Жанр: Art Rock, Alternative Rock, Progressive Rock
★★★½☆ 7/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Я просто хотів посумувати під гарний арт-рок, але цей альбом зміг мене емоційно знищити. У цього молодого українського гурту всього 21 слухач на місяць. І для музики такого рівня це просто злочинно мало.
В альбомі Лабіринти, від Ада Лорель, ви почуєте британський меланхолійний вайб а-ля Radiohead, але тут він якийсь хворобливий та викривлений. Спочатку у мене складалося відчуття, ніби я слухаю гарний сумний осінній альбом. З сильним та щемливим жіночім вокалом, який тут також нагадує сінтовий фон, та мінорними струнними переборами, які часом підміняє фірмовий пост-панковий ритм та гаражна гітарка. Проте з часом, я спіймав себе на тому що відчуваю якийсь дивний дискомфорт. І потім зрозумів чому.
І відповідь криється на початку другого треку. В цьому атональному шматку альбом, ніби попереджає тебе яким він буде далі. Але якщо в цьому шматку ви чуєте концентрат, то далі ця атональність буде приховувати себе за звичною мелодійністю.
І так, пісня за піснею, альбом починає поступово на тебе давити, створюючи відчуття, ніби ти дивишся в якесь звичне на перший погляд дзеркало, але яке поступово починає тріскатись, а відображення в ньому деформуватись. Ну а коли ти слухаєш фінальне аутро, то остаточно розумієш, що тебе надурили, та зараз тебе накриє безнадійність.
Я слухав купу депресивної та важкої для сприйняття музики, але там я цього очікував, на відміну від цього альбому. Тому він вміло мене підловив та зміг спустошити, як в свій час це зробила несподівана Fitter Happier на OK Computer. Фан факт: через неї, я не дуже люблю переслуховувати цей альбом, така от музична дитяча травма.
Але як би там не було, альбом виконує свою роботу бездоганно, та я не згадаю щоб останнім часом слухав щось таке ж болісне. А в контексті української музики та це взагалі перлина, яку я з щирим сумом назву ДостобісаГарнаНоваМузика.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
