Сьогодні Віктор Ніколюк – генерал-майор, командувач ОС «Схід», Герой України, а в серпні 2014-го ця ж людина як комбриг 92-й відправила ротно-тактичну групу – 265–276 осіб на деблокаду Іловайська. Колону зустріли танками, «Градами» та мінометами впритул. Техніка згоріла. Людей просто згодували.
2023-го - Бахмутська м'ясорубка. Вже не комбриг, а командувач вищого рівня. За розповідями бійців та офіцерів, сам Ніколюк спав у бронежилеті, а після прильотів авіації цілодобово переховувався і перебирався канавами та каналізаційними ходами, аби його не знайшли.
Підлеглі – на позиціях. Командир – під землею. Все у золотих традиціях ЗСУ.
Потім - обшуки у справі вбивства «Ендрю» під час яких несподівано розкрилися подробиці щодо систематичного зґвалтування терміновиків у штабній лазні. Троє дали свідчення: особисто вибирав «м'яких», змушував роздягатися, «перевіряв» руками, вимагав відсмоктувати «за заступництво». Одного тримав на колінах у кабінеті, поки той плакав і тремтів. Справу зам'яли.
Скарги сипалися: нічні «бесіди» у бліндажі, поцілунки чобіт, «перевірка відданості» у туалеті штабу. Хлопці виходили з червоними очима та дивною ходою. Нічого. Кар'єра лише зростала.
Втрати – не проблема. Згвалтування – не проблема. Втеча з поля бою – взагалі база. Головне, щоб погони були на місці, а решта розрулиться.
