Розлад дефіциту уваги й гіперактивності (РДУГ) — один з найпоширеніших розладів нейророзвитку. Завдяки руху за нейророзмаїття мільйони людей дізналися про нейровідмінність, свою чи близьких, — і почали шукати інформацію, зокрема й у книжках.
Тож зустрічайте шість книжок українською мовою, які обіцяють розповісти про РДУГ у дорослих, у порядку від найгіршої до найкращої.
Чому я відволікаюсь. Е. Хелловелл, Дж. Рейті
адекватність — 1/10 ⭐️
Не рекомендую читати цю книжку українською. Її зміст повністю спотворено. Якби я давала оцінку англомовній книжці, вона була б іншою.
Про українське видання
Я щиро намагалася читати українській переклад, але не змогла — завадив нестримний сміх крізь сльози. Остаточно мене здолало слово «відволікаємість» (с. 16). Це автоматичний переклад з російської мови, ба більше, його ніхто й не вичитував. У книжці не вказані імена людей, які над нею працювали. Я б теж не хотіла, щоб на цьому лайні стояло моє ім'я.
Читати це неможливо навіть якщо ігнорувати суцільні русизми та недолугі конструкції. Тому що з російського перекладу в книжку прийшли й фрази на кшталт «Джим був хворий синдромом дефіциту уваги», яких в оригіналі, звісно, немає. В оригіналі автори не називають РДУГ «хворобою» чи «захворюванням». В українському ж тексті ці слова вжиті замість «синдрому», «розладу», «стану» і навіть замість «РДУГ».
В оригіналі відсутні посилання, але наявна бібліографія. У перекладі її загубили.
Один з моїх улюблених моментів в українському перекладі:
Шкода, що наносить синдромом дефіциту уваги, майже ніколи не обмежується однією людиною: його жертвою стають цілі класи і родини.
ADD is almost never a one-person problem. It affects whole classrooms and entire families.
А знаєте, як тут називають межовий розлад особистості? «Прикордонний розлад».
Найгірше: це видання позиціонується як навчальне.
Про оригінальне видання
Повноцінно писати про англомовну версію не буду, бо сенс цієї серії у тому, щоб оглянути літературу українською. Але напишу коротко про свої враження. Мене вже нудить від використання кейсів пацієнтів як основи для сторітелінгу. Обидва автори мають РДУГ, обидва працюють в психіатрії — тож кейсів у них назбиралося ого-го.
Книжка вперше вийшла в 1994 році, оновлене видання вийшло 2011 роком. У передмові автори зауважують, що "РДУ" (ADD) змінив назву на РДУГ (ADHD). Проте чомусь в тексті так і пишуть про РДУ, а не РДУГ, натомість чомусь обіцяють, що РДУГ знову змінить назву. Це добре описує всю книжку — непогано, але трохи застаріло. Наприклад, тут є пропонований перелік критеріїв для діагностики, хоч є вже офіційно затверджені. Згодом офіційні подаються, але за DSM-III-R, хоч в 2011 році була актуальною версія DSM-IV-TR. Те саме стосується підтипів РДУГ тощо. Чому це все не оновили — загадка.
Хоч автори й акцентують на тому, що РДУГ можливий без гіперактивності, та докладніше вони розглядають якраз випадки стереотипного гіперактивного РДУГ у хлопчиків. Вони також концентруються на стосунках у традиційній сім'ї (аж до традиційного биття дітей, яке вони майже нормалізують??).
З хорошого: є два списки порад щодо самоменеджменту РДУГ і щодо адаптації навчального середовища для дітей з РДУГ; є гігантський опитувальник на 100 пунктів, щоб визначити, чи схоже ваше життя на рдужне.
Книжку дещо важко читати самим рдужникам, які хотіли б отримати конкретну інформацію, а не почитати щось розважальне про РДУГ: слів багато, толку мало.
Шо ви хочете, класика. І, як будь-яка класика, для прочитання необов’язкова, навіть якщо маєте змогу читати в оригіналі.
Розсіяний розум. Г. Мате
адекватність інформації — 3/10 ⭐️
адекватність перекладу — 10/10 ⭐️
адаптованість до РДУГ — 1/10 ⭐️
відповідність обіцяному — 1/10 ⭐️
залучення РДУГ-людей — 9/10 ⭐️
Загальне правило: якщо книжка обіцяє в назві «зцілення» РДУГ, її можна сміливо викидати на смітник.
Підзаголовок цієї книжки: «Походження та зцілення розладу дефіциту уваги».
Є лише одна категорія людей, яким я можу щиро порекомендувати цю книгу – батьки, які чинять фізичне та психологічне насильство щодо дітей.
Формат
7 частин, 32 розділи. Розділи 16-24 присвячені дитячому РДУГ, а 25-30 — дорослому. Автор, Габор Мате, — лікар загальної практики, що має РДУГ, як і троє його дітей. Книжка ґрунтується на основі його власного досвіду та на кейсах його клієнтів.
Книжка намагається переконати, що є науковим виданням: тут навіть є предметний покажчик і щось, що видається за бібліографію (автор написав, що навіть «не намагався надати повний список .. всіх робіт, якими [він] користувався»). Не ведіться. Ви читаєте не наукпоп, а особисті роздуми Габора Мате про те, що РДУГ — це те, як «доросла людина продовжує боротись із невирішеними проблемами дитинства».
Що пішло не так
Колись дуже давно, коли аутизм тільки концептуалізували як розлад в США, лікарі — почав це Лео Каннер — звинуватили матерів у тому, що вони мають аутичних дітей. цих жінок називали «холодними» матерями, матерями-«морозильниками». На щастя, цей наратив уже майже подолано. але що ми робимо, якщо якийсь жахливий наратив чи підхід «чудово» спрацював з аутизмом, але втратив популярність? правильно, тягнемо його в РДУГ.
Тож Мате спочатку обережно, а далі впевнено каже таке:
Діти з РДУ, які найбільше позбавлені теплого материнського контакту, мають найсильніші розлади дефіциту уваги в дорослому віці.
Гіперактивність, летаргія та сором, як і багато інших рис розладу дефіциту уваги, тісно пов'язані з неврологічною пам'яттю про тривожну, розсіяну та емоційно холодну материнську фігуру.
Що ж Мате пропонує з цим робити? йти «шляхом до зцілення» (а РДУГ однозначно постає як «порушення», яке треба «виправити»): тобто в кабінет автора на терапію. краще саме сімейну, бо ж в усьому винні мами.
Автор начебто підтримує фармакологічні втручання, але чомусь більшість його героїв зрештою відмовляються від медикаментів. Особливо мені вразило, що автор радить читати книжку, яка заперечує існування РДУГ взагалі, бо попри це вона «є дуже корисною». Також запам'яталося, що Мате вважає наслідком РДУГ брак критичного мислення. Мате критичного мислення справді бракує, але навряд то через РДУГ: наприклад, в голові автора спокійно співіснують твердження «Габор Мате має РДУГ», «люди з РДУГ психологічно недорозвинені» і «Габор Мате може надавати фахові психологічні консультації».
Що сподобалося
Спочатку я зраділа, що Мате начебто виступає проти медичної моделі РДУГ. Але швидко з'ясувалося, що РДУГ він патологізує прекрасно, а протест проти медичних підходів — це насправді заперечення результатів наукових досліджень. Хоч з тою критикою, яку Мате спрямовує на слабку обізнаність суспільства щодо РДУГ і погану підтримку від спеціалістів, важко не погодитися.
Радує, що автор застосовує до себе ту ж мірку, що й до інших, і визнає існування проблем у власній родині. Він також періодично спромагається давати вдалі поради, як-от не сподіватися на те, що медикаменти подолають РДУГ, чи не пристосовуватися до світу, а прийняти свою нездатність до конформізму.
Ще однією перевагою є те, що книжку також не можна назвати застарілою, бо вона й в 1999 році не була актуальною.
Про українське видання
Я не дуже розумію, який сенс залучати до роботи наукову редакторку, якщо вона ніяк не реагує на маячню. Добре, залишати повсюдно примітки зі спростуваннями не дуже зручно, але бодай в якомусь післяслові можна було написати пару критичних зауваг.
РДУГ: перезавантаження. Е. Гелловелл, Дж. Рейті
адекватність інформації — 4/10 ⭐️
адекватність перекладу — 4/10 ⭐️
адаптованість до РДУГ — 7/10 ⭐️
відповідність обіцяному — 3/10 ⭐️
залучення РДУГ-людей — 10/10 ⭐️
Призначена для широкого кола читачів, ця книжка знайомить з тим, що таке РДУГ, як його можна пояснити й що з ним робити. Вона обіцяє надати ефективні стратегії для управління РДУГ, а насправді сповнена рекламою сумнівних методик та препаратів.
Формат
Невеликі розділи, розбиті на підрозділи із заголовками. стиль авторів легкий і захопливий, приміток обмаль. Покликань в тексті немає, але є бібліографія та рекомендовані джерела.
Що сподобалося
Передмова наукової консультантки дає дуже важливу інформацію щодо ситуації з діагностикою та терапією РДУГ в Україні. Один з додатків до книжки – це діагностичні критерії за DSM, до яких зручно звернутися, якщо ви не певні, чи варто вам отримувати діагноз. Також варта згадки дотепна таблиця з переліком парадоксальних недоліків та переваг РДУГ. Наприклад, перевага — «Діє швидко й без зайвих роздумів», недолік — «Прокрастинує, від чого дуже страждає».
Головна проблема
Автори раз у раз подають гіпотези щодо походження і методів терапії РДУГ як усталені факти. Вони забувають сказати «за однією з теорій», вони кажуть: «Дивіться, було одне маленьке дослідження, тому повірте, що рдужний мозок працює саме так!». Коли йдеться про терапію, вони радять усе: від біодобавок (авторам вистачає совісті зазначити, що виробник є спонсором їхнього подкасту, і дієвість препарату не доведена) до балансування на дошці, від доказових медикаментів до «вітаміну любові».
Не менш шкідливим, на мою думку, є те, що автори допускають, що у всіх трошки є РДУГ. Якщо всі ми трошки рдужки, то й ніяка особлива підтримка людям із РДУГ не потрібна. Якщо вони справді так думають, то навіщо написали цю книжку?
До того ж в мене почали стиратися зуби від порад у стилі «знайдіть себе, уявіть, яким хотіли б бачити своє життя, й утілюйте свої бажання» (це реальна цитата з книжки).
Про українське видання
Команда, що працювала над перекладом, дуже творча. За авторів вони вирішили написати, що РДУГ може виникати в дорослому віці (ні), що жінки від природи не гіперактивні, й такі інші приємні дрібниці. Наприклад, в перекладі критеріїв DSM вони вказали, що пацієнт мусить «відставати від рівня розвитку більшості людей свого віку», щоб кваліфікуватися для отримання діагнозу. Тож якщо ви бачите в тексті щось явно дивне й недоречне – ймовірно, це результат творчості української команди, а не авторів.
У підсумку, навряд прочитання цієї книжки вам нашкодить – хіба що вашим фінансам, якщо ви кинетесь купувати якусь інноваційну програму, яка обіцяє порятунок від РДУГ. Та корисною я б її теж не назвала.
Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю у дорослих. Б.П. Дейлі, Е. Ніколс, Р.Т. Браун
адекватність інформації — 8/10 ⭐️
адекватність перекладу — 9/10 ⭐️
адаптованість до РДУГ — 8/10 ⭐️
відповідність обіцяному — 8/10 ⭐️
залучення РДУГ-людей — 1/10 ⭐️
Це посібник для тих, хто займається клінічною практикою. Проте завдяки тому, що книжка дуже насичена й коротка, вона може стати в нагоді людям, які хочуть докладно розібратися з медичним поглядом на РДУГ. На жаль, частина інформації в книжці застаріла.
Це був би ідеальний науковий посібник, якби за останні 10 років ми менше просунулися в розумінні РДУГ. Оригінальне видання вийшло у 2016 році, тому автори спираються на DSM-V (актуальний DSM-V-TR) і на МКХ-10-КМ (замість МКХ-11). На щастя, критерії діагностики РДУГ в DSM не змінилися (чого не скажеш про МКХ), тож частина книжки все ще залишається актуальною. Але загальний огляд літератури вже неповний, а частина фактажу вже задавнена.
Формат
Усього 85 сторінок насиченого тексту, таблиці, виноски з основним змістом абзаців — ідеальний формат для людини з РДУГ (якщо її не лякають покликання на наукові роботи). Кожний розділ можна читати незалежно від інших, — через це тут не бракує повторів. Але якщо не читати за один захід, буде ок.
Автори
Всі автори спеціалізуються на дитячих, а не дорослих станах. Жоден не стверджує, що має РДУГ.
Зміст
Жодних особистих історій про те, як автор-психолог колись випив вина і зрозумів, що треба розповісти людям про РДУГ. Ніяких порад використати гумор для долання рдужних проблем. Лише сухі факти та рекомендації для клінічної практики: як помітити, діагностувати та призначити терапію людині з РДУГ.
Що сподобалося
Найціннішим для мене став розділ про терапію РДУГ. Тут докладно описано різні варіанти терапії, — і першим кроком рекомендована психоедукація, а зразу за нею — фармакологічне втручання. Інша справа, що майже все, що мені сподобалося, автори взяли з європейської заяви про консенсус щодо дорослого РДУГ (див. актуальну міжнародну заяву).
Про українське видання
Видання готував Інститут психічного здоровʼя УКУ та Український інститут когнітивно-поведінкової терапії. Переклад гарний, наукове редагування на місці. Я б воліла, щоб хтось з тих інститутів додав коментарі про те, що деякі зі згаданих авторами медикаментів недоступні в Україні, або навіть написав окремий розділ про ситуацію з визнанням та терапією РДУГ у нас, але це завдання на додатковий бал.
З 2020 року, коли книжка вийшла, українські дослідники просунулися в адаптації термінології. Це можна помітити в перекладі DSM-5-TR 2024 року, над яким працювали ті самі інститути. Так, РДУГ більше не називають «розлад із дефіцитом…», він тепер «розлад дефіциту…»; «пограничний розлад» став «межовим» тощо. Тобто вжита термінологія теж несучасна.
Незручно також було користуватися покликаннями: чомусь команда обрала подавати прізвища авторів українською. Щоб знайти, як же ж англійською пишеться прізвище автора для пошуків статті у бібліографії, треба надибати першу згадку про працю в тексті — отам буде і український, і англійський варіант.
Брудна білизна. Р. Пінк, Р. Емері
адекватність інформації — 8/10 ⭐️
адекватність перекладу — 10/10 ⭐️
адаптованість до РДУГ — 7/10 ⭐️
відповідність обіцяному — 9/10 ⭐️
залучення РДУГ-людей — 10/10 ⭐️
Рекомендую читати людям, які щойно дізналися, що мають РДУГ, а також їхнім партнерам та близьким. Ця книжка не для тих, хто вже навчився менеджити свій РДУГ без підтримки інших людей. І не для тих, кого обурює припущення про те, що їм потрібна підтримка інших людей.
Про що книжка
Класична селф-гелп література для людей, які хочуть вибудувати здорові стосунки: як стосунки зі своїм РДУГом, так і стосунки з людиною, яка має РДУГ. Ви не знайдете тут покликань на дослідження чи приписи лікарів. Це поради, які спрацювали для авторів і можуть допомогти вам.
Про авторів
Це відомі у рдужній спільноті комедійні блогери. Рокс дізналася про свій РДУГ у дорослому віці, а Річ… у книжці Річа називають нейротиповим — це частина маркетингу цієї пари. Та весь інтернет (зокрема й сам Річ) знає, що він аутичний, але не планує отримувати діагноз. Тож книжка написана нейровідмінною парою.
Що сподобалося
Головне завдання цієї книжки — валідувати почуття. Книжка його виконує: я відчула, що люди переживають те саме, що й ми з чоловіком, і що я маю право на свої емоції. Я думаю, що самотнім рдужкам буде корисним побачити приклад здорових стосунків і хорошого партнерства, — мені б свого часу це точно не завадило. Але якщо вас обурює ідея, що людина з РДУГ (Рокс) потребує постійної підтримки партнера, то вам навпаки не сподобається.
Ще мені припав до душі словник рдужних неологізмів.
Тепер буду використовувати слова «килимшафа» (себто купа одягу на підлозі або килимі) та «ниніколи» (тобто або зараз, або ніколи, але ще невідомо, який з цих варіантів переможе).
Формат
Книжка складається з 10 (+1) частин, кожна з яких оповідає про окремий прояв РДУГ, як-от гіперфокус чи проблеми з фінансами. Про кожний прояв написано так: спочатку Рокс розповідає про те, як воно було до отримання діагнозу і як стало після, та радить, що робити для поліпшення життя, а потім Річ розповідає, як до і після виглядає з його точки зору і що можна порадити партнерам рдужок. Додатковий розділ присвячений впливу РДУГ на кохання. Якщо вас цікавить лише перспектива людини з РДУГ, то розділи Річа можна пропускати, і навпаки.
Книжка невелика й осяжна, не перевантажена примітками і читається легко. Розділи короткі і закінчуються підсумками з конкретними порадами. Я прочитала її дуже швидко і не відволікалася. Але електронної та аудіоверсії немає, що робить книжку менш доступною.
Про українське видання
Над книжкою працювали пʼять редакторок (головна, відповідальна, літературна, художня та технічна) та коректорка. Попри це трапляються направду шедевральні формулювання, які мене дуже смішили, як-от: «закочували на мене очі», «трапляється приступ», «виникає відчуття відчаю». Це переконало мене, що в українській команді люди з РДУГ таки були))
Якщо серйозніше, то вважаю дуже вдалим рішення відтворювати українською «your ADHDer» як «людина з РДУГ» замість «ваша людина з РДУГ». Багатьом читачам здалося, що це вислів інфантилізує та знецінює — я з цим не погоджуюся, але дослівний переклад справді сприймався б дуже неґативно. Переклади неологізмів теж гарні.
До чого бути готовим
Книжка починається з історії про місячні. Якщо читач вважає їх чимось огидним та осудним, то ця книжка не для нього. Тут також багато описів бруду (в сенсі гігієни, прибирання тощо) — якщо вас верне від думки про неприбраний пил, то читати може бути важко.
Щодо триґерів: короткі згадки про сексуальне насильство та про думки про самогубство, описи алкозалежності.
У цих же авторів вийшла ще одна книжка, «Смолток», про міфи довкола рдужок. Невідомо, чи планують її перекладати.
Життя із РДУГ. Дж. МакКейб
адекватність інформації — 10/10 ⭐️
адекватність перекладу — 6/10 ⭐️
адаптованість до РДУГ — 8/10 ⭐️
відповідність обіцяному — 11/10 ⭐️
залучення РДУГ-людей — 10/10 ⭐️
Нарешті книжка, яку можна спокійно рекомендувати людям із РДУГ. Авторка хотіла створити посібник для життя з РДУГ, в якому б пояснила, як працює рдужний мозок, показала, як давати раду РДУГ, підтримала рдужок та їхніх близьких, дала голос іншим рдужкам... вона зробила це — і навіть більше.
Формат
Це товстунець на 430 сторінок. Стривайте, не відмовляйтеся його читати! Ці 400 сторінок промайнуть дуже швидко. Книжка адаптована для рдужок: абзаци короткі, списки наявні, підзаголовки та виділення є.
Кожний з 13 розділів складається з чотирьох частин: 1) особиста історія, 2) науковий фактаж, 3) інструментарій, 4) рефлексія щодо розділу. Погляд авторки та дослідницькі дані перемежовуються цитатами інших РДУГ-людей, які коротко розповідають про власний досвід. Ви можете пропускати першу частину, якщо вам не цікавий шлях авторки, але я не раджу цього робити.
Список літератури та додаткові ресурси, на жаль, ховаються за QR-кодом і доступні лише для тих, хто володіє англійською (і не забуде відкрити сторінку з кодом наприкінці книжки, перейти за ним та знайти необхідну інформацію). Дехто скаржиться на засилля приміток — їх справді немало, але вони можуть як відвертати, так і тримати увагу. а ще вони вдало передають рдужний стиль письма.
Що сподобалося
Ця книжка мімікрує під звичний селф-гелп із сотнею порад для організації життя рдужок. Тут дійсно є ці поради — і вони не банальні! — але поки ви зосереджені на пропонованих інструментах, авторка говорить з вами про прийняття нейровідмінності, про те, як РДУГ пов'язаний з інвалідністю, про потребу змінювати світ, а не себе. Хай йому грець, з усіх оглянутих мною книжок лише ця присвячує розділ інтерсекційності, тобто тому, як на РДУГ впливають інші соціальні, психологічні та біологічні фактори, і як на них впливає РДУГ.
Ви починаєте читати, бо думаєте, що потребуєте порад щодо уваги, пам'яті чи складання списків справ, але в подорожі з цією книжкою розумієте, що вам потрібно інше, — і зрештою отримуєте це. Читаючи цю книжку, проходиш шлях героя. Я не жартую.
Єдина фактологічна помилка, яку я помітила, — авторка приписує винайдення поняття «нейрорізноманіття» Джудіт Сінґер.
Про українське видання
Коли я взяла цю книжку в руки, зразу згадала шкільні підручники. Вона навіть пахне так само. Розділи то параграфи, головна інформація винесена в характерні хмарки, є словничок... лише запитань для самоконтролю нема. Але є вправи наприкінці! Є два недоліки: відступи менші, ніж в оригіналі, і фон цитат занадто темний, — це трохи ускладнює читання.
Переклад традиційно хибує на типові помилки: РДУГ перетворюється на «хворобу», яку «лікують», перекладачка плутає «нейровідмінність» та «нейророзмаїття».
Мій улюблений перекладацький покруч — це «люди з нейрорізноманіттям»
Хоч переклад робили з англійської, але він наче пройшов крізь російськомовний фільтр в голові перекладачки тощо. наукового редактора немає, а наслідки є: rejection sensitivity, наприклад, стала «чутливістю до відчуження»; disabled – «неповносправною» тощо.
Шкода також, що видавництво не домовилося з правовласниками та авторкою, щоб усунути одну згадку про росію та одну цитату толстого. Вони тут абсолютно необов'язкові, а українських читачів можуть триґерити. І шкода, що видавництво не дотримується норм чинного правопису.
Замість підсумку
Українській спільноті нейровідмінних людей вкрай бракує якісних, доступних та різножанрових книжок про РДУГ. Перекладено лише шість книжок про РДУГ у дорослих. З цих книжок лише дві не є застарілими та (умовно) не поширюють шкідливі міфи про РДУГ: «Брудна білизна» Річа Пінка й Роксі Емері та «Життя із РДУГ» Джессіки МакКейб. Так, охочим дізнатися про РДУГ залишається сподіватися на книжки блогерів, — і на їхні відеоблоги — як на найадекватніше джерело інформації.
Лише одна книжка має професійне спрямування, всі інші — це суміш селф-гелпу з наукпопом. Водночас не перекладені книжки доктора Расела Барклі, який, імовірно, є найкращим спеціалістом із РДУГ у західному науковому середовищі. Відсутні книжки, що пропонують філософську рефлексію про РДУГ та нейророзмаїття (як-от Neuroqueer heresies), суто автобіографічні праці (як-от ADHD: An Autobiography of Survival), книжки, спрямовані на жінок (як-от The Queen of Distraction чи A Feminist's Guide to ADHD), актуальні видання для клінічних психологів та психотерапевтів (як-от Cognitive-Behavioral Therapy for Adult ADHD), робочі зошити (наприклад) тощо.
На більшості книжок вкрай негативно позначилася практика видавничої економії, зокрема на перекладі та науковому редагуванні. Через це видання, які мали б поліпшити обізнаність про РДУГ, натомість поширюють шкідливі міфи та поглиблюють нерозуміння розладу.
Жодна з книжок у переліку не написана українськими авторами. Це також створює прогалину в доступній інформації: західна РДУГ-людина може знати багато про свій стан та орієнтуватися в наукових дослідженнях, але вона перебуває поза українським контекстом.
Рекомендації видавництвам
Відмовитися від перекладу застарілих видань: не брати в роботу науково-популярні та селф-гелп тексти про РДУГ, написані понад 5 років тому.
Залучати до роботи над виданнями наукових редакторів й експертів з української спільноти людей із РДУГ.
Розглянути можливість інвестувати в українських авторів замість купівлі закордонних тайтлів. Альтернативна можливість — забезпечувати переклади коментарями і перед- або післямовою.
Розширити жанровий та тематичний діапазон книжок про РДУГ (зокрема звернути увагу на автобіографічні твори та на праці, що пов’язують тематично РДУГ, аутизм та загалом досвід нейровідмінності).
Про авторку
Стефанія Сідорова — аспірантка кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» й кураторка проєктів у Печері Платона. Пише дисертацію про епістемічну несправедливість та займається соціальною епістемологією, філософією інвалідності та хвороб.
