Зазвичай ми приділяємо увагу вищим лігам чемпіонату Польщі, але справжнє футбольне життя точиться у нижчих лігах. Там, де немає трансляцій по національному телебаченню, грають на сільських стадіонах. Саме там можна знайти таких героїв, одного з яких йтиметься зараз.
Всі ми знаємо, що у Бєльско-Бялій є команда «Подбескідзє», яка свого часу виступала у Екстраклясі. Але є на польсько-чеському прикордонні не менш колоритний колектив, який має назву «БКС Сталь». В 1974 та 1982 роках команда була за крок до виходу у вищий дивізіон, але максимум досягала другого місця.
Незважаючи на відсутність гучних досягнень, свій слід у польському футболі «Сталь» залишила. Наприклад, саме в «Сталі» свою тренерську кар’єру в 1973-1975 роках починав Антоні Пехнічек – майбутній бронзовий призер чемпіонату світу 1982 року зі збірною Польщі.
Свідком сучасних як і злетів, так і падінь став і Ян Ліннерт, жива ікона команди з Бєльско-Бялої. Як футболіст він був воротарем «Сталі», прийшовши до неї ще у 1956 році. У 1963 році він дебютував у основній команді, і був її представником аж до 1983 року, зігравши 332 матчі.
З закінченням спортивної кар’єри він не полишив «Сталь», а став начальником, або, як зараз модно казати, менеджером команди.
Всі ці 40 років він вірою та правдою служив команді, і, як він відзначає, лише проблеми зі здоров’ям завадили йому продовжити роботу в клубі, незважаючи на те, що минулого сезону колектив отримав підвищення у класі до П’ятої ліги (група Шльонська ІІ). 24 серпня «Сталь» урочисто провела Ліннерта на заслужений відпочинок, а той з честю попрощався з клубом, якому він віддав майже 70 років життя.
Сам Ліннерт так прокоментував вихід на заслужений відпочинок:
«Перебуваючи в клубі стільки років, скільки я, людина мимоволі прив'язується до нього. Це як у шлюбі - у вас може щось не виходити, але ти весь час з нею. І в радості, і в горі, і в радості. Я став членом цього клубу в 1956 році, ця прив'язаність триває донині і триватиме до кінця мого життя. Я постійно тримаю руку на пульсі справ «Сталі».
«Перше, що я завжди роблю, це перевіряю результати, хто грав, хто забивав. Така рутина. Моє рішення не було пов'язане з підвищенням команди. У мене просто почалися проблеми зі спиною. Іноді не було сил навіть ходити. А менеджеру іноді доводиться носити воду, відвозити одяг у пральню. Я просто не витримав і змушений був зійти зі «сцени».
Більше про польський футбол з українським акцентом читайте у нашому Telegram-каналі: https://t.me/truskawkowapilka.
