Іван Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

Праця Івана Дзюби своїм змістом окреслює усю суть відношення «сталінського режиму» до самоідентичності українського народу, хоча це твердження може також стосуватися країни, які були у складі СРСР. Викликає дисонанс те, що нібито й не була заборонена ні українська мова, ні в цілому культура, але насправді велика кількість особистостей, які мали бажання розвивати культуру своєї, поплатилися своїм життя за ці ідеї.

Своєю чергою сьогоднішнє суспільство в ніякому разі не має забувати чи паплюжити пам’ять про таких людей та їх досягнення. Тому що історія, як виявилося, йде циклічно і зараз влада Росії нічим не відрізняється від влади 30-х чи 60-х років, залишилися всі ті ж загарбницькі ідеології.

З тлумачних словників визначенням дефініції “інтернаціоналізм” є співпраця між народами. Але способи керування владою радянського союзу можна тільки назвати псевдоінтернаціоналізм.

З біографії можна дізнатися, що Іван Дзюба ні був антирадянською людиною, ні націоналістом в значені для тодішньої влади як “фашист”, але сповна поплатився перед тоталітарним режимом за свою позицію. Слово — це була його “зброя”, ця книга висвітлила сторони несправедливості та багаторічного приниження українців тотальною русифікацією.

Автор писав про те, що якщо людина розмовляла українською, то миттєво ставала “націоналістом” та загрозою для держави. На мій погляд, ось такий наратив і ще не менше десятка закарбувалися у суспільній свідомості українців так, що у теперішній час вже за 31 рік незалежної країни постійно постає гостро “питання мови”. Але які можуть бути чвари, якщо Україна є суверенною та незалежною, а її державна мова українська.

У праці далі йдеться про уставлений стереотип, що українці завжди повинні тяжко працювати, а у зіставлення з цим керівні посади здебільшого займали тільки росіяни. Безперечним є той факт, що українців відправляли до Сибіру на роботу, а до України в'їжджали росіяни для яких не було розуміння, що населення цієї країни народ зі своєю мовою та культурною спадщиною. Також Іван Дзюба зазначає про тотальну русифікацію усіх сфер діяльності в державі, неможливо не помітити, що такі заходи впроваджуються й зараз на окупованих територіях Росією у війні проти України.

Безсумнівно, цей твір Івана Дзюби набув розголосу і за межами Радянського союзу, як доказ того, що тодішня влада лише прикривалася марксизмом, а насправді вела жорстку політику узурпації усіх державах у своєму складі.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Анастасія
Анастасія@vilna_avtorka

1.1KПрочитань
1Автори
26Читачі
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Буша. Місце, де зупиняється час

    Буша – це маленьке село на Вінниччині з великою культурною спадщиною та унікальними ландшафтами. Тут, у тиші та спокої, час ніби зупиняється, дозволяючи поринути в минуле й задуматися над вічним.

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Жінки і президентські вибори у США

    Історія американських президентських виборів еволюціонує на наших очах. У 2024 році віцепрезидентка Камала Гарріс кидає виклик Дональду Трампу, прагнучи стати першою жінкою-президенткою США. Але шлях до цього моменту був довгим і непростим.

    Теми цього довгочиту:

    Політика
  • Сучасна українська літературна, яка вона?

    Дізнайтеся про становлення сучасної української літератури, яке відбувалося на руїнах СРСР. Відкрийте світ нового покоління українських письменників та поетів через літературні журнали та інтернет-простір.

    Теми цього довгочиту:

    Українська Література

Вам також сподобається

  • Прикро, але Трамп має рацію щодо України - The Hill

    Настав час розставити всі крапки над «і» щодо трьох ключових моментів, які висвітлюють, чому українці та колишній президент Джо Байден, а не лише президент Росії Володимир Путін, несуть значну відповідальність за розв'язання та увічнення війни в Україні.

    Теми цього довгочиту:

    Війна В Україні
  • Шахта Юнком і об'єкт «Кліваж»: злочин чи необхідність?

    У 1979 на шахті «Юнком» у Донецькій області був проведений підземний ядерний вибух потужністю 0,3 кілотонни на глибині 903 метрів. Це був експеримент «Кліваж». Його метою було зниження напруги в гірських породах для запобігання аваріям і підвищення безпеки видобутку вугілля.

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Холодає

    Тепло ще побуде з нами якийсь час. Мінливе, ослабле, воно ставатиме кволішим день за днем. Як і світло, яке помалу буде перетворюватись у монотонну байдужу сірість. І нічого з тим не вдієш. Це доведеться прийняти, як приймають пігулки або приймають втрату.

    Теми цього довгочиту:

    Література

Коментарі (3)

Виносити на публіку таких постатей важливо зараз як ніколи. Маю честь пишатися своїм родом, в якому також був Шістдесятник Микола Лукаш. Він, своєю чергою, працював над звільненням Дзюби з-під ув’язнення. Також цікавим та, на жаль, маловідомим персонажем української історії є Дмитро Донцов

Вам також сподобається

  • Прикро, але Трамп має рацію щодо України - The Hill

    Настав час розставити всі крапки над «і» щодо трьох ключових моментів, які висвітлюють, чому українці та колишній президент Джо Байден, а не лише президент Росії Володимир Путін, несуть значну відповідальність за розв'язання та увічнення війни в Україні.

    Теми цього довгочиту:

    Війна В Україні
  • Шахта Юнком і об'єкт «Кліваж»: злочин чи необхідність?

    У 1979 на шахті «Юнком» у Донецькій області був проведений підземний ядерний вибух потужністю 0,3 кілотонни на глибині 903 метрів. Це був експеримент «Кліваж». Його метою було зниження напруги в гірських породах для запобігання аваріям і підвищення безпеки видобутку вугілля.

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Холодає

    Тепло ще побуде з нами якийсь час. Мінливе, ослабле, воно ставатиме кволішим день за днем. Як і світло, яке помалу буде перетворюватись у монотонну байдужу сірість. І нічого з тим не вдієш. Це доведеться прийняти, як приймають пігулки або приймають втрату.

    Теми цього довгочиту:

    Література