Початок повномасштабного вторгнення став каталізатором серйозних змін у житті українців — чимало людей залишили рідні домівки та почали пошук нового життя. За результатами опитування, проведеного Info Sapiens у травні 2024 року, майже половина економічно активного населення нашої країни була змушена змінити професію. Серед тих, хто наважився почати усе з нуля, — Іван Хрипченко, учитель української та англійської мови з міста Курахове на Донеччині. Сьогодні в закарпатському Перечині він знайшов нове покликання та працює слюсарем механоскладальних робіт на релокованому підприємстві ТОВ «Френдлі Вінд Технолоджі» — єдиному в Україні виробнику вітротурбін.
Як розповідає Іван, до повномасштабної війни з рф він викладав у школі українську та англійську мови, а також літературу. Це було його місце сили, улюблена робота. Попри складну ситуацію,
ще довго намагався залишатися вдома й продовжувати навчати дітей.
«Довго тримався, вів уроки-онлайн. Але коли стало ясно, що школа закривається і життя в місті фактично паралізоване через постійні ворожі обстріли, вирішив із родиною залишити Курахове», — розповідає Іван Хрипченко.
Батьки переїхали в Павлоград, а він сам вирушив на Закарпаття. Про можливість працевлаштування на релокованому виробництві дізнався від знайомих: надіслав резюме й отримав схвальну відповідь.
Після цього довелося кардинально зміни свій фах — перейти до освоєння слюсарської справи. Тепер він займається складанням башт, гондол, маточин — компонентів, з яких постають сучасні вітротурбіни. Водночас, завдяки своїм лінгвістичним знанням Хрипченко активно долучається до комунікацій із міжнародними партнерами Індустріального парку, забезпечуючи ефективну взаємодію та налагодження співпраці:
«Навіть тут я можу практикувати англійську. Ми спілкувалися з колегами з Німеччини, і я допомагав у перекладі на збірній ділянці».
Перехід до технічної професії не став для молодого чоловіка надто складним: у школі Іван любив креслення та легко давав раду технічним завдання. На новому місці швидко навчився роботі з інструментами завдяки наставнику Роману Гузиці, який і сьогодні допомагає йому вдосконалюватися.
Попри зміни у професійній біографії, герой не збирається зупинятися на досягнутому.
«Амбіції мають бути високими — лише так можна досягти мети. Я мрію стати представником нашої компанії в Україні та просувати український продукт за кордоном. Керівництво знає про мої плани і підтримує їх, тож я вірю, що ми разом досягнемо результатів», — каже він.
У трудовій книжці Івана вже ціла палітра професій: від педагога до керівника закладу швидкого харчування. Тепер там з’явився і запис «слюсар 3-го розряду».
Наостанок Хрипченко ділиться порадою, яка допомогла йому самому зробити рішучий крок у невідоме: «Мій колега колись сказав: треба просто взяти і зробити». Якщо довго вагатися, можна втратити більше, ніж просто час».
Проста, але дієва настанова стала для чоловіка орієнтиром у момент, коли довелося залишити рідне місто, змінити професію й почати все спочатку.
Тепер він радить усім, хто опинився у подібній ситуації, не боятися змін і сміливо братися за нову справу.
Історія Івана Хрипченка — далеко не поодинока на підприємстві. До прикладу, родина робітника Миколи Гончарова, яка тікала із села Покровське на Донеччині, отримала можливість почати життя з початку, поєднуючи стабільну роботу із безпечним та облаштованим середовищем. ТОВ «Френдлі Вінд Технолоджі» забезпечила сімʼю безкоштовним комфортним помешканням у новому житловому комплексі для працівників. Ці приклади доводять: бізнес може стати підтримкою для людей у складних обставинах і платформою для нового старту.
