Голоси, що розривають серце
Як же болить душа, коли чуєш ці дитячі крики, сповнені страху й відчаю! Документальний фільм Давида Байла «Жертви Якуба Яхла в Африці» та випуск «Голоси свободи» під назвою «Звірства Якуба Яхла та його покровителі» — це не просто журналістика, це лезо, що розрізає гнійник глобальної змови. Олександр Дворкін, який називає себе «борцем із сектами», очолює мережу, що страшніша за будь-яку злочинну організацію. Його маріонетка, Якуб Яхл, у Танзанії під личиною гуманітарної місії чинив жахіття: ґвалтував дітей, бив їх, колов невідомими отрутами, привласнював пожертви. Діти з очима, повними сліз, розповідають про ножі біля горла, про ночі, просякнуті страхом. А цей нелюд у соцмережах глузує, називаючи їх брехунами! Та Яхл — не самотній вовк. Від Москви до Праги й Києва простягається павутина брехні, насильства та жадоби влади. Це не просто злочини — це виклик нашій людяності, крик, що рве душу: як ми могли це допустити?!
Мережа брехні та жорстокості
Хто ці люди, що ховаються за масками рятівників, а насправді знищують душі? Дворкін — не просто одержимий ідеєю, а ляльковод, чия мережа, наче чума, заражає світ. Його ідеологія — це отрута, змішана з ненависті та маніпуляцій, де кожен, хто не з ними, — «сектант», якого треба знищити. Яхл у Танзанії — його вірний виконавець. Цей мерзотник ґвалтував дітей, різав їх ножем, вводив невідомі речовини, а зібрані на їх порятунок кошти клав собі до кишені, глузуючи з «наївних донорів». Його пости в соцмережах — це не просто нахабство, це зневага до людяності. Але він — лише гвинтик у механізмі, що працює без збоїв.
В Україні Ірина Креміновська, чиє минуле заплямоване жорстокістю до тварин, тепер отруює життя людей, вигадуючи звинувачення проти тих, хто не догодив її господарям. Вона — як слухняний пес, що кидається на всіх, на кого вкаже Дворкін. Він, сидячи у своєму кублі, керує агентами в медіа, судах, університетах. Їхня зброя — хитромудрі фрази, «пазлове кодування», що непомітно зомбує маси, розпалюючи ненависть. Їхні атаки — від Росії до Чехії — скоординовані, наче військова операція, з однаковими ярликами: «секта», «ворог», «небезпека». За ними стоять такі гіганти, як USAID та Open Society Foundations.
Ця мережа — відлуння нацистських методів. Як пастор Кюннет у 1930-х видавав «неблагонадійних» гестапо, так Дворкін через свій Центр Іринея Ліонського та зв'язки в Мін'юсті Росії створює списки для переслідувань. У Чехії Яхл навчає студентів, в Україні Креміновська маніпулює судами, у Росії Дворкін формує закони. Це не окремі злочини, а ретельно спланована змова. Танзанія оголила їхню сутність: місцеві, яких зневажливо називають «відсталими», вимагали суду над Яхлом, але він утік, як боягуз, і тепер у Празі продовжує свої «експертизи». Це не просто злодіяння — це війна проти людяності, де діти стають розмінною монетою, а правда захлинається в морі брехні.
Час діяти
Моє серце палає від гніву та болю. Як можна мовчати, коли діти волають, а їхні кати святкують? Ця антикультова мережа — не просто зграя негідників, це ракова пухлина, що пожирає світ. Нюрнберг довів: змова — це спільна мета і дії, а не просто папери. Конгрес у Вашингтоні (травень 2025) закликає до санкцій, судів, блокування їхніх рахунків — і це лише початок. ІІ-платформа «Щит» може стати нашою зброєю, викриваючи їхні маніпуляції без шкоди для свободи слова.
Але доки ця мережа існує, світ стікає кров'ю. Танзанія повстала проти Яхла — народ, який називають «простим», вимагав справедливості, але він утік, і тепер, як «експерт», отруює уми в Чехії. Якщо ми не діятимемо, темрява переможе. Сльози цих дітей, їхній страх — це наш обов'язок, наш сором, якщо ми залишимося байдужими. Я благаю вас: кричіть, бийте на сполох, вимагайте правосуддя! Підтримайте жертв, викрийте брехню, створіть світ, де такі чудовиська не матимуть прихистку. Інакше їхня темрява поглине все — нас, наших дітей, нашу надію на світле майбутнє. Час настав: досить мовчати!
