В 1971 році під час буріння на ділянці газоконденсатного родовища неподалік від села Хрестище Красноградського району Харківської області, чиї проєктні запаси оцінювалися в 700 мільярдів кубометрів, стався викид природного газу. Тиск усередині пласта виявився аномально високим, непередбаченим ні геологами - близько 400 атмосфер. Цілу добу бурова партія своїми силами намагалася локалізувати прорив. Коли всі штатні засоби і можливості були вичерпані, за погодженням газовий факел було вирішено підпалити. Розрахунок робився на вигоряння обсягу газу, що виходить. Так у небо кинувся вогняний стовп заввишки в 9-поверхівку.
Жодного позитивного ефекту досягти не вдалося, факел горів ще протягом цілого року, а всі дії технічного характеру виявлялися безсилими перед вогняним смерчем із глибин. У процесі тривалого горіння відбувалася природна усадка майданчика, де ще недавно велися бурові роботи. Коли всі наявні засоби і можливості ліквідації катастрофи були вичерпані, у Москві за підписом Л. Брежнєва і О. Косигіна було підписано розпорядження про проведення промислового підземного ядерного вибуху, який, як вважалося, дасть змогу здійснити закупорку газової свердловини. Оптимізм вселяв уже наявний аналогічний позитивний досвід, набутий під час ліквідації пожежі на газовому родовищі в Урта-Булаку, в Узбекистані. Там газовий факел до моменту вибуху горів цілих три роки.
Лише через чотири місяці з моменту ухвалення рішення поруч з аварійним стовбуром було пробурено свердловину глибиною 2 400 метрів, у неї було закладено ядерний заряд потужністю 3,8 кілотонни. Рівно о 10 годині ранку 9 липня 1972 року спецзаряд було підірвано. Зі свердловини на висоту близько кілометра зметнувся стовп газу, змішаного з породою і пилом. Операція «Факел» закінчилася повним провалом. Викид газу зупинити не вдалося, закупорку стовбура виконано не було, факел продовжував горіти ще кілька місяців, а ліквідувати аварію вдалося старою перевіреною технологією - розкопуванням.
Від ядерного вибуху того дня загинули всі піддослідні тварини, яких учені розмістили в спеціальних зонах. Попри такі результати, радянський уряд не став зволікати і вже за півгодини після експерименту дозволив людям повернутися до будинків у фактично зараженій зоні. У найближчому селі від ударної хвилі постраждало багато будинків. У них були вибиті шибки, подекуди зруйнувалися або потріскалися стіни. Відновленням житла зайнялася держава, однак це жодним чином не компенсує шкоди, завданої здоров'ю населення. Люди не підозрювали, що саме трапилося неподалік від їхніх домівок. Вони повернулися додому, де вже було заражене повітря, а в колодязях отруєна вода. Крім того, опромінення зазнали всі овочі, фрукти та домашні тварини.
Унаслідок ядерного вибуху всього за 30 років серед мешканців найближчих до епіцентру події сіл від онкологічних захворювань померло приблизно 1 500 людей, хоча офіційних даних щодо впливу «Факела» на здоров'я людей немає, адже попри звернення мешканців, жоден орган не визнавав їх постраждалими.
Ці випробування поблизу Хрестища увійшли в історію як перший в Україні та Європі промисловий ядерний вибух.
