Про 38 подач, 3000 пісень, прифронтове життя і мрію бути почутим
Я молодий автор, і про мене майже ніхто не знає.
За цей час — близько чотирьох місяців — як молодий автор я зареєструвався на кількох платформах. Я порахував, скільки робіт і заявок я мав: скажу чесно, це близько 38 подач. Ще близько п'яти заявок або конкурсів перебувають у процесі обробки чи плануються до участі. Це не така заплутана цифра, адже частина з них — це віршовані або прозові твори. Можливо, я згадав не все, але врахував і ті роботи, які потрапили до літературних журналів на кшталт спільноти «Літовиці», журналу «Легіт», гільдії українського самовидаву «Foxy Lit» чи інших незалежних зінів.
Чесно кажучи, дивлячись на це число, воно трішки жахає. У мене є роботи й у форматі великих повістей на 22 000 слів (у перерахунку це невеличка книжка приблизно на 60 сторінок). Деякі мої твори, як-от космохорор про доктора Кріка, вже є на Amazon у другому томі щоквартальної збірки альманаху «Контур Стрільця», які я намагаюся так чи інакше просувати, адже мені цікаво, щоб до моєї творчості привертали увагу.
Знаєте, мені хочеться поділитися з вами деякими моментами. Можливо, ця платформа — лише безликий спостерігач, але мені хотілося б мати більше підписників чи якось впливати на літературне й соціальне суспільство, на наше життя.
Я звичайна людина, і дуже багато обставин у моєму житті складаються не найкращим чином. Мені часто доводилося виживати. Кожного дня я живу з ризиком у прифронтовій зоні. У сусідніх містечках люди буквально виживають. І коли хтось розказує про Олешки в Херсонській області, мене дивує тільки одне: адже таке відбувається по суті в усіх прифронтових містах, і це не є жодною таємницею. У таких складних умовах хочеться мати розраду — відразу бути людиною.
Культура, яка формувала мене
Я згадую свої дитячі та підліткові роки з мультиками про Вольтрона. Але коли я виріс, дізнався більше про «Акіру» та «Привида в обладунках» (Ghost in the Shell). Це саме той вайб, який робить історію набагато глибшою за будь-які сучасні постановки й напряму пов'язує тебе з внутрішнім, екзистенційним пошуком чи дає відсилки до «Франкенштейна».
Життя дивовижне: Мері Шеллі написала «Франкенштейна» у 18 років, і це свідчить про те, що вже тоді людина мала достатньо досвіду для такого прориву.
Я люблю дивитись багато фільмів, серіалів та нестандартного і жанрового кіно. Часто спостерігаю його за фестивалями. Не раз лазив на сторінку Санденсу. За цей короткий період я поспілкувався з деякими американськими хоррор-мейкерами з інді-індустрії. Звісно, через соцмережі, зокрема Facebook чи YouTube. Я створив понад 3000 пісень завдяки штучному інтелекту, що дозволило мені буквально навчитися структурувати музику та сприймати її на слух.
Про творчість і людей
Своєю творчістю я хочу спонукати людей не сидіти на місці, розвиватися, пізнавати світ у нових барвах і щось робити. Я ще бажаю зробити дуже багато всього й сподіваюся, що люди до цього дослухаються. Люблю аніме (хоч і не все), хоррор-комедії, старе кіно 30–40-х років та сучасне — усе залежить від темпу й якості продукту.
Ідей багато, а часу мало
Я порахував, і виходить, що в мене дуже багато ідей. Іноді хочеться реалізуватися, і я це роблю по-різному: пишу, складаю музику, шукаю розмови з цікавими людьми. Мені цікаво все: побут, музика, нові знайомства. Але найцікавіше для мене — як інші люди йдуть до своєї мети.
Ось я, наприклад, зараз дивлюся, як українські письменники й поети самі себе просувають: вчаться SEO, пишуть описи, ведуть соцмережі. Серед них є ті, хто тягне все на собі, поки є світло й час. Буває, що світла немає, а вони все одно організовують конкурси.
Зараз я особливо захоплений конкурсом Олександра Сороки. Людина практично самотужки тягне весь проєкт: модератор, бета-рідер, який відбирає й читає роботи, і водночас сам робить масову рекламу. І мене це вражає, бо за цим стоїть ініціатива. Таких людей варто брати за приклад: вони хороші менеджери й управлінці. Прикладів таких історій багато й на сторінках книжок, і в самвидаві, і в інших місцях. Мені подобається, що багато людей не опускають руки та беруться за сферу, яка їм близька.
А ви чим зараз займаєтеся? Що пишете, що дивитеся, яку музику слухаєте? Я б справді хотів це знати!
Я завжди готовий до обговорення, і мені цікаво дізнатися: які теми ви б хотіли обговорити зі мною через мій фільтр сприйняття?
А ви як думаєте: чи не настав час, поки є така можливість, перестати лише виживати і почати по-справжньому жити?
Якщо у вас є бажання підтримати мене, поставте, будь ласка, лайк під моїм допуском на порталі «Експеримент» у конкурсі «Наступна зустріч – школа»: https://md-eksperiment.org/post/20260925-ivan-kalamar-konkurs-nastupna-zustrich-shkola. Навіть кілька лайків зроблять велику різницю.
Дуже дякую за те, що я тут і що ви разом зі мною! 🙏
