Основи Особистості

Отже, цей пост був написаний як спроба організувати мої думки на тему. В основі лежать дві книги:

1. Personality: What Makes You the Way You Are by Daniel Nette

2. Me, Myself And Us: The Science of Personality and the Art of Well-Being by Brian R Little

але також і багато різних досліджень.

Одиниці особистості

На що поділяється особистість людини? Дуже просто, Roberts (2022) виділяє 4 одиниці, що використовуються в аналізі особистості:

1. Особистісні риси (Big Five та її подальша фрагментація)

Визначення “особистісної риси” або ж “риси характеру” можна зробити таке: це стабільна протягом життя індивідуальна відмінність в реактивності ментальних механізмів, призначена для реагування на деякі класи ситуацій і яка генералізується на всі контексти та ситуації.

У сучасній науці це описується та передбачається основними рисами, широко відомими, як Big Five personality traits, це Extraversion (екстраверсія), Neuroticism (невротизм), Agreeableness (доброзичливість), Conscientiousness (сумлінність) та Openness to Experience (відкритість до досвіду). Інколи також використовують акронім OCEAN. Інколи також виділяють і шосту рису у вигляді Honesty-Humility, тому виходить Велика Шістка, а не П’ятірка, але не будемо тут про неї. HEXACO model of personality structure - Wikipedia

Big Five це спектр від 0 до 100, тобто кожна із цих рис це dimension, на якому розміщена людина. Багато чого, що трапляється в нашому житті, залежить від того, де ми знаходимось на континуумі цих рис. Те, що ми знаходимо людей із кожним із можливих положень, свідчить про те, що в кожної із цих п’яти рис є свої плюси та мінуси і кожна по-своєму хороша, інакше природний відбір відібрав би людей і ми всі були б екстравертами (високий бал по extraversion), чи організованими (високий бал по conscientiousness), ну і так далі. Більше про переваги рис буде далі.

Наприклад, екстраверсія — це варіація в реакції на позитивні емоції (на основі dopamine-driven ventral tegmental area, the nucleus accumbens and their projections). У тих, у кого високий бал по екстраверсії фідбек більший, людина хоче більше позитивних емоцій: шуму, руху, досягнень, романтики, збудження, хвилювання, лестощів та подібного. У тих, у кого низька екстраверсія — реакція у відповідь на позитивні емоції буде набагато меншою, тому психологічні переваги в отриманні вищеперелічених емоцій будуть також набагато нижчими.

Невротизм для негативних емоцій — це те ж саме, чим є екстраверсія для позитивних. Це сильна реакція у відповідь на загрозу (amygdala + limbic system, serotonin). Плюсами є боротьба та пильність по житті, мінусами — тривожність та схильність до депресії.

Agreeableness (Доброзичливість) — це фактично рівень можливості відчувати емпатію до інших людей. Theory of mind. Плюсами є гармонійні соціальні стосунки, мінусами — шкода до статусу, not putting self first. Відомо, що в багатьох успішних людей низький рівень цієї риси.

Conscientiousness (Сумлінність) — в її основі лежить інгібування в dorsolateral prefrontal cortex, плюсами цієї риси є здатність до планування та самоконтроль, мінусами — ригідність, нездатність до спонтанності.

Openness to experience (Відкритість до досвіду) — це про широту ментальних асоціацій, плюсами є артистична чутливість та дивергентне мислення, а мінусами — незвичайні погляди та схильність до психозів. Очевидно, що в багатьох художників, музикантів та інших творчих людей високий рівень цієї риси.

Детальніше тут: https://thingofthings.substack.com/p/what-openness-to-experience-means

На які підриси поділяються ці 5 основних рис, можна почитати в цій статті: https://thingofthings.substack.com/p/the-thirty-facets-of-the-big-five

2. Мотивація

Сюди належать інтереси людини, цінності, життєві цілі, свідомі та несвідомі бажання.

The number of core domains of motives identified by conceptual and empirical attempts has ranged from three (predictability, acceptance, and competence; Dweck 2017) to four (prominence, inclusiveness, negativity prevention, and tradition; Wilkowski et al. 2020) to seven (physiological, self-protection, affiliation, status, mate acquisition, mate retention, and parenting; Cook et al. 2021).

3. Вміння та навички / Skills domain

Тут все досить ясно. Детальніше:

Recently, we attempted to draw a clear distinction between personality traits and the social and emotional skills dominating the discussion of noncognitive skills (Soto et al. 2021). Personality traits are typically defined as characteristic, and automatic, patterns of thinking, feeling, and behaving that are consistent over time and across relevant situations (Roberts 2009). They therefore represent cognitive, affective, and behavioral tendencies: what a particular person tends to do, averaged across situations (Fleeson & Jayawickreme 2015). In contrast, skills are capacities: what a person is capable of doing when the situation calls for it. Rather than reflecting a person’s default pattern of behavior, social and emotional skills represent the tools available in their psychological toolbox, which they can selectively bring out or put away as needed. For example, a student who is usually shy and introverted (reflecting their traits) can act as a leader when needed (reflecting their skills).

4. Наративна ідентичність / Narrative Identity

Це наратив, автобіографія, значущі події та їх інтерпретація, суспільні норми, тобто ідентичність, котру кожна людина собі виробляє та придумує по життю (див. далі “особиста історія життя”).

Рівні специфічності

Виділяють три рівні специфічності в структурі персоналіті — від фундаментального до вищого:

1. Dispositional traits, себто вроджені риси по Big Five

2. Характерні поведінкові паттерни

3. Особиста історія життя

Що тут мається на увазі — перший рівень важко змінити без медикаментів, але ми можемо відносно змінювати рівні 2 і 3 (хоча перший рівень змінюється і сам по собі, наприклад, було досліджено, що, старіючи, у людини екстраверсія стає нижчою, а Agreeableness + Conscientiousness стають більшими).

Перший рівень — це вроджені риси, але не кожна людина у світі, риси котрої збігаються з моїми ідентична мені. Це тому, що є рівні 2 та 3. Другий рівень — це те, як проявляються наші риси, це наші поведінкові паттерни (one-to-many mapping). Наприклад, один чоловік з високою екстраверсією став полярним дослідником, а інший — дайвером. У цих людей абсолютно різне життя, навіть якщо за рисами особистості вони ідентичні. Інші люди з такою ж особистістю, що й у мене, мають інші виходи для своїх диспозицій: вони витрачають свій час на речі, привабливість яких я визнаю, проте котрі я сам не робив чи навіть і не думав робити через свою життєву ситуацію.

Тут важко змінювати своє життя, але можна. Наприклад, можна змінити своє коло спілкування, змінити середовище, де працюєш, берегти себе від деяких контекстів, забороняти собі щось, міняти звички. Важливо знати, хто ти на першому рівні (по Big Five), і робити це в злагоді зі своїми вродженими диспозиціями (with the spin, not against the spin). На другому рівні працює така річ, як енкратія. Enkrateia - Wikipedia

Третій рівень це особиста історія життя, це той наратив, який ми самі собі розповідаємо. Різні люди бачать одну і ту ж ситуацію через різні призми, вони оформляють її по-своєму. Інші люди конструюють собі свої історії, що має сильний ефект на їхню ідентичність. Хтось, хто ніколи не одружився, може описати свою історію як трагедію, чи як комедію, чи ще багатьма способами. На третьому рівні працює така річ, як психотерапія.

Контрдиспозиційні риси

Існує можливість “виходити із себе”, діяти наперекір своїм диспозиціям та змінювати свою особистість. Це так звані “free traits”, або ж “counter-dispositional behavior.”

Три джерела поведінки: біогенний, соціогенний та ідіогенний рівні.

Біогенний це коли людина просто діє в злагоді зі своєю природою, зі своєю дефолтною особистістю.

Соціогенний — це коли людина змінює особистість (інколи кардинально) залежно від ситуації, коли йде на жертви чи щось подібне.

Ідіогенний рівень — це вже особисті проєкти і ці самі “free traits”, котрі сильно відрізняються між людьми. Кожен із цих трьох способів поведінки — природний.

Можна, наприклад, стати псевдоекстравертом — тим, хто приймає деякий соціогенний скрипт, щоб просунути особистий проєкт, який дуже важливий для нього, незважаючи на біогенну інтроверсію. Хлопець-інтроверт, котрий на вечірці (соціогенне) починає поводитись як екстраверт, танцювати та підтримувати бесіду, щоб вразити когось (ідіогенне, це вже особистий проєкт).

Головне пам'ятати, що дії, які не відповідають характеру, обов’язково випливають із цінностей людини, яка таким чином хоче їх висловити. Acting out of character is value driven.

Ресторативні ніші

Дії наперекір своїй біогенній натурі мають свою ціну. Зазвичай буде високий рівень стресу та активація автономної нервової системи. Тому кожен повинен знайти для себе ресторативну нішу, у якій він зможе відновитися та відпочити. Наприклад, для інтроверта — це тихе та безлюдне місце, для когось низького за agreeableness — це фізичні тренування, де можна вивільнити агресію, для низьких за conscientiousness це комп’ютерні ігри, де можна дати волю своїй спонтанності, для екстраверта — це компанія друзів.

Ресторативна ніша — це більш вузький варіант identity niche, це оптимальний фіт між нашими інтересами, рисами та місцями, які дозволяють їх проявити. Кожен у житті шукає собі таку нішу, у котрій він зможе повністю проявити свій потенціал. Тут важливо те, де ми знаходимось, те, що environmental психологи називають диспозиціями середовища. Там є такі показники, кожен із яких це континуум:

Pastoralism — люди з високим балом за PA люблять природу, не люблять міста та шумні середовища.

Urbanism — люди з високим балом за урбанізмом люблять високу щільність, міста, human diversity, шум та стимуляцію.

Environmental Adaptation — такі люди вважають середовище слугою людини, заохочують використання середовища у своїх цілях, її модифікації та стилізування під себе.

Stimulus Seeking — мандрівники, люблять досліджувати незвичайні місця.

Environmental Trust — компетентні в навігації, байдужі до безпеки.

Antiquarianism — люблять історичні місця, традиційний дизайн, мають тенденцію колекціонувати емоційно значущі об’єкти.

Need for Privacy — сильна тенденція до фізичної ізоляції від стимулів та відволікальних факторів. Такі люди люблять самотність.

Mechanical Orientation — люди з високим балом по цій шкалі зацікавлені в тому, як працюють речі. Такі люди люблять працювати руками, цікавляться технологіями.

Знаючи, де знаходишся на кожному із цих континуумів, можна підібрати для себе не тільки місце для проживання, а й середовище в більш загальному сенсі, так званий “value stance”. Перевірити себе можна за допомогою Environmental Response Inventory (ERI) в McKechnie (1977).

Також для своєї ніші важливо враховувати не тільки диспозиції, середовище та інтереси, а й особисті проєкти. Personal projects — це все, що роблять люди, від рутинного “винести сміття” до “зробити переворот в західній філософії”. Благополуччя покращується, якщо особисті проєкти наповнені сенсом, досяжні та пов’язані з іншими людьми. При цьому досяжність проєктів — це найбільш важливий фактор для благополуччя людини. Тобто існує так званий “meaning-manageability trade-off” — для людини краще виконувати багато досяжних проєктів (“поприбирати в квартирі”, “сходити в магазин”, “написати пост про особистість”, “поговорити з другом”), ніж якісь абстрактні чи малодосяжні проекти (“стати кращою людиною”). Це важливо.

Благополуччя також пов’язане з відсутністю стресу та негативних емоцій. Стрес це взагалі найбільший негативний предіктор, простіше кажучи: якщо знайти чи стресові особисті проекти в даної людини, можна передбачити її благополуччя краще, ніж якби ми просто знали її статус, расу, стать та інші демографічні чинники.

Персоналіті та генетика

Jang (1996) пише:

Broad genetic influence on the five dimensions of Neuroticism, Extraversion, Openness, Agreeableness, and Conscientiousness was estimated at 41%, 53%, 61%, 41%, and 44%, respectively

Dochtermann et al (2015) пишуть, що:

the heritability of personality was estimated as 0.52.

Тобто особистість успадковується приблизно наполовину. Такі ж дані ми бачимо і з інших дослідженнь: Getting personality right – Clear Language, Clear Mind

Ще одним цікавим фактом є те, що особистість батьків у вигляді їх поведінки та виховання не впливає на особистість дитини. Впливають лише генетика та non-shared environment (це особисті події в житті, куди також входить і measurement error). Тобто загальне середовище може впливати на переконання дітей, їхню поведінку в якихось ситуаціях, просто саму структуру особистості у вигляді Big Five це не змінить.

Bouchard (1994) пише:

All three analyses yield quite small estimates of shared environmental influence. This is now a well-replicated finding in behavior genetics, and its implications are straightforward. The similarity we see in personality between biological relatives is almost entirely genetic in origin.

Пруфом також є Kandler (2010), бачимо, що в стовпчику shared environmental effects практично немає ніякого впливу:

Kandler (2012) також підтверджує, що генетичний вплив на Neuroticism = 51%, Extraversion = 54%, Openness = 55%, Agreeableness = 48%.

Персоналіті та його вплив на життя

У контексті заголовка згадаю MBTI (індикатор типів Маєрс-Бріггс), але не буду тут писати про його псевдонауковість та відсутність хороших передбачень, бо цього і так багато в англійській вікіпедії. Але зазначу, що перевага MBTI, звісно, у тому, що ми отримуємо чотирибуквений типаж та короткий опис своєї особистості, а також порівняння з різними відомими людьми, і все це без опису недоліків своєї особистості (що варто було б знати), без негативу. Ніхто не образиться. І хоч було згадане раніше, що у всіх варіантів особистості є свої переваги, все ж я думаю, що деякі особистості є просто кращими за інші, як би це болісно для нас не звучало.

Ця табличка показує кореляції Великої П’ятірки із рівнем задоволеності життям, прибутком, розладами, залежностями та іншим. Чим більш синій колір — тим більша позитивна кореляція, чим більш червоний — тим більш негативна. Бачимо, що чим більше Екстраверсії, Сумлінності, Доброзичливості, Відкритості та чим менше Невротизму (тобто більше емоційної стабільності) — тим в цілому краще для людини (див. далі Загальний Фактор Особистості). Це було підтверджено різними дослідженнями.

Olaru (2022) пише:

Replicating previous findings (Deneve & Cooper, 1998; Steel et al., 2008), a recent meta-analysis found that, of the Big Five personality traits, emotional stability was most strongly associated with life satisfaction (ρ = .46, Anglim et al., 2020). Extraversion (ρ = .38), conscientiousness (ρ = .31) and agreeableness (ρ = .24) also showed robust links with life satisfaction, whereas openness showed the smallest correlation (ρ = .10, Anglim et al., 2020).

Емоційна стабільність дійсно важлива для якості життя:

In line with previous research on satisfaction and the Big Five personality traits (Anglim et al., 2020; Judge et al., 2002), emotional stability showed the strongest associations with all three satisfaction domains. Beyond emotional stability, conscientiousness was the strongest correlate for work satisfaction, and extraversion and agreeableness were most strongly associated with social satisfaction.

The stability of the association of personality with life satisfaction, social satisfaction, and to a lesser extent work satisfaction can potentially be explained by shared genetic causes. Cross-sectional twin studies have indicated that correlations between personality and satisfaction are partly explained by common genetic factors.

Social satisfaction was most strongly associated with emotional stability (ρ = .39), extraversion (ρ = .34), and agreeableness (ρ = .29). This is consistent with the literature showing that these traits are linked to friendship quality.

Кореляції п’яти факторів зі здоров’ям людини (бачимо, що екстраверти люблять займатися спортом, у невротиків набагато більше фізичних та психічних проблем, бачимо, що індекс маси тіла не пов’язаний із жодним фактором):

До речі, про дружбу.

Sun (2021) пише, що коли люди оцінюють своїх друзів, то вони можуть дещо частіше вказувати на найкращі та найгірші риси, які відображають їхні власні. Наприклад, якщо ваші друзі мають високий рівень Доброзичливості, вони можуть з більшою ймовірністю повідомити про високу доброзичливість як найкращу рису чи низьку доброзичливість як найгіршу рису у вас самих.

Табличка, де показано топ-50 найбільш поширених хороших рис, котрі люди цінують у друзях:

Те ж саме, тільки для поганих рис:

Я підозрюю, що коли люди оцінюють найкращі риси інших, вони, вірогідніше, беруть до уваги ті якості, які вони найбільше цінують у собі або якими захоплюються в інших. Наприклад, навіть якщо людина творчо обдарована, вона все одно може сказати, що її найкраща риса — це доброта, тому що вони цінують доброту більше, ніж творчість. Здебільшого люди можуть спеціально думати про риси, які роблять їх самих або їхніх друзів “хорошими людьми”. За цією інтерпретацією, багато з найбільш згадуваних найкращих рис — “турботливий”, “співчутливий”, “чесний”, “добрий”, “лояльний”, “надійний” є чіткими показниками морального характеру.

Таким чином, схожість у найкращих рисах для себе і для інших, яка значною мірою підкреслює товариськість та просоціальність, узгоджується з добре встановленим висновком про те, що “communal” або моральні риси є більш цінними, ніж agentic traits як для себе, так і для інших людей (див. також agentic vs communal traits).

Але є інша можливість, яка полягає в тому, що люди можуть оцінювати, які з рис своїх друзів є інструментально кращими або гіршими для них самих. Тобто для себе вони можуть більше зосереджуватися на тому, які з їхніх рис є корисними або шкідливими для власного добробуту, тоді як стосовно друзів можуть більше зосереджуватися на тому, які з рис друзів є найбільш корисними/привабливими або шкідливими/дратівливими в контексті стосунків з цими друзями.

Табличка, на якій показано гендерні відмінності в рисах, котрі цінують люди. Бачимо, що з хороших рис в друзях жінки більше цінують турботливість, а чоловіки — гумор та доброту. Зі сприйняття поганих рис найбільше виділяється чоловіча неприязнь до ліні:

Також можна взяти до уваги Rubenzer (2000), портрети американських президентів як вершину успіху та подивитися на їхні риси по Big Five.

Кореляції слабкі, але бачимо, що в президентів Америки екстраверсія, відкритість та сумлінність позитивно корелює з їхніми досягненнями, доброзичливість негативно корелює.

Також бачимо, що найважливішими для президентства є 2 підриси: Assertiveness (напористість) та Achievement Striving (жага до досягнень), тому що це два найважливіших предіктори. Щоправда, це лише кореляції, а не каузація. Невідомо, чи справді ці риси спричиняють щось та чи ведуть до успіху в президентстві.

(cf. також In defense of Myers-Briggs)

Розвиток та зміна особистості

Чи може особистість змінюватись? Складне питання.

Для початку потрібно зрозуміти відмінність між mean-level stability та rank-order stability (котру інколи ще називають differential stability).

Mean-level стабільність означає ступінь, до якого середні рівні особистості змінюються або ж залишаються тими самими в групах людей, котрі старіють із часом. Наприклад, дослідження, які фокусуються на mean-level стабільності, можуть виявити, чи старші люди в середньому більш сумлінні, ніж молоді, або ж чи середній рівень невротизму падає з віком людини. Такий вид досліджень корисний, щоб визначати, чи є якісь типові зміни протягом життя, котрі впливають на особистість людей схожим чином, тобто це питання про характеристики цілих популяцій, яке формулюється в термінах середніх рівнів.

З іншого боку, rank-order стабільність означає ступінь, до якого індивідуальні відмінності в рисах особистості зберігаються із часом. Себто rank-order стабільність буде високою, якщо ранговий порядок людей за якоюсь особистісною рисою зберігається із часом: люди, котрі мають високі показники за рисою в один момент часу, все ще матимуть в цілому високі показники в майбутньому, люди з низьким показником збережуть цей низький показник і в майбутньому. Питання про цей тип стабільності формулюють у вигляді коефіцієнта кореляції минулого показника риси із поточним. Далі я буду говорити лише про rank-order stability.

Roberts (2000) пише, що ранговий порядок стабільності збільшується із часом:

Meta-analytic estimates of mean population test-retest correlation coefficients showed that trait consistency increased from .31 in childhood to .54 during the college years, to .64 at age 30, and then reached a plateau around .74 between ages 50 and 70 when time interval was held constant at 6.7 years.

Чи залежить особистість від ситуації? Чи важливий контекст? У попередній частині про контрдиспозиційну поведінку ми виявили, що так. Також очевидно, що ми будемо більш екстравертами на вечірці, ніж на похороні, більш сумлінними, коли платимо податки, ніж коли переписуємось із друзями. Але теорія особистості не заперечує це. Середній рівень експресії риси змінюється залежно від ситуації, але ранговий порядок експресії — тобто де ми знаходимось по цій рисі відносно інших людей в цій же ситуації — на диво стабільний. Клоун-гуморист зі старшої школи знизить свою пустотливість через 30 років, так само як і всі його однокласники зменшать свій рівень екстраверсії. Але на зустрічі випускників він все ще клоун, більш стриманий та зрілий, але все ж таки екстраверт із надлишком. Хоча на вечірці всі будуть схилятися в бік екстраверсії, справжній екстраверт буде винятково товариським, надмірно балакучим і, можливо, з точки зору інтроверта, на межі неприємного. Інтроверти будуть проявляти більш стриману екстраверсію, відносно товариські, але навряд чи буйні. Найбільший інтроверт з усіх не прийде на вечірку взагалі, а просто надішле повідомлення, що не зможе прийти.

Roberts (2017) пише, що після 24 тижнів терапії в людей підвищився рівень емоційної стабільності та екстраверсії.

Бачимо, що середній розмір ефекту відразу після психотерапії та SSRI = 0.34 стандартного відхилення, при чому ефект не спадав із часом, що показує, що лікування діє. Навіть після року розмір ефекту все ще великий, 0.37 стандартного відхилення.

Чи має значення вид психотерапії? Roberts пише, що ні і що будь-яка терапія допомагає:

Consistent with the prevailing research on clinical outcomes, all forms of therapy, with the exception of hospitalization, showed similar levels of efficacy in changing personality traits (see Table 2). The effects for supportive therapy, cognitive behavior therapy, and psychodynamic approaches all exceeded .38 and were largely indistinguishable from one another.

З іншого боку, Wright (2022a) пише, що ступінь, до якого ми змінюємось як люди, не перекриває вплив, який має весь попередній рівень нашої особистості. Хоча хтось може змінити свою особистість, і ці зміни можуть бути значуще пов’язані з результатами, вони, ймовірно, ніколи не зможуть повністю звести нанівець ефекти, пов’язані з їх попередніми статичними рівнями особистості.

Second, another typical pattern in our results was that, when both effects were present, the magnitude of the trait-level associations was typically larger than the magnitude of the associations for changes in the traits (for 82% of effects). This general finding that static levels of traits were more strongly predictive of outcomes than changes in traits highlights differences between proximal and distal personality effects. Static levels of personality likely reflect more distal, cumulative processes whereas changes in personality reflect more proximal processes. [...]

neuroticism’s effect is due to a person continually having these levels of neuroticism across many years, resulting in them cumulatively performing negative health behaviors that ultimately lead to poorer health. The cumulative effects of certain factors associated with static levels of personality traits thus take time to emerge – processes that have likely been in place decades.

Caspi & Moffitt (1993) також пишуть, що під час стресів, травм чи критичних ситуацій в житті люди не змінюються під їхнім впливом, а навпаки, проявляють свої початкові стабільні риси особистості, які тільки укріплюються в тяжких ситуаціях. Вони діють як опора та евристика в складні часи. Ця гіпотеза досить неінтуїтивна на перший погляд.

Wright (2022b) пише, що люди ніби “оговтуються” після настання нової життєвої події, припускаючи, що життєві події слугують тимчасовим порушенням системи особистості індивіда.

Також вона пише, що незалежно від типового для людини розвитку особистості (тобто її власних специфічних рівнів рис та змін у рисах із часом) життєві події порушували ці характерні моделі розвитку та призводили до нетипових змін в особистості. Це порушення, як правило, короткочасне, тому що відбувається так званий “відскок назад”, коли людина знову наближається до свого рівня стабільності перед подією (pre-event level of consistency). Але це повернення не означає, що людина обов’язково повернеться до свого попереднього особистісного профілю. Після якоїсь важливої життєвої події відбувається збільшення стабільності і це вказує, що зміни в рисах людини просто стають знову більш схожими. Є короткий період, коли відбувається велика зміна, а потім зміни (rate of change) в наступний період стають подібними до величини змін які були досі.

However, our findings suggest two main conclusions. First, life events have relatively small effects on personality development

Second, within-person effects are short-lasting and relatively small in magnitude. When present, within-person changes do not appear to be long-lasting such that people “bounce back” to their level of pre-event qualities. [...]

This “bouncing back” could occur for a few reasons, such as people returning to their normal set-points for certain personality attributes (Diener et al., 2006; Headey & Wearing,1989; Lucas et al., 2003), which is in line with past work examining mean-level changes elicited by life events and their often short-lived nature

Тобто я думаю, що вона хоче сказати, що кожна людина може змінюватись, але у кожного з нас є також і своя “стабільна швидкість змін особистості”: у когось більша, у когось менша. Кожен із нас має свій профіль змін. Від чого залежить ця швидкість? Поки що невідомо.

Як доказ цього, Wright (2022c) каже, що це окремий диспозиційний фактор:

Moreover, the directions of people’s trajectories across increasing time intervals suggest that the mechanisms responsible for reinforcing personality consistency vary across people. These effects were typically moderated by age at 30 years old, maturity-related traits, and education level. Overall, findings indicate some people are more consistent than others, such that this stable level of (in)consistency is a dispositional factor.

Загальний фактор особистості

Джон Блок виділяє два додаткові концепти, котрі можуть бути корисними для розуміння особистості: ego-control та ego-resiliency, тобто его-контроль та его-гнучкість (еластичність? пружність?) відповідно.

Его-контроль — це реакція індивіда на внутрішні пориви та зовнішні відволікаючі фактори. Середній рівень его-контролю асоціюється з оптимальним психосоціальним функціонуванням. Занадто низький рівень его-контролю призводить до імпульсивної поведінки, і Блок називає таких осіб андерконтролерами. На протилежному кінці спектру перебувають оверконтролери, люди, які мають тенденцію до ригідності, обмеженості та крихкості.

У психології також існує такий концепт, як General Factor of Personality (GFP), який є своєрідним надфактором над Великою П’ятіркою (аналогічно до Spearman’s g в теорії інтелекту), і він є дуже схожим на інший концепт, який називається ego-resiliency. Его-гнучкість є здатністю адаптивно змінювати рівень самоконтролю відповідно до ситуації. Таким чином, йдеться про гнучкість для того, щоб демонструвати адекватну, специфічну для конкретного контексту поведінку. Людина з високим рівнем его-гнучкості є універсальною. Під час ділових зустрічей чи сумних подій вона буде посилювати контроль, а під час випадкової зустрічі в неробочий час буде послаблювати його. Цей концепт дуже подібний на емоційний інтелект (EI) та соціальну ефективність.

Іншими словами, то чим вищий GFP, тим краще для людини.

Більше того, Van der Linden (2017) вказує на те, що загальний фактор та емоційний інтелект — це по своїй суті одне і те ж:

Building on a previous meta-analysis showing that the GFP and trait EI have a high phenotypic overlap of ρ = 0.88, the present study tested the extent to which this overlap has a common genetic factor. The findings confirm the presence of such a factor, as there was a strong genetic correlation of 0.90. It could be concluded that the GFP-trait EI overlap is mainly due to common genetic factors and non-shared environmental factors (which includes measurement error). The influence of shared environmental factors (e.g., parenting style and SES) was negligible.

Van der Linden (2010) пише, що загальний фактор передбачає симпатію та популярність ще на шкільному рівні, cf. Musek (2007), котрий уточнює, що дві риси із Великої П’ятірки пояснюють 80% загального фактора: це Невротизм та Екстраверсія, що добре узгоджується із вищезгаданою гіпотезою про популярність.

На цьому поки що все. Я намагатимусь доповнювати та виправляти цей пост, підтримувати його в належному вигляді у вільний час. А поки що робіть лайк та репост.

Підписуйтесь на мій канал в телеграмі з книгами та статтями.

Моя оригінальна музика тут: https://kruasan.bandcamp.com

Донат найкраще сюди: https://www.buymeacoffee.com/kruasan

Референси

Книги

Donnellan, M. B., & Lucas, R. E. (2020). Great myths of personality. John Wiley & Sons.

Little, B. (2014). Me, myself, and us: The science of personality and the art of well-being. Public Affairs.

Nettle, D. (2007). Personality: What makes you the way you are. OUP Oxford.

Статті

Ayoub, M., Zhang, B., Göllner, R., Atherton, O. E., Trautwein, U., & Roberts, B. W. (2021). Longitudinal Associations Between Parenting and Child Big Five Personality Traits. Collabra: Psychology, 7(1), 29766.

Beck, E. D., Condon, D., & Jackson, J. (2019). Interindividual age differences in personality structure. European Journal of Personality, 08902070221084862.

Bleidorn, W., Schwaba, T., Zheng, A., Hopwood, C., Sosa, S., Roberts, B., & Briley, D. (2022). Personality stability and change: A meta-analysis of longitudinal studies.

Dochtermann, N. A., Schwab, T., & Sih, A. (2015). The contribution of additive genetic variation to personality variation: heritability of personality. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, 282(1798), 20142201.

Dunkel, C. S., Van Der Linden, D., Kawamoto, T., & Oshio, A. (2021). The general factor of personality as ego-resiliency. Frontiers in psychology, 12.

Furnham, A., & Robinson, C. (2022). Myths and misconceptions about personality traits and tests. Personality and Individual Differences, 186, 111381.

Hampson, S. E., & Goldberg, L. R. (2006). A first large cohort study of personality trait stability over the 40 years between elementary school and midlife. Journal of personality and social psychology, 91(4), 763.

Hughes, B. T., Costello, C. K., Pearman, J., Razavi, P., Bedford-Petersen, C., Ludwig, R. M., & Srivastava, S. (2021). The Big Five Across Socioeconomic Status: Measurement Invariance, Relationships, and Age Trends. Collabra: Psychology, 7(1), 24431.

Jang, K. L., Livesley, W. J., & Vemon, P. A. (1996). Heritability of the big five personality dimensions and their facets: A twin study. Journal of personality, 64(3), 577-592.

Kandler, C., Bleidorn, W., Riemann, R., Angleitner, A., & Spinath, F. M. (2012). Life events as environmental states and genetic traits and the role of personality: A longitudinal twin study. Behavior genetics, 42(1), 57-72.

Kandler, C., Riemann, R., Spinath, F. M., & Angleitner, A. (2010). Sources of variance in personality facets: A multiple‐rater twin study of self‐peer, peer‐peer, and self‐self (dis) agreement. Journal of Personality, 78(5), 1565-1594.

McCrae, R. R., & Costa, P. T. (1987). Validation of the five-factor model of personality across instruments and observers. Journal of personality and social psychology, 52(1), 81.

Musek, J. (2007). A general factor of personality: Evidence for the Big One in the five-factor model. Journal of research in personality, 41(6), 1213-1233.

Olaru, G., van Scheppingen, M. A., Bleidorn, W., & Denissen, J. (2022). The Link Between Personality, Global, and Domain-Specific Satisfaction Across the Adult Lifespan.

Roberts, B. W., & DelVecchio, W. F. (2000). The rank-order consistency of personality traits from childhood to old age: a quantitative review of longitudinal studies. Psychological bulletin, 126(1), 3.

Roberts, B. W., & Yoon, H. J. (2022). Personality psychology. Annual review of psychology, 73, 489-516.

Roberts, B. W., Luo, J., Briley, D. A., Chow, P. I., Su, R., & Hill, P. L. (2017). A systematic review of personality trait change through intervention. Psychological Bulletin, 143(2), 117.

Rubenzer, S. J., Faschingbauer, T. R., & Ones, D. S. (2000). Assessing the US presidents using the revised NEO Personality Inventory. Assessment, 7(4), 403-419.

Sun, J., Neufeld, B., Snelgrove, P., & Vazire, S. (2022). Personality evaluated: What do people most like and dislike about themselves and their friends?. Journal of Personality and Social Psychology, 122(4), 731.

Van der Linden, D., Schermer, J. A., de Zeeuw, E., Dunkel, C. S., Pekaar, K. A., Bakker, A. B., ... & Petrides, K. V. (2018). Overlap between the general factor of personality and trait emotional intelligence: a genetic correlation study. Behavior Genetics, 48(2), 147-154.

Van der Linden, D., Scholte, R. H., Cillessen, A. H., te Nijenhuis, J., & Segers, E. (2010). Classroom ratings of likeability and popularity are related to the Big Five and the general factor of personality. Journal of Research in Personality, 44(5), 669-672.

Van der Linden, D., te Nijenhuis, J., & Bakker, A. B. (2010). The general factor of personality: A meta-analysis of Big Five intercorrelations and a criterion-related validity study. Journal of research in personality, 44(3), 315-327.

Vernon, P. A., Petrides, K. V., Bratko, D., & Schermer, J. A. (2008). A behavioral genetic study of trait emotional intelligence. Emotion, 8(5), 635.

Wright, A. J., & Jackson, J. J. (2022a). Do changes in personality predict life outcomes?.

Wright, A. J., & Jackson, J. J. (2022b). The impact of life events on person-centered personality consistency.

Wright, A. J., & Jackson, J. J. (2022c). Are some people more consistent? Examining the stability and underlying processes of personality profile consistency. Journal of Personality and Social Psychology.