. Підрив суббоєприпасу здійснюється на висоті 20 метрів над поверхнею. Дане ударне ядро здатне вразити будь-яку існуючу техніку противника у верхню півсферу. Навіть "мангал" не стане перешкодою для нього.
Ще однією перевагою такого типу снарядів з суббоєприпасами є те, що їх неможливо заглушити, як снаряди з GPS-наведенням, як у M982 Excalibur чи Vulcan. Тут все саме наводиться й всіх убиває.
Десь снарядів 30 ми витратили, щоб чітко зрозуміти, як ці снаряди працюють. А сумарно ми їх використали десь 140 штук, якшо бути точним то 136. Поки вони не закінчилися. 36 на пристрілку, от 100 снарядів, які ми використали за півтора місяці активного використання. За цей період під відеофіксацію вони уразили 41 танк і ще певну кількість іншої техніки: БМП, вантажівок та буксованих гармат.
Загадом, прекрасна штука, чудово працює.
Чи являється правдивою інформація про те, що живучість стволів є значно вищою заявленої?
Ким заявленої? Хто, чим? Я знаю, нам у Німеччині казали, що живучість стволів - це 25 тисяч модулів. Якщо ми в середньому стріляли на 5-му модулі, то ресурс ствола приблизно становить 5 тисяч пострілів.
Звісно, ми стріляли і 6-им модулем, і 4-им, і навіть 3-ім. Але 3-ій був рідкісним, тому основа: 4, 5 і 6. В середньому виходить 5-ий.
Зрозуміло, що ресурс у 5000 пострілів - це значно більше, аніж на радянських гарматах. У 2А65 Мста-Б і САУ 2С19 Мста-С ресурс ствола на повному заряді, підкреслюю, 3000 пострілів. Якщо використовувати далекобійний заряд, то ресурс ствола взагалі впаде до 2-х тисяч пострілів.
Ну от моя САУ, за мою каденцію, та після уже мого поранення, здійснила 6500 пострілів. І після того її повезли на заміну ствола. Ми за САУ добре доглядали, все працювало, але ресурс ствола - це ресурс ствола.
Але ми ще не знаємо, наскільки інтенсивно їх до того експлуатувала 26 ОАБр та німці.
Такий серйозний знос звісно впливав на точність САУ, але хлопці ще влучали.
Чи захищені розрахунки від FPV-дронів? Я чув, що існують портативні аналізатори типа "Цукорок", що застосовуються для виявлення БПЛА. А чи застосовуються ще якісь комплекси, можливо РЕБ?
Ну на той момент (ще до поранення) FPV до нас ще не долітали, лише Ланцети.
А загалом, все що існує для протидії БПЛА необхідно використовувати. І маскування, і засоби виявлення БПЛА і засоби протидії.
Конкретно Цукороку тоді в нас не було.
Зате був певний РЕБ, була Нота, коли ми ще на Піонах працювали. Тоді було помітно, що БПЛА літають, але нічого не можуть нам зробити.
Недавно взяли ще хлопцям аналізатор спектру і РЕБи.
Ну але раніше самі ми захист від БПЛА фактично не забезпечували. Ми домовлялися з тими, хто біля нас стояв, якось з Буковелю працювали.
Ще робоча схема - поставити 2-3 людини на підвищення неподалік вогневої позиції, щоб вони "виглядали" ворожі БПЛА. Той же Ланцет добре видно, у нього характерні Х-подібні крила, які виблискують на сонці. І тобі тільки сказали: "Ланцет!". Бах, застопорився, заліз у своє укриття. В'їзд в "нору" робили по косій, щоб Ланцет не міг залетіти в хащі слідом за САУ. Після того він зі швидкістю 160-170 км/год залітає в гілля та там ламається.
Тому навіть спостереження - уже дуже добре.
Питання від редакції:
-Куди пішли працювати частина обслуговування 2С7 Піон, коли екіпажі перевчилися на PzH-2000?
-Перевели в піхоту.
Про БК для САУ 2С7 Піон, які, як відомо, використовуються до сих пір:
Наразі розрахунки 2С7 Піон ведуть вогонь американськими 203-мм снарядами, при тому використовуючи радянські заряди картузного типу, бо зарядів американці не дали. Але диявол криється в деталях - американські снаряди є гаубичними, а не гарматними. Радянські снаряди розраховані на значно більший тиск порохових газів. Відповідно вони тонкостінні, і при пострілі повним зарядом є висока ймовірність того, що снаряд просто розірветься в каналі ствола гармати. Саме тому американськими 203-мм снарядами стріляють поменшеними зарядами на малих відстанях.
На кінець - чи вбачаєте ви перспективу для PzH-2000 як основної САУ ЗСУ, чи специфіка БД вказує на те, що ліпше обрати іншу установку?
Ну я вам так скажу: я не залазив в AS-90, я під-час БД не залазив у М109, проте це простіші машини. От у що я залазив з машин подібного класу - це у AHS Krab. Я його бачив, і одразу хочу вам сказати: це недороблена, непродумана і дуже сира машина. Її поляки "допилювали" 20 років і так її й не доробили. В ній хаотично розтиканий БК, тонка броня. Це провал.
Ліпше за PZH-2000, яка чудово захищена, з значним модернізаційним потенціалом, та АВТОМАТИЧНОЮ ПОДАЧОЮ СНАРЯДІВ немає нічого. Якщо у тебе прямі руки, й ти достатньо обслуговуєш всі необхідні механізми, то до снарядів ти доторкаєшся лише тоді, коли вантажиш БК в САУ. Після того можна стріляти як завгодно, проте до снаряду доторкатися не доведеться. А в Крабі такого немає, там ти все ручками тягати, що вже говорити про простіші машинки.
А якщо є бажання загалом порівняти Краб та PzH-2000, то зайдіть на Oryx та порівняйте втрати. Верифіковано втрату 28 Крабів, а їх було 80. Втратили третину, третину! І якщо поглянути на фото уражених машин, то дуже частим явищем є детонація САУ, разом з екіпажем.
А от Панцергаубиць 27 штук, скільки з них знищено? Немає таких. Про пошкоджені я знаю, але їх кількість можна перелічити на пальцях однієї руки. А такого, щоб БК детонував чи хтось з членів екіпажу загинув - та ніколи. Тут вже питання грамотності компоновки САУ.
На цьому все. Початково планувалось зробити інтерв’ю значно більшим, але через технічні проблеми воно є в такому вигляді як зараз. На каналі ще є невеличке доповнення до цього лонгріду.
Від всього колективу СПЖ “Водограй” висловлюю велику подяку за можливість поспілкуватись і за матеріали Андрію Кобзарю.
Дякую всім, хто допоміг в підготовці матеріалів, окрема подяка моєму другу Миколці за те, що накидав багато питань. Якщо маєте бажання допомогти нам матеріально (за що ми вам будемо дуже вдячні) - ось посилання на банку.
