Що означає коморбідність?
Коморбідність — це наявність одного або більше додаткових станів/захворювань, які часто є супутніми (паралельними чи співіснуючими) з основним захворюванням. Інакшими словами, коморбідність це коли певний стан/розлад супроводжується іншим станом/розладом. Термін походить від латинських co (поєднання, сумісна дія) та morbus (захворювання), що в цілому пояснює його суть. А ще цей термін часто використовують як синонім полі/мультиморбідності. Коморбідний стан може бути як фізіологічним, так і психічним, незалежно від типу основного стану. Наприклад, люди з хронічними болями можуть мати депресію, тоді депресія буде коморбідним розладом до того, який спричиняє хронічний біль.
Тож поговоримо про коморбідність розладів РАС+РДУГ, яку іноді ще називають AuDHD. Потішно, але раніше вважалося що ці два розлади є взаємовиключними, тобто не можуть бути присутніми в однієї людини одночасно. Проте з розвитком досліджень про нейровідмінності стало зрозуміло, що РДУГ та РАС не просто можуть бути одночасно, а й часто зустрічаються в парі.
А саме близько 50-70% аутичних людей також підпадають під критерії розладу дефіциту уваги та гіперактивності. Разом з тим близько 21% РДУГжників (деякі джерела дають числа 20-50%) підпадають під критерії розладу аутистичного спектра. Це доволі суттєвий перетин діагнозів і це свідчить про те, що ці розлади дійсно існують пліч-о-пліч. Тому не дивно, що вчені припускають нібито вони взаємопов'язані та навіть мають спільну етіологію (причину виникнення).
Парадоксально, та виходить, що частка людей з РАС+РДУГ настільки висока, що ці люди мають між собою більше спільного, ніж з просто аутичними людьми, наприклад. Водночас ці розлади можуть маскувати одне одного та зменшувати інтенсивність одне одного, якщо присутні обидва. Через що ймовірність отримати діагноз хоча б одного з розладів зменшується, а також збільшується ймовірність хибних діагнозів (наприклад МРО, БАР, ОКР тощо).
Прояви цих розладів можуть виглядати дуже схоже. Наскільки, що їх можна сплутати. Нерідко я спостерігали як прояви чи терміни для аутичних використовувались у відношенні до ADHD та навпаки. Проте я вважаю, що їх потрібно розрізняти, навіть маючи обидва.
Чим аутизм й розлад дефіциту уваги та гіперактивності схожі?
Починаючи з очевидного, обидва розлади є нейровідмінностями, що мають високу спадковість, впливають на когнітивні здібності та обробку сенсорної інформації. Обидва розлади впливають на виконавчу функцію, концентрацію уваги, сенсорну чутливість, емоційну регуляцію та здатність до соціалізації. Обидва розлади починають проявлятися у ранньому дитинстві та зберігаються на все життя, хоч інтенсивність проявів може змінюватися з часом.
Виконавча функція страждає як в аутичних людей, так і людей з РДУГ. Вона впливає на організацію своєї діяльності, здатність приймати рішення, регуляцію уваги та пам'яті.
Сенсорна чутливість також є спільною рисою обох розладів. Це пов'язано з тим як мозок людей з РАС/РДУГ обробляє вхідну інформацію.
Емоційна регуляція страждає через складнощі з інтероцепцією (відчуттям внутрішнього стану), негнучку нервову систему та сенсорну чутливість. Також людям з обома розладами притаманна дисфорія, чутлива до відторгнення (RSD).
Соціалізація. Хоч причини для цього різні, але що люди з РАС, що люди з РДУГ можуть мати схожі проблеми з соціалізацією. Обидві групи мають труднощі зі слідуванням соціальним звичаям. Люди з РДУГ через неуважність чи імпульсивність, а люди з РАС через проблему з інтуїтивним сприйняттям соціальних норм, натяків, мови тіла, зчитуванням намірів. Також соціальна комунікація може вимагати одночасного виконання кількох завдань або швидкого перемикання, що є непростим для нас.
Гіперфіксації та спеціальний інтерес. Схожими між собою є гіперфіксації та спеціальний інтерес (термін РАС). Вони характеризуються пристрасним захопленням певною темою/фандомом/речами/людиною/тощо. Наш мозок відзначається більшою зосередженістю на певних інтересах, що ускладнює виконання завдань чи вивчення тем, які не викликають зацікавленості. Проте гіперфіксації та спецінтереси задовольняють різні потреби. Гіперфіксації частіше слугують для отримання дофаміну від досягнення цілі, відчуття новинки, суперництва. Спеціальні ж інтереси є довготривалішими за гіперфіксації, слугують для здобування та структурування інформації в більш доступний спосіб, аби краще розуміти світ, ефективніше взаємодіяти з ним, розуміти чужі відносини та емоції, в цілому почуватися комфортніше.
Стимінг та повторювані рухи також є спільною рисою РАС та РДУГ. Стимінг слугує для самостимуляції чи емоційної саморегуляції в обох випадках. Однак у випадку РДУГ це частіше стосується стимуляції, а у випадку аутизму — саморегуляції. Також стіми обох розладів можуть виглядати подібним чином. Наприклад, повторювання звуків чи фраз, спів, фіджетинг, гойдання, хитання головою, "втикання" в одну, кусання нігтів та накручування волосся на пальці.
Відмінності між аутизмом та рдуг
Усе ж це два різні розлади з різними діагностичними критеріями. Хоч аутизм та РДУГ збоку можуть виглядати подібно, на папері це зовсім різні розлади. Наприклад, неуважність та імпульсивність є критеріями діагнозу РДУГ, незважаючи на те, що деякі прояви розладу аутистичного спектра можуть зовні виглядати як неуважність та імпульсивність. Але зрештою результат прояву той самий. Крім тих відмінностей у внутрішніх причинах проявів, котрі наведені у попередньому розділі, можна також відмітити інші розбіжності.
Концентрація уваги. Людям з РДУГ важко зосереджувати увагу на одному й тому ж завданні протягом тривалого часу й вони легко відволікаються. Коли аутичні люди можуть мати обмежене коло інтересів, через що може здатися ніби вони зациклені на речах, які їм подобаються, водночас їм важко зосередитися на речах, які їх не цікавлять. Тож першопричина "неуважності" різниться в залежності від контексту та предмету зацікавленості.
Соціальні сигнали. Механізми, що лежать в основі соціальних труднощів двох груп різні. У контексті РДУГ труднощі соціалізації більше пов'язані з імпульсивністю та неуважністю, у той час як при аутизмі соціальні проблеми пов'язані з труднощами інтерпретації соціальних сигналів. Люди з РДУГ можуть зчитати соціальні сигнали, якщо зосередяться. Аутист_кам складніше робити це інтуїтивно (хоч вони можуть це робити, використовуючи префронтальну кору та аналітичні навички). Також люди з РДУГ більш схильні до надмірної балакучості, перебивають інших чи не слухають, що їм говорять, в той час як аутичним людям важче залучитися до двосторонньої взаємної розмови.
Повторювані рухи та стимінг можуть інтерпретуватися як гіперактивність, але як вже було зазначено, стимінг в аутичних людей виконує функцію регуляції частіше, ніж стимуляції, в той час як в РДУГжок навпаки. Також аутичний стимінг більш інтенсивний та повторюваний, а РДУГ-стимінг може бути більш рандомним.
Рутина. Люди з РДУГ не терплять рутину, їм швидко набридає однотипність. Тому вони краще справляються з несподіваними змінами в рутині через зовнішні чинники або самі прагнуть внести новизну у своє життя. Водночас в аутичних людей несподівані зміни можуть призвести до інтенсивної негативної реакції: роздратування, тривоги, стресу, чи навіть мелтдауну. Їм потрібен час аби ментально підготуватися, але це не стосується змін, ініційованих самостійно. Аутичним людям подобається рутина, щоденні ритуали та стабільність.
Затримка чи розлади мовлення є діагностичними критеріями розладу саме аутистичного спектра, хоч і не виключають імовірності поєднання таких розладів з РДУГ.
Як виглядає AuDHD (рас+рдуг)?
Оскільки разом розлади почали діагностувати не так давно, то коморбідність РАС та РДУГ досі погано вивчена. AuDHD може відчуватися як полегшення, адже недоліки обох розладів можуть компенсуватися, а може відчуватися незлагоджено та контроверсійно, наче всередині тебе б'ються два вовки.
Прояви розладів можуть навпаки посилюватися/погіршуватися, коли ви маєте обидва. Наприклад, одне дослідження показало, що люди з РАС+РДУГ демонструють підвищену увагу до деталей, порівняно з людьми, які мають лише РДУГ або лише аутизм. Ми помічаємо кожну найменшу деталь та сенсорний аспект нашого оточення. Додавши до цього особливість розподілу уваги при РДУГ, виходить, що ми можемо бути абсолютно нездатними ігнорувати все, що відбувається навколо. Деякі з протиріч, з якими ви можете зіткнутися як людина з AuDHD:
Ви процвітаєте, коли є певний розпорядок дня (аутична риса), але вам важко планувати й дотримуватися розкладу (РДУГ-риса)
Вас дратує, коли друзі запізнюються на зустріч (аутична риса), але самі маєте труднощі з тим, щоб приходити на заходи вчасно (РДУГ-риса)
Ви знаходите спокій займаючись улюбленою справою (аутична риса), але разом з тим вам потрібно перемикатися між кількома інтересами, щоб не втратити мотивацію (РДУГ-риса)
Ви усе ретельно плануєте (аутична риса), але часом перевантажуєте себе, приймаючи імпульсивні рішення (РДУГ-риса)
Під час інфодампінгу ви говорите занадто швидко (РДУГ-риса), але коли вам ставлять вам питання не по темі, ви відповідаєте з затримкою або взагалі не говорите далі (риса аутизму)
Тож, й без того дві цікаві нейровідмінності — розлад дефіциту уваги й гіперактивності (РДУГ) та розлад аутистичного спектра (РАС), у поєднанні створюють ще більш цікаву комбінацію та мотивують глибше вивчати тему нейровідмінностей. Хоча, на перший погляд здавалося б, що ці розлади дуже різні за критеріями діагностики, вони проявляють немалу кількість спільних аспектів. Це мотивує досліджувати тему коморбідності надалі й виправляти нестачу знань про величезну частку нейровідмінних людей.
