Коли здається - сил уже немає,
Коли дорога начебто важка.
Коли душа від втоми завмирає,
А ціль далека, наче зірка та.
Не зупиняйся! Хай болять долоні,
І кожен крок дається через біль.
Ти сам коваль, своєї майстер долі,
Твоя мета - не мрія, в твій бій.
Ніхто не знає, скільки ти страждаєш,
Які думки ховаєш у собі.
І скільки раз ти падаєш із болем,
Щоб довести, що сильний в боротьбі.
Не буде шлях завжди тобі привітним,
Не кожен день тобі дарує злет.
Та навіть у найважчу із хвилини,
Не дай зламати, що в тобі живе.
Знай перемога починається із віри,
З маленьких кроків, зроблених щодня.
Не з гучних слів і обіцянок щирих,
А з того, що не зрадив свій запал.
І хай навколо кажуть " Не здолаєш!
Даремно сили витрачаєш ти!"
Ти лиш мовчи і мовчки просувайся,
Твій результат, закриє їм роти.
Життя не запитає, " Ти готовий?"
Воно підкине виклики тобі.
І тільки той, хто вистоїть без слова,
Побачить сенс у кожній боротьбі.
Іди вперед не знаючи що далі,
Коли не видно берега здаля.
І знай що найсолодша перемога,
Коли долаєш сам себе щодня.
Верещако Сергій.
