Україна має жахливу та важку трагедію у вигляді Голодомору. Українці протягом майже 100 років намагаються достукатися до світу з цією історією, але не можуть. Світ не хоче нас чути, бо у них є своя історія страждань, яка їм ближче. Це Голокост. Євреї зуміли нав'язати світу провину за ті події і роблять це дотепер.
У 2017-ому році вийшла книга Татуювальник з Аушвіцу, яка стала шедевром світової літератури. Тепер же вийшов серіал про історію життя та кохання Лале Соколова, який пережив пекло у концтаборі Аушвіц. Не має сенсу порівнювати книгу з серіалом і мені б хотілося поговорити саме про те, як картина зобразила увесь жах, крізь який пройшов Лале та ще мільйони людей у концтаборі. Гарві Кейтель зіграв одну з найкращих ролей у кар'єрі. Його образ абсолютно точно та захоплююче передає переживання дідуся, який вирішив сповідатися перед смертю. Він мовчав стільки, скільки міг, але після смерті дружини не захотів забирати у могилу свою історію.
Це розповідь далеко не про героя, у класичному сенсі цього слова. Це про біль, самоз'їдання та тотальний розпач від усього, що вони пройшли. Автори обрали ту саму тональність, яка з кожним кадром занурює глядача усе глибше у цю історію, показуючи на що готова піти людина заради виживання. Однак Лале боровся не тільки за себе, а ще і за Гіту, кохання, яке здавалось би неможливим у такому місці як концтабір Аушвіц. Але саме це почуття, можливо і допомогло цьому словаку пережити усю катастрофічність тих обставин, що склалися.
Мене неймовірно вразило, з якою шаною автори віднеслися до загиблих і кадри з обличчями на екрані, ще довго не вийдуть з моєї голови. Це неймовірний художній прийом, який робить цей серіал справжнім кінематографом.
Автори намагалися як найточніше передати пекло, яке відбувалося у Аушвіці, але по справжньому цього мабуть нікому не вдасться зробити, окрім документалістів, що засняли катастрофу на плівку. Кожне вбивство на екрані - це завжди ризик, адже глядачі приходять за розвагою, а не за сльозами. Однак, саме зараз та саме українцям, дуже легко буде зрозуміти та відчути кожен кадр. На відміну від громадян ЄС чи іншого світу, для який ці кадри не будуть нести жодного болю, як не несуть і нинішні кадри зруйнованих українських будинків.
У серіалі найважче, це повірити у те, що ця історія правда, адже ми все ж таки дивимося серіал. І просто неможливо уявити, як люди проходять таке пекло. Неможливо тим, хто не стикався з подібними історіями протягом останніх двох років. Для українців це дуже просто. Протягом ста років українці намагалися привернути увагу до Голодомору та розкрити світу правду на ті події. Усе заради того, щоб світ запам'ятав це та не допустив. Але зараз він стоїть осторонь та знову спостерігає, як тисячі українців гинуть.
Цей серіал дуже гарна історія, яка намагається достукатися до пам'яті та чогось людського, всередині кожного. Він не ідеальний, трошки романтизований та може здатися казкою. Але якщо не вірити у щось, то можна і не починати боротися.
Підтримка Buy Me A Coffee: https://www.buymeacoffee.com/serialsnewsua
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/2SF4mq3VzC
Спільнота в Telegram: https://t.me/serialsnewsua
