Жанр: Indie Rock, Alternative Rock
Лейбл: ПОТОП
★★½☆ 5/10 · 2026
Я дуже люблю «абстрактну» творчість Сергія, стиль в якому він монотонно та холодно декламує моторошні історії. Вони найкраще ілюструють його псевдонім, бо найкраще показують нам сіру дійсність, контури якої трохи прикрашені нервовими електронними ритмами, що навмисно розходяться з текстами по темпу, ілюструючи тошнотворне вʼязке існування, що відбувається на фоні різкого, тривожного життя.
Звісно, що це не вся палітра фарб якою користується Сергій. Він може гучно гарланити, «розбиваючи пʼяту стіну» свого оповідання, вносячи дисбаланс в текстури, які під тяжінням яскравих емоцій перетворюються майже в нойз-рок. А також вміє красиво виводити свій мелодійний вокал в щемливе R&B.
Так от останнє, в творчості Ницо Потворно, інколи виходить боком. І справа звісно не в «якості» вокалу, спів навпаки досить впевнений, та ще й періодично прикрашається блюзовими мелізмами. Проблема в тому, що контраст з агресивним електронним аранжуванням стає іншим, він не створю тієї ж елегантної тривожності, а натомість звучить, у поганому сенсі, дисонуюче.
Саме таким дивним й є цей останній EP, що одночасно намагається всидіти на двох стільцях, де навіть спокійні вокальні партії, на фоні швидких стокатих синтів, як от в Сонце Ніхуя, продовжують «дотягуватись» незрозуміло навіщо. І чи це таке бажання підсилити «експериментальність» власної музики, чи просто невдалий хід, я не знаю. Але можу сказати напевно, що це звучить безглуздо, ніби партії були записані для зовсім інших музичних ідей, а потім накинуті на вже існуючі аранжування, яким цей «блюз» не додає нічого.
Втім коли я чую узгоджені речі, на кшталт важкого, ніби прокуреного голосу на Опущені Руки, та того ж красивого співу на Біль, що чудово лягає на неспішну фузову гітару, то згадую наскільки ж Сергій талановитий, та й просто охуєнний музикант, але який при цьому хоче грати все й одразу в рамках однієї «збірки». Бо так, цей EP це збірка непоганих синглів, що майже не працюють один на одного в рамках єдиної концепції. Можливо на більш широкому часовому проміжку, на цих різних за звучанням треках й можна було б побудувати цілісну «театральну історію» яка б запамʼяталась. Але зараз, єдине що тут запам’ятовується, так це його довжелезна претензійно-кумедна назва.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
