КАНАДА — 1986 — Іван Дубилко
Набір і надруковано в Канаді: IMPRESSIONS — Вінніпег, Манітоба
«Почаївський монастир в історії нашого народу» — це глибоко опрацьований історичний нарис. Автор цього нарису — Іван Дубилко, громадський діяч із всебічними інтересами. Він співпрацював із видавництвами журналів «Молода Україна» та «Нові Дні». Його статті опубліковані в багатьох українських часописах. Іван Дубилко вивчав історію українських поселенців-піонерів у Канаді та був автором і редактором книги «П’ятдесятиліття Української Православної Катедральної Громади св. Володимира в Торонто — 1926–1976 рр.».
У своєму нарисі автор не обмежується лише історією Почаївського монастиря, однак, як він зазначає:
«Історія Почаївського монастиря не замикається в його мурах, а віддзеркалює той стан, який був майже на всіх просторах України.
Історію Почаївського монастиря, як і в усій нашій Церкві, неможливо відділити від загальних історичних подій в Україні».
Додаткових описів виникнення, розбудови й значення цього монастиря, що є єдиним із найбільших православних свят в Україні, автор звертає особливу увагу на епоху, відому в нашій історії як «Велика Руїна», яка настала невдовзі після Берестейської унії 1596 року.
На основі наукових історичних джерел автор, використовуючи документну хронологію, висвітлює довготривалу боротьбу нашого народу за державну незалежність Української Православної Церкви. Особливу увагу приділено подіям, коли після княжих часів козацькі війська під проводом своїх гетьманів боронили Україну від нападів польських, московських, татарських і турецьких загарбників.
В оборонних битвах завжди гинуло багато ворожих військ, які спрямовували на Україну королі та їх шляхта, царі та їхні князі. Водночас у цих битвах гинули незліченні тисячі героїчного козацтва та мирного населення, що протистояло загарбникам.
Уніятство спричинило внутрішні роздори між українцями. Постійні збройні напади, з одного боку — католицької Польщі, а з іншого — православної Московщини, знесилили народ, Україна була зруйнована. Однак народ не здавався.
Історія гетьманської епохи яскраво про те, що всі гетьмани поставили справу незалежності Української Православної Церкви на один рівень із питаннями державної незалежності України.
Сусіди-загарбники, зіткнувшись із козацькими арміями, усвідомили, що поодинці їм не вдасться здолати Україну. Саме тому Польща й Московщина уклали перемир'я, розділили Україну й поневолили народ по обидва боки Дніпра.
Автор цієї праці запрошує читача поринути в героїчну й водночас трагічну епоху нашої історії. Після розділу та тотального поневолення України багато визначних політичних, військових, церковних і наукових діячів були змушені служити окупантам, зазначили спільнення чи змосковщення.
Попри довготривалу неволю, чесний і побожний український народ, особливо сільське населення, залишаючись незламною основою національної ідентичності та невичерпним джерелом творчої сили.
Автор, розмірковуючи про минуле й сучасне, робить висновок:
«Матеріалісти не відчувають добродійного обов’язку не тільки перед поневоленими народами, а й перед своєю нацією. Тому всі агресори фальшували й спотворювали поняття моралі та вдавалися до антигуманних, жорстоких дій.
Як пояснити насильства тих, хто є речниками віри в Бога, хто вважає себе праведними носіями християнських чеснот, найближчими до Бога, єдино правильними дослідниками науки Христа, але, прикриваючись іменем Бога та Христової науки, чинити антигуманні злочини, як і ті, хто дбає лише про матеріальний добробут?
Чи можуть такі явища, як хрестові походи, інквізиція, Варфоломіївська ніч і подібні, мати щось спільне з вірою в Бога — вірою в основі Христової науки?»
З визнанням слід зазначити, що ця праця дає багато історичних відомостей. Вона ілюструє болючі ресурси, в яких наш народ змушений був боротися, захищати свій край, Православну Церкву й культурні надбання від жорстоких сусідів.
Книгу авторства Івана Дубилка буде корисно прочитати кожному українцеві. її слід читати уважно. Читаючи, ми оновимо свої знання про ті часи, які в історії України називають «Великою Руїною», і глибше усвідомимо любов і вірність до Свято-Православної Церкви, мучениці українського народу.
о. Дм. Фотій
Продовження буде…
