Це сталося коли мені було 17 років. Я ходив у спортивний зал 3-4 рази на тиждень і додому повертався автобусом. Я пропустив свій автобус в той день, а оскільки це була неділя, то довелося почекати на інший трохи довше. Я міг би подзвонити своїм батькам, щоб вони забрали мене, але вони були на вечірці в той вечір. Таксі дорого коштувало, тому я вирішив просто сісти на зупинці і чекати на наступний автобус.
На вулиці було безлюдно і дуже холодно, у додачу пішов сніг. Автобус довго не приїжджав, тому я одягнув навушники, увімкнув музику і заліз у телефон.
Пройшла майже година. Я дуже замерз і не побачив жодну людину за цей час… Поки не помітив щось у куточку свого ока. Це був моторошний чоловік, одягнений у товстий одяг; він повільно наближався до мене. Я знав, що якщо буду витріщатися на нього, то приверну більше уваги до себе, тому просто сфокусувався на своєму телефоні.
Чоловік сів на іншому краю лавки і витріщився на мене. В ньому було щось не так… Він виглядав так, ніби він був пʼяний або під наркотою. Він запитав мене:
- Коли буде автобус?
Я зняв свої навушники і сказав:
- Я думаю його відмінили через сніг.
Він ще трохи подивився на мене і щось пробурмотів собі під носа. Він почав лякати мене, тому я прикинувся що сиджу в своєму телефоні.
Через декілька хвилин я знову подивися у його сторону.. Він був вже ближчим до мене. Я відвів погляд на секунду і почув як він підсувається до мене. Я запитав у нього:
- Вам тут зручно?
Він подивився на мене блискучими очима, підняв руку й нахилився до мене. Я негайно схопив свій рюкзак і побіг, оскільки він впав на землю. Я біг по дорозі і намагався не дивитися назад. Я продовжував бігти, поки не дістався наступної зупинки. Я озирнувся, щоб перевірити чи є він поруч. Чоловіка не було, і відчувши полегшення, я сперся головою на скло зупинки і чекав на автобус.
*Тук* *Тук* *Тук*
Я здригнувся й обернувся, щоб побачити того самого чоловіка, який витріщився на мене через скло.
- Що в біса з тобою таке?! - крикнув я. Цей чоловік обійшов зупинку і почав йти мені назустріч, - я попереджаю тебе! Залишайся. Позаду. - я закричав у паніці і позадкував.
Я хотів побігти, але залишив свій рюкзак на зупинці і не міг піти без нього.
Раптом, чоловік кинувся на мене, і я швидко зрушив. Він впав лицем на землю. Я застиг у шоці, а потім помітив що в нього йде кров з обличчя. Я одразу підбіг до нього і намагався отримати хоч якусь відповідь, але нічого не спрацювало. Я негайно викликав швидку і поліцію, вони швидко приїхали. Я розказав їм що сталося, і вони сказали що він був під ліками. Поліція знайшла фото у гаманці цього чоловіка, і на ньому був він і його син. Хлопець виглядав у точності як я, тому ми припустили, що він обізнався і подумав, що я його син.
Пізніше, я дізнався що він втратив сина у боротьбі за опікунство і зʼїхав з глузду. Чоловіка забрали на лікування, і це було востаннє, коли я бачив його.
Я отримав водійські права пізніше, і після цього випадку більше ніколи не їздив на автобусі…
Історію взяла з інтернету.
