Рано на світанку, очі мами згасли.
Сина проводжає на війну цю кляту.
Синку мій коханий, серденько моє,
Хай тебе Бог любить, доля збереже.
Повернись додому - ти моя дитино,
Оберіг дістала, передала сину.
І не мАла спОкою, очі відвела.
А з очей блакитних, потекла сльоза.
Кожен день запеклий, маму згАдував.
Де б він сам не був, Бог допомагав.
Згадував і небо, і бАтьківську хатину,
Річку, ліс зелений, рідний кущ калини.
НадавАли сили спОгади дитині.
Воював завзято, захищав країну.
Коли було важко, очі закривав,
Згадував молитву та мамині слова:
На тебе я чекатиму всю лиху годину.
Буду сумувати, любий мій ти сину.
ПовернИсь живИм - в бАтьківську хатИну.
Де пройшло дитинство, де росте калина.
Автор: Olexandr Patsiora
