З початком повномасштабної війни в Україні тема безбар’єрності почала набувати значно більшого значення. Зросла кількість людей, які потребують доступного міського простору – зокрема, військових і цивільних, які отримали травми внаслідок бойових дій. І у цьому наша країна почала активніше розвивати безбар’єрний простір і впроваджувати пішоходи, орієнтовані на доступність для всіх громадян. Однак для багатьох людей це все ще залишається маловідомим. Тож ми хотіли проястини це.
Що таке безбар’єрність та інклюзивність?
Безбар’єрність (фізична доступність) означає, що всі будівлі, тротуари, зупинки, транспорт – мають бути пристосовані для всіх груп населення. Є такий стандарт як "місто без бар’єрів”, який вимагає повної доступності. Наприклад, жодних сходинок без пандусів або занадто вузьких дверей чи транспорту без підйомника. Також добре, коли є універсальний дизайн, щоб люди могли використовувати те без спеціальних можливостей.
Інклюзивність – це зовсім інше, це про ставлення і участь. Означає, що всі люди можуть зайти в будівлю і отримати сприятливе ставлення до себе.
Як Україна впроваджує безбар’єрність?
Сьогодні в Україні діє Національна стратегія створення безбар’єрного простору до 2030 року. Це головний документ, який визначає, як саме Україна має стати доступною для всіх громадян. Вона охоплює всі сфери життя людей. Зокрема, має 6 напрямків
Фізичну (простори, будівлі, транспорт).
Інформаційну (доступ до інформації).
Цифрову (онлайн-сервіси).
Освітню (рівний доступ до навчання).
Економічну (працевлаштування).
Суспільну і громадську (участь у житті держави).
Також у містах впроваджується “безбар’єрні маршрути” - спеціально облаштовані дороги, які дозволяють людям безперешкодно дістатися різніх громадських місць.
В Україні вже створили інтерактивну “Мапу безбар’єрності”, на якій можна перевірити рівень доступності громадських місць, транспорту. Її створила ІТ-компанія LUN Misto. На карті показані школи, парки, зупинки транспорту і кожен об’єкт позначений кольором за рівнем доступності. Всього є 3 кольори червоний, що означає недоступно, жовтий – частково доступно, зелений – доступно. Ми залишили для вас посилання на цей сайт - https://lun.ua/misto/barrier-free/general?srsltid=AfmBOoou2RXlOvvyMa72WKGLY3dwQSmZbQQL0MhktVbhj8D1obcgx201
Попри зміни, доступність міського простору в Україні все ще нерівномірна. І хоча певні кроки у напрямку безбар’єрності справді робляться, відбувається це дуже повільно. Часто такі ініціативи або реалізуються частково, або відкладаються “на потім”, яке стає питанням не першочергової важливості. Звичайно у деяких містах з’являються нові адаптовані переходи, пандуси, транспорт, але все ще у старих районах залишаються проблеми з тротуарами, ямами та навіть із транспортом.
Знайте, що безбар’єрне середовище має значення не лише для однієї соціальної групи, а для ширшого кола людей. Це і стосується літніх людей, яким складно пересуватися містом без належних умов, батьків із маленькими дітьми на візочках, а також людей, які тимчасово мають обмежену мобільність через травми або стан здоров’я і інших груп населення.
Ми запитали жінку, що для неї означає поняття інклюзивне місто?
Це коли бачать кожну людину і для кожного стараються забезпечити комфорт у всьому і в приміщенні, проживанні, і в освіті, і просто в нормальному людському спілкуванні, - каже Людмила
Пам’ятайте: вони теж люди, такі як і ми,і вони хочуть рухатися без бер’єрів
У наступних матеріалах ми проаналізуємо, як безбар’єрність впроваджується в різних містах України і наскільки ці зміни є ефективними на практиці.
А на Вашу думку можна вважати, Україну безбар’єрною країною?
