Він просто взяв півмільйона, щоби за половину половини мільйона, побудувати нарешті цю державу (для себе, таку маленьку, затишну, десь на узбережжі Середземного моря), а іншу половину половини мабуть віддати “бійцям беркута” на “поправку здоров’я” після наїзду вантажівки. Тут же все логічно.
Він руzьській ждун, колаборант країни, службовець і хабарник і звинуватити його в державній зраді, а також в отриманні хабаря на державній службі не зможуть, бо такої держави не існує і ніколи не існувало. І він не помиляється. ЇЇ — цієї держави дійсно нема.
Є Країна — купа народу, гонор, внутрішній зміст, патріотизм, любов до неї, величезні ментальні зсуви, велична історія, героїзм, захист від ворогів і колаборантів, а держави нема.
Є велетенський монстр Франкенштейна, якого не оживили совєти, бо і не збиралися, вони його просто боялися. Він так і лежить безпорадний, смердить і розкладається, а на ньому кишать, повзають оці хробаки і щури, відгризають потроху, хто скільки встигає і іноді, щоби переконати світ, що ця держава ще перспективна, її намагаються “оживити реформами”, пришиваючи до трупа, то донорську руку, то ногу, то око, то хвіст. А воно звісно ж не “приживається”, а порохнявіє і розсипається на труху.
Он згадайте хоча б ту “патрульну поліцію”. Ми тоді говорили, що ви робите? Збираєтесь пришити живу руку до трупа? І чого очікуєте? Що труп оживе? Звісно, що нічого не вийшло. Залишилася совєтська мусарня, яка тільки і вміє, що “відбивати ліжечка” з повністю відбитими мізками, як і була в совку.
Бо живу державу не створити з трупу, бальзамованого місцевими “фахівцями”, за допомогою схем і “реформ”, пришиваючи до трупа нові, “свіжі” “запчастини”. Її можна тільки виростити, із зернятка, обережно, крок за кроком, гілочка за гілочкою, листочок за листочком, квіточка за квіточкою, а виростивши, викинути смердюче, розкладене гівно з подвір’я країни, разом з хробаками і щурами в ньому, бо воно навіть на добрива не згодиться.
Просто раз, зранку всім щурам і хробакам повідомити, що їхня “служба” більше нікому не потрібна, їхнє “робоче місце” — на сусідньому звалищі, що вони тепер вільні у виборі свого майбутнього і можуть стати ким-завгодно, хоч підприємцями, хоч найманими робітниками, хоч громадянами деінде. Просто потрібна воля людей країни, раз і назавжди відмовитися від них усіх — цих “реформаторів” і “живих богів на Землі”
