Основними розробниками ракетного озброєння великої дальності у російській федерації є підприємства «Корпорация «Тактическое Ракетное Вооружение» та ОКБ «Новатор». Саме для опису виробів ОКБ «Новатор», що були застосовані у збройній агресії рф проти України, і призначено даний допис.
ОКБ Новатор (Опытное-конструкторское бюро «Новатор» имени Люльева Л. В. – рос.) засноване ще у далекому 1947 р. у м. Єкатеринбург та спочатку спеціалізувалося на створенні засобів протиповітряної оборони. Наразі ОКБ Новатор займається розробкою та випуском крилатих, зенітних та протичовнових ракет, а також самохідних пускових установок комплексу «С-300В» та його модифікацій.
Крилата ракета морського базування 3М-14 «Калібр», розроблена у ОКБ Новатор, стала одним із символів російських масованих ракетних ударів. Застосування цих ракет стало приводом для розповсюдження відомих словосполучень типу «калибровка» та «калибры не закончится никогда». Використовувалося і ще одне дітище ОКБ Новатор – крилата ракета наземного базування «Іскандер-К» (9М727, 9М728 та 9М729).
Необхідно зазначити, що у наведених вище ракетах використовується багато уніфікованих між собою комплектуючих. Зокрема, хвостові частини 3М-14 та «Іскандер-К» повністю аналогічні за конструкцією і ідентифікація ракети можлива лише по маркуванням. Втім, корені цих ракет йдуть ще у проекти радянської доби – крилату ракету 3М-10 «Гранат» та протикорабельну 3М-51 «Бирюза». Це пояснює наявність на деяких складових частинах маркувань з індексом 3П-51 – імовірно, вони виготовляються за конструкторською документацією ще тих часів.
Фотографії 3М-14 та «Іскандер-К» у відкритих джерелах інформації відсутні. 3М-14Э, фото якої зазвичай використовують для ілюстрації 3М-14, є експортною модифікацією та має суттєво меншу довжину, ніж ракета для російських збройних сил. Це можна пояснити експортними обмеженнями за дальністю польоту (300 км) – при аналогічному складі бортового обладнання 3М-14Э має приблизно на метр коротший паливний бак і повністю перекомпонована. При оцінці довжини 3М-14 можна орієнтуватися на довжину 3М-54, що складає понад 8 м.
Основна різниця між ракетами 3М-14 та «Іскандер-К» полягає у системі наведення на ціль. Для КР 3М-14 на кінцевій ділянці траєкторії використовується активна радіолокаційна головка самонаведення АРГС-14 (вона ж У514), а от у «Іскандер-К» застосовується оптико-електронна система корекції – три інфрачервоні датчики, що нерухомо встановлені у нижній площині ракети. Ці датчики забезпечують зйомку місцевості, над якою пролітає ракета, та порівнюють її із заздалегідь закладеними еталонними зображеннями. Такі відмінності у складі бортового обладнання можна пояснити типом базування – 3М-14 все ж ракета для кораблів та підводних човнів і передбачено, що більша частина польоту буде проходити над морем, де коригувати курс по зображенням місцевості досить складно.
Різниця систем наведення має значний вплив на компонування ракет. Якщо ГСН спрямована уперед і встановлена у носовій частині КР, то ОЕСК навпаки доцільніше встановлювати у середній частині, де достатньо місця для спрямованих униз датчиків. Через цю різницю достатньо легко відрізняти ракети за кольором носового обтічника – у 3М-14 він сірий і виготовлений із радіопрозорого матеріалу, у «Іскандер-К» – коричневий завдяки радіопоглинаючому матеріалу, нанесеному на металевий корпус.
Декілька слів щодо бортових систем та вузлів КР, що розглядаються.
Система управління 3М-14 та «Іскандер-К» однакові за складом та включають бортову обчислювальну машину Заря-61М, інерціальну навігаційну систему на базі лазерних гіроскопів ГИБ-123-4, супутникову навігаційну систему СН-99 та радіолокаційний висотомір А-079-01Л. В цілому, точність, що забезпечується системою управління навіть без застосування системи наведення, становить не менше 15 м і цілком достатня для ураження більшості об’єктів. Крім зазначених вище приладів до системи управління входить багато допоміжних блоків, зокрема релейні розподілювачі, джерело живлення, органи управління аеродинамічними рулями тощо.
Бойова частина розглянутих ракет аналогічна за характеристиками. Тип бойової частини – уламково-фугасна, загальна маса 450 кг. У якості уражальних елементів використовуються металеві кубики зі стороною ~15 мм. Це грізна зброя, що зберігає убивчу швидкість на відстані у декілька сотень метрів для людини на відкритому просторі, тому не слід ігнорувати повітряні тривоги – навіть при відносно далекому прильоті є вірогідність загинути чи зазнати поранення.
Маршовий двигун – турбореактивний ТРДД-50Б (виріб 37-01), що розроблений Омським моторобудівним конструкторським бюро. До речі, модифікації цього двигуна встановлюються і на крилатих ракетах повітряного базування, зокрема Х-101 та Х-59МК/МА, тому ліквідація або призупинення виробництва двигунів даного типу призведе до унеможливлення виробництва усього ряду російських ракет великої дальності. Двигун встановлюється у хвостовому відсіку КР, який має характерну форму через чотири напливи, у яких розміщені вали аеродинамічних рулів та піротехнічні засоби.
У підсумку, можна сказати, що крилаті ракети 3М-14 або «Іскандер-К» є достатню технологічною зброєю, що здатна уражати цілі з високою точністю. Не в останню чергу висока точність забезпечується завдяки використанню західної електроніки у блоках, що застосовуються для навігації, управління польотом та наведення на ціль. Тож, оскільки західні партнери не можуть перекрити канали постачання електроніки до росії, очікуємо хоча б на передачу ЗРК середньої та великої дальності, а також літаки тактичної авіації, що здатні з високою ефективністю перехоплювати цілі такого типу.
