Дисклеймер.Всі персонажі, всі, є вигаданими і будь-який збіг із людьми, що живуть нині чи жили в минулому, випадковий. Те саме стосується посад, організацій, країн і міст.
Жив був собі сцарь. Омєрікнськй государь. І був не так щоб розумний, а так щоб зарозумілий. Але любив себе. Ой як любив! Дуже. Більше усіх на світі. І люди його любили.Не всі. Декотрі. Теж не так шоб розумні. І вибрали його країною керувати. Да. Прєзідєнт то колись називалось!
Але так як Донольд себе любив, дуже, то він, десь на місяць третій правління, ножкою тупнув і каже - не хочу бути прєзідєнтом галімим. Хочу бути - сцарьом взаправдишнім. Шоб мені оди складали, поклонялись, з граніту витесували- мускулистим красаучіком з довгим пісюном до колін і на грошах шоб друкували. І указ видав і себе сцарьом призначив. І став царювати.
А так як вчився сцарь хєрово, історії не знав, то й уявлення про царювання у нього було на рівні тому, що його давали мультики Уволта нашого Дізнея. Тобто - сцарь має бути лицарем потужним і воїном. Має в походи побєдні ходити, бороти ворогів отєйчєства, завойовувати нові сцарства і пірувати з такими самими сцарями мощними як і він сам.
Вийшов якто сцарь на пагорб Капітойлійський, глянув сцарь на всі боки. Ну каже - воєводи рідненькі пєндагонівські - будемо Гренгландію завойовувать. Для начала. Вона мені нужна дуже. Воєводи підухуїли, але ж це сцарь. Не прєзідєнт якийсь галімий. За нього перед Носкаром моляться. Як йому перечити.
Кажуть - всьо, вашвисокоблогородіє, готовімся к войнє. Но, тут таке діло - там холодно шо капець в тій Гренгландії. Нада всім валянок навалять, шапок-ушанок намутить, носків теплих звязать і до автоматів подогрєв підвести якось… І свистков в Кидаю накупити шоп тюлєнів хижих відганяти.
Ясно сказав сцарь. І так між іншим, поки не вдуплив кого воювати, спитав Конаду (давнього каріфана і то каріфана хорошого, сумирного) шо, каже, братушки, давайте я вас завоюю. Прісоєдєню. Ну тіпа. Ясно шо ніякої войнушкі, ми ж корєша всьо такі. Забор в забор живемо. Але я сцарь, мені нада. Давайте в моє сцарство. Союз Омеріканскіх Капіталістічєскіх Рєспублік! А вам плюшок якихось придумаю. Трусів там сітцових передам, бензину відлию, ціни на комуналку зменшу. Га? Ну давайте, пиздюки ви убогі, Теренси і Філіпи, дядьойоби бляха. Давайте же, ну. Не дала Конада. Згоду на швінсьтво таке, не дала. Ціни на експорт електрики підняла і обіду люту затаїла.
Тут би сцарь, канєшно, мав би піти в кленовий поход і звільнити конадців від Конади. Але воєводи тихенько сказали, шо можна вихватити пиздов. Реально. А починати сцарювання з пиздов- не кошерно і інші сцарі з нього будуть ржати, тикати пальцем і срати з ним в один чемодан не сядуть.
Пригорюнився сцарь. Став думу думати. Як же йому сцарювати. Аж тут мудрі сраколизи придворні, які у кожного порядного сцаря є в кількостях пропорційних єбанутості його величності, кажуть - є варіант побєду здобути і бабла зекономити. І затусить з одним вельми нехуйовим сцарьом. Всьо в одному флаконє. Оказуєцця, далеко -далеко, за морями за океанами є маленька країна… Ну як маленька. 27 Ісраїлів.Маленька, бляха… Юкрейн. Вона з під русского сцарювання вирвалась. Колись. І сказала - хочем як ви омєріканці жить. Нам оті усі цінності міфічні- дружба -жвачка- мухдональдс і дємократія нравляться. Ми хороші і сильні. У нас жрачки валом, іскопаємих полєзних і бєсполєзних валом і зброя доросла, ядєрна. Давайте дружити і в десна цілуватсь. Га? Але ми у них оту зброю видурили. За буси склянні.Бо вони нам не ровня. Кріпаки дурні. Розвели їх як котят.Сказали - та вона вам та уся зброя і нахуй не нада. Ну чєсно. Її чистить нада, от пилі протирать, всі дєла.Отдавайте йейо сцарю Борісу. А ми, за це, вас защіщать будєм. Усєм колхозом впишемось якшо шо. Бля будемо. На підара скидуєм і на зуб. Ми ж тєпєрь друзя.
А нонче русскій сцарь на них напав і вбиває їх нещадно. По пацанячому, треба їм помогати. Бо ми тіпа зуб давали. Вілка в глаз і вся ота романтіка. Але помогати їм, нам взападло реально. Бо то наше бабло і просто- хуй на них - вони сцаря Бладіміра кріпаки рєально і на одном ізикє базарят.
І придумали сраколизи хитрий план. Як Юкрейн кинути. На лоха. Покликали юкрейнського прєзідента, типу в гості. Приїзжй дара-гой , к нам на обєд. Салатов тобє укусних дадім і крем брюлє! А самі почали зайобувать того пацана і підйобувать кліфтом і гамном малим називати і шо він в карти не рубає , чєфірь не п’є і пред’яви лєвєйші кидали, поки він на хуй не післав придвоних скопом і сцаря лічно і салат з кремом брюлє. Хлопнув двєрямі і уїбав. Лошара. Повівся. Розвели. Крєм брюлє гигочучи з’їли, сцарю Бладіміру радостно звонілі.
До повного щастя - Донольд дав копня під сраку тим юкрейнчикам що ховались від війни в Омериці і для більшої економії вийшов з НАДО. НАДО на хуй не надо. Омєрікє нє нужни нахлєбнікі з єфросоюза! Тай хто на Донольда нападти буде? Конада чи Мєксіка?
Нородоносєлєнію об’явілі - шо сцарь вєлікій і мудрий першу побєду одєржав розумом своїм потужним, дипломатичними здібностями недюжими, отой Юкрейн хам і нєгодяй і пасіба не хотів нікому казати і пішов він нахуй з такими закидонами і шо тепер омєріканці розбагатіють усі поголовно, отримають Донольдову тисячу, бо не будуть витарчатись на підтримку якихось кріпаків. А кріпаків забере Бладімір бо вони і так адін народ і настане мір во всьом мірє!
Сцарю Донольду Першому випишуть прємію міра, як Обмамке недолугому, ну бо шо , сцарь його хуже?
Но не сталось. Нород омєрікнський більшістю голосів сцаря Донольда невзлюбив. Назвав зрдником і баригою і рижею матнею. І ми за нєво нє голосували.
Ох і ударили ж ті 52% по сцарському самолюбію! Ох і ударили. Аж нога віднялась і клюшка для гольфу в руках не трималсь!
Не довго думаючи, Донольд Перший рішив шо йому такі нужна война. Маленька, побєдобесна і побєдоносна война. Яку він-Кухтузов двухглазий, бистрєнько почне і так само бистрєнько виграє. І ті 52 відсотка усьо забудуть і його полюблять і будуть боготворіть, на руках носіть. І він буде жить поживать, царювать. Полетить наконєц до друга Бладіміра і той йому гурій неповнолітніх відсипе - дєв незаймних юних.. І настне рай на землі. Під гурій для сцаря омеріканского і голопузих мальчіков в трусіках для сцаря московского, позаглядають вони один одному в очі, і Дональд льогко перетягне Бладіміра на свій бік. Не даром же Юкрейн дарив. І будуть вони дружити вмєстє протів Кидайського сцаря ненажерливого. А Донольда будуть звати всі- Донольд Мудрий.
Сказано - сдєлно. Ахой Мєксіку бороти. Ну тіпа не Мєксіку, а картєлі оті охрінєвші, шо луплять ціну на кокс таку, шо сраколизи жаліються-плачуться. Но офіційно - нєт наркотікам, бджели проти меду!І танки парадними колонами перейшли кордон.
Но от незадача. Не вчив сцарь історію. Не ціквився нею ні грама. Грамами цікавився, а історією ні. А якби цікавився, то б знав як потужно побєділа Омеріка в’єднамських партізан. А сцарь Бладімір - авганських. А потом і Омєріка ще раз авганських побєділа.Остаточно.
Воює сцарь -воює, а побєди всьо нєт і нєт. Кокс всьо дорожає і дорожає. Та й ще всяки слушки ходют, шо Бладімір, санавабіч, картелям уружіє втіхаря підвозить і кокс в москвє дешевше чим в Вошінгтонє.
Тим часом в одному королівстві, у Великій-такій-Британії, від споглядання піздєцю всесвітнього, громдяни почали якто нєрвно себе вести. Воно ж на псіхіку давить всьо оте. Якто не надьожно жити стало. І шоб чьють-чьють купіровать нєрви, вибрали в прем’єри собі максимально злого чувачка. Такого прям мілітаріста, як в журналі Кракаділ за 1979 рік, малювали. Агалтєлого. І поки в омєріках кокс дорожав, онглійці раптом вспомнили шо вони насправді з усіх народів, найнародніший нарід. Аристократи, сери, пери і голуба кров. І шо Омєріка, то в принципі їх город зокеанский.Фазєдна. Цибульку там ростити, капусту, бурячки. Борщовий набір карочє. І якшо другу Бладіміру можна віддати то, шо колись було під його п’ятою, то чого це власне Донольд Перший корчить з себе дінастічєского арістократа - емігрант ванючій, фошистский нащадок безродний, шо потурає єблі диванів і киданню зіг. І вабше - про шо говорити- онглійці і омєріканці - адін нород. Навіть мова у них одна- онглійська. Так шо нада вєрнуть всьо в зад. І згадавши як там було на Фолькенлендських островах, почали готуватись. Корабликів набудували, зольдат понарекрутувли, навчання попроводили.
І якогось благословенного дня, висадилось воїнство його онглійської Величності в районі Віржиня Біч і через Річімонд почесало колонами важкої техніки на Вошингтон. Друга партія причалила в районі Нію Йорка і через Філафдельфію і Болтімор теж почесала на Вошингтон.
Охуїли всі. Вошингтон за три дня. Красная жара по- онглійські. Як діди в 1812. Лиш не стали палити Копітолій і Білий-такий-дім. А Донольд - втік. Онглійці окопались під Вошингтоном і Нію Йорком і кажуть всьо. Омеріка знову наша. Кунєшно Донольд розізлився- жуть. Вйо ваєвать, але чим, войсько в Мєксіці картелі боре, міняючи патрони на кокс… Довелось Донольду Першому срочно волєвим рєшенієм забити на картелі і войсько скеровувати на Нію Йорк! Шоб вибити проклятих колонізаторов в їх гнилу Єфропу АГЕН!
І всьо б може нічьо. Но глянувши на розклад і карти Донольда, друг Бладімір згадав історію госудрства рассєйського.Не всю. Лиш 19 століття. І послухвши пєсню групи Полюбе про зємліцу Алясошку, напєвая «всєм рубахі пошьйом вам братва» - віддав наказ рассєйськой армії - ісправіть історічєскую абшибку 1867 года. Відновити так сказать справєдлівость, а не то шо ви подумали. Тєм болєє шо Алясошка штатом то стала лиш в 1959 годє. Тоість не так вона Омєрікє й нужна була.
Бладімір був сцарь ще єбанутіший ніж Донольд Перший і царював довше і Юкрейн окупував, тоість завоював як сцарю годиться, на відміну від Дональда.І тут, знову ремарка до не знання Донольдом історії. Якби він її - історію знав, то тричі б подумав чи віддвати оту Юкрейн Бладіміру. Бо ще в добладімірску епоху найбільше усіляких шарашок було де? Де зброю клепали як гноми Морії кольчуги з мечам? Всі ті страшні SS20 Сотона де вироблялись? Ракети шо московити так ними хвалились - де вироблялись? І хто найкращі воїни в тих землях? Тепер то все вже кілька років належало Бладіміру.І всю ту потугу Бладімір,направив в 49 штат Омєріки, як і належить ампаратору. А Бладімір вже був не сцарьом, а ампаратором ібо забравши Юкрейн, він практично амперію відновив. І всі сусіди лиш і чекали коли він на них нападе.І окопи рили і авіацію постоянно піднімали. А він взяв і напав на Омєріку. Такий от тактічєскій нєжднчік. Нож в псіну.А Донольд, на алясщину навіть підмогу не міг перекинути, бо Конада сказала - нехуй шастать по нашій конадській земличці. Так сказать - нахуй це туда.
І знову ж таки -все б нічого, і сраколизи обкурвшись коліфорнійського драпу і нюхнувши коксу, переконували сцаря, шо щас всьо парєшаєм. Шо то праізошла чюдовішная ошибка. І то друг Бладімір наспрвді не Алясочку окупіровав, а висадився помогти викурити клятих колонізаторів,хронічєскіх піратів і побратимів Елтона Джона.
Але ж тут, на святу землю Коліфорнійщини ступив сапог кидайського зольдта. Як же ж так??? Нєгодував Донольд Перший. Як же ж так стало! Ви ж сраколизи рідненькі дули у вуха шо Кидай піде на Тойвань. А вони поперлись он, в Сан Фрнзиско,в город в стілє діско!
І кинувся Донольд дзвонити до бувших каріфанів- отих усіх хто помогав колись Омериці у всіляких бурях шо в пустинях, в Пердських затоках;
Братчики кричить у трубку- рятуйте! Сільвуплє! Хлопци, каже, я свЬІй!
А ті такі, тю - так ми ж випадкова країна шо не воювала 30 чи 40 років. Жабоїди і підерасти. Чим ми вам поможемо? Прівєт передавай діджею Дивансу і кинули трубку…
А Донольд наїбнув віскря, дістав завєтний чумуйдан і натиснув кнопку…
І нічого не сталось. Бо настоящий чумудан від нього ще в першу каденцію заховали.
