Читач запропонував поцікавитись двигуном, який виявився доволі цікавим екземпляром — РД-860, розроблений у 70-х.
У дереві розвитку двигуна все заплутано (оце так новина), але з того, що я зрозумів, то РД-860 є складається з однієї камери, корені якої торкаються ледь не місячної програми СРСР.
Характеристики такі:
Компоненти палива: АТ-НДМГ
Тяга = 200(250) -600кг
Маса = 35кг.
Тиск в камері = 40.7 Бар
ПІ = 316- 321с.
Може перезапускатись: 10р.
Хитання камери = ±10° (хоча є варіант без приводів хитання)
Найцікавішим, на мою думку, в РД-860 є його система живлення: т.зв. ПНА — пневмонасосний агрегат. Для роботи насосів палива та окисника він використовує гелій, що, мабуть, обертає газову турбіну. Це щось проміжне між витискувальною системою подачі палива та системою з ТНА. Вона в середньому вимагає у півтора рази менше газу для наддуву (в порівнянні з витискувальною), а паливні баки не знаходяться під таким великим тиском, що полегшує їх. Також вона може дуже точно підтримувати співвідношення суміші компонентів: на вірні ±0.5%
..це не забезпечується жодною з відомих систем регулювання.
Якщо РД-860, як зазначається, призначений для використання для верхніх ступенів та розгінних блоків (але прикладів використання саме РД-860 не знайшов), то його "продовження" — РД-860L призначений для дослідження Місяця та Марсу, тобто в якості рушійної установки посадкових модулів. Він складається з 3х камер з центральною поворотною/ стаціонарною та піднятою до однієї тони тягою (при такій же ефективності).
Через те, що двигун створювався з досвідом проєктування подібних двигунів, це дуже сильно зменшує необхідний час та фінансування.
