Ну здрастуй лютий, смаку гіркоти,
Найдовший місяць нашого народу!
Ти вчив нас підійматися, іти,
І цінувати зболену свободу.
Ти з нами плакав щемно. Ти ридав
Під стінами розтерзаних підвалів,
Коли дітей по світу проводжав
Під дикий шум перонів і вокзалів.
Ти обіймав за плечі матерів,
У забутті тремтячими руками,
Що клали прапор на своїх синів,
Молились... Онімілими вустами.
Ховав під ранок перших немовлят -
Вкривав як міг від обстрілів собою.
Ти показав нам як іти на старт,
І став пліч-о-пліч до тяжкого бою.
Ти нас учив запалювать серця,
І темряви боятись - тільки в людях.
І завжди поруч, поруч до кінця!
Ти вкорінився глибоко у грудях.
Тепер умієм спалювать мости
Нести своє від роду і до роду.
Ну здрастуй, лютий, смаку гіркоти,
Найдовший місяць нашого народу.
Юлія Таборовець
