Тривала поїздка через поля й лісостепи викликає легку меланхолію. Відволіктись допомагає музика у радіо та наявність мобільної точки WiFi. Прямо у мене над головою, на даху автомобіля, розміщено Starlink. Його встановили двоє моїх нових побратимів, з якими я їду на об’єкт нашої 45 ОАБр. Вони – зв’язківці, що забезпечують комунікацію між усіма підрозділами та дивізіонами бригади. Чимало людей ніколи не зауважують їхню роботу. Як і в цивільному житті, коли у нас добре працює мобільний зв'язок чи стабільне Інтернет-з’єднання, ми сприймаємо це як належні блага. І лише позбавлені комфорту, ми усвідомлюємо цінність професіоналів, які щодня нам його забезпечують.
Думки урізноманітнюють поїздку, так само як і музика чи діалоги між побратимами на передніх сидіннях. Для них такі поїздки стали буденністю. Втім, як зізнається пізніше один з них – саме постійний рух, робота і дружня атмосфера допомагають боротись з рутиною та почуттям небезпеки.
Головний сержант польового вузла зв’язку (ПВЗ) Митрофанов Віктор Михайлович, родом з смт Івано-Франкове, Львівської області. Закінчував львівський електротехнікум зв'язку та працював дільничим електромонтером у компанії «Укртелеком». Служить в ЗСУ в з 26 лютого 2022 р. Сьогодні забезпечує злагоджений зв’язок між підрозділами, монтаж та ремонт комунікаційного обладнання.
Ворожі дрони дедалі частіше перешкоджають роботі комунікацій. Пошкоджують самі антени, фідера, кабелі. Спеціалістам як Віктор доводиться оперативно реагувати та усувати наслідки ворожих атак. Наша спільна поїздка організована саме через такий інцидент. Кабелі поблизу ретрансляційної вежі було пошкоджено і необхідно провести заміну.
З розвитком технологій виникають нові виклики. Зараз багато комунікацій зав’язані на системі Starlink, але ми намагаємось налагодити альтернативні канали зв’язку, наприклад LTE-модеми. У 2023 році ми почали переробляти стаціонарні системи Starlink на автомобільні комплекти. Купляємо спеціальний ящик, розбираємо Starlink, вилучаємо зайві елементи та встановлюємо на дах автомобіля. На той час багато хто з колег дивився на мене здивованими очима, проте згодом цей підхід став масовим. Зараз у нас десятки автомобілів з доступною точкою WiFi. – говорить Віктор.
Ми опинились поблизу вежі та суміжної з нею прибудови. Всередині понівеченої споруди багато кабелів, блоків, підключені комп’ютери та обладнання, про призначення якого я можу лише здогадуватись. Для непідготовленої людини тут панує суцільний хаос із кабелів датчиків та приладів. Без зайвих слів Віктор та його напарник Віталій встають до роботи.
Іноді для ремонту необхідно високо залазити, але висоти не боюсь. Пригадую, як проходив навчання за сприяння Народної самооборони Львівщини на львівській гірсько-рятувальній станції. Тоді ми відпрацьовували спуск потерпілого побратима з висоти. Висіти підвішеним на одній лише стропі – момент доволі хвилюючий, але нам було весело й цікаво.
У цивільному житті Віктор займався велоспортом, також захоплюється старовинними речами й навіть шукає їх за допомогою металошукача. Вдома тримає різноманітні знахідки, монети, колекцію старовинних предметів. В межах цього хобі також співпрацював з організацією пошуку жертв війни "Пам'ять".
На четвертому році війни підтримувати мотивацію допомагають вірні побратими: Віталій, Роман, Сергій, а також син Богдан який зараз також служить у його підрозділі.
Ніколи не хотів, щоб мій син воював, та вже як сталось. Пишаюсь ним і радий, що він у моєму підрозділі, у 45 бригаді. Тут дбають про людей, цінують професіоналів, вчасно забезпечують усім необхідним для роботи. Я спілкуюсь з військовими з інших бригад, тому мені є з чим порівняти. Тут немає проблем з виплатами чи відпускними. Також можна бути впевненим, що потрапиш на бажану посаду.
Віталій Братійчук старший помічник начальника зв’язку, в армії з 2019 р., спершу призваний на строкову службу, пізніше переведений до 45 ОАБр. Був начальником радіостанції у званні молодшого сержанта, а в 2022 р., після розгортання нового штату, став головним сержантом батареї управління (сьогодні польовий вузол зв’язку). Став одним з перших атестованих офіцерів у бригаді.
Перед війною Віталій працював у сфері системних інтеграцій, як менеджер з закупівель. Гарно ладнав з технікою, ці вміння відзначили в армії й відтоді він пов’язав своє життя зі спеціальністю зв’язківця.
За період служби найбільше запам’ятався епізод з обстрілом наших позицій. Я вперше потрапив у таку небезпечну ситуацію. Сталось це у 2022 році, на Запоріжжі. Ми проводили технічне обслуговування ретранслятора. Все відбувалось поблизу невеликого пінопластового приміщення, а єдиним захистом були окопи неподалік. «Приходи» було чутно щоразу ближче, та я був зайнятий перепрошивкою обладнання. Через те, що доводилось працювати на слабкому ноутбуці, я заледве встиг завершити роботу. Разом із побратимами стрімголов біг до машини, хапаючи сумки на льоту. Адреналін зашкалював, але на щастя усе минулось і ніхто не постраждав. Вважаю, що це зурочив мій тодішній командир. Перед обстрілом йому телефонували з проханням скинути один файл, на що він відповів «Скину, якщо доїду!» От те «якщо» нам боком і вилізло. – розповідає Віталій і сміється.
Наші підрозділи перебувають відносно далеко від ліній бойового зіткнення, але фронт весь час змінюється. Часом доводиться евакуювати обладнання. На приклад – екстрено демонтувати антену. Посилена діяльність ворожих безпілотників також ускладнює нашу роботу.
Важливим фактором у роботі зв’язківців відіграє швидкість, адже на будь-який злам чи збій в системі необхідно оперативно реагувати. Окремі групи моніторять стан ретрансляторів та підключених мереж. Вони фіксують зникнення сигналу або зміни в ньому. Приміром, після сьогоднішньої заміни кабелю поблизу вежі. Якщо на деяких локаціях зосереджена активність ворожих FPV, необхідно чекати вечірньої доби або дощової погоди.
Від початку війни Віталій та його побратими самостійно опанували чимало нових знань і технологій. Зараз для них не є проблемою полагодити той самий Starlink.
Є чимало нюансів в експлуатації, зокрема необхідно ретельно закопувати пристрій, аби він не стирчав над землею. Бували випадки, коли уламки пошкоджували наші станції, або ж виникав збій через вибухові хвилі. Розібрати, завантажити оновлення, переобладнати під мобільну станцію для авто – усе це вже не проблема, адже загальний технічний рівень в підрозділі суттєво зріс. Втім, на початках чимало нової інформації черпали з відео на YouTube. Ми тісно співпрацюємо з іншими підрозділами. Ділимось досвідом, створюємо інструкції до різного типу обладнання.
Коли роботу по заміні кабелів завершено, Віктор та Віталій тиснуть руки побратимам на позиції й повертаються до авто. На обличчях чоловіків легкі усмішки – це втіха від виконаної роботи. Ми знову в дорозі. Під час інтерв’ю кожен з них говорить про свою роботу дуже скромно, так наче це звичайна справа. Проте саме завдяки їм тримає наш спротив. Зв’язок розгалужується підрозділами подібно величезній павутині, забезпечуючи злагоджене функціонування великого механізму.
