У листопаді 1999 року в місті Кременчук (Полтавщина) під час розпаду панк-гурту Allergy на перших репетиціях постали засновники нового проекту – гурту PINS (англ. «шпильки»). Із самого початку це був чотирьохскладовий колектив із вокалістом, гітаристом, басистом і барабанщиком, який прагнув змінити вітчизняну рок-музику: «PINS – щось гостре і відкрите». Назва гурту – «шпильки» – метафорично відображає його драйвовий характер. За словами музикантів, їх поєднувала «суміш різних за віком людей, але близьких за життєвими поглядами і філософією, суміш різних стилів і вподобань» – від етно- та психоделічних мотивів до ню-металу та тяжчої альтернативи.
Історія гурту та еволюція звучання
1999–2003: Народження і перші виступи
Гурт офіційно розпочав діяльність 14 листопада 1999 року в Кременчуці. Вже наступного року відбувся їх перший великий виступ – фінал «Rock Tochka 2001» у Донецьку. Хоч на початках PINS виступали перед невеликою місцевою аудиторією, їхня музика вирізнялася високою енергією й амбітністю. Як згадували самі учасники, «гурт від самого народження еволюціонував як експериментальний: багато ідей залишилось у «сейвах», а заразом формувалося світобачення і почуття, з яким досі працює над музикою».
2001 року PINS випадково потрапили на фестиваль у Донецьку, а 2003-го здобули першу значущу перемогу – першу премію на конкурсі «Червона Рута 2003» (Київ). Цей успіх вивів гурт на всеукраїнський рівень: вже наступного сезону PINS почали збирати великі концерти. До 2003 року склад зазнав змін: до колективу приєдналися новий барабанщик Андрій Самогородський та гітарист Тарас Коросташов (який залишається у гурті й досі). Одночасно в структурі з’явились двоє вокалістів та дві гітари, що додало звучанню більший різноплановий характер і дозволило експериментувати з етнічними мотивами.
2004–2008: «Мандрівник» – перший альбом і затвердження на сцені
У 2004–2005 роках PINS активно виступали на фестивалях «Мазепа-Фест», «Тарас Бульба», «Єврокемп», «Рок Вибух» та інших. Ці роки гурт присвятив запису дебютного альбому. Процес запису альбому «Мандрівник» затягнувся через численні перезаписи й пошук ідеального звучання, але нарешті вийшов у 2008 році.
«Мандрівник» – це програмно-філософський альбом, який одразу підкреслив нетиповість гурту: поєднання прогресивного року з ню-металом, нестандартні розміри, етнічно-космічна атмосфера. На реліз увійшло 12 композицій, серед яких – «Ілюзія», «Щось справжнє», «За гратами», «Чарівниця Карма», «Ангел свободи», «Мандруй зі мною». Усі треки альбому працюють у концепції «пошуку себе» та духовного зростання, що було проголосом бачення гурту на початку кар’єри.
Вже навесні 2008-го PINS зняли перший кліп – на пісню «Мандруй зі мною», режисером якого став Василь Прозоров. Після виходу альбому гурт вирушив у великий тур Україною: у 2008–2009 роках колектив підтримував концерти разом із такими відомими «важкими» гуртами як АННА, SkinHеad, Меґамасс, Slap та ін. Відтоді PINS регулярно виступали на майданчиках по всій країні, що закріпило їхню репутацію «криголамів» української прогресивної сцени.
2010–2015: Перестановки, «Сквозь облака» і «Марафон»
У 2010 році відбулась остання ротація складу PINS: до гурту прийшов барабанщик Вадим Горобець, який змінив Андрія Самогородського. Цей склад (співзасновник і фронтмен – Віталій Черя Носенко (вокал), Тарас Коросташов (гітара), Сергій Пінчук (гітара), Олексій Носенко (бас) та Вадим Горобець (барабани)) залишався незмінним аж до сьогодення. Після цього PINS взяли паузу на концертування і зосередилися на новому матеріалі. Близько 7 місяців група інтенсивно репетирувала, а в кінці 2010-го – на початку 2011 року взяла участь у вінницькій телевізійній програмі «Живий звук».
У 2012 році PINS нарешті наблизились до другого альбому. Як «лакмусовий папірець» вони записали російськомовний сингл «Сквозь облака» на студії RevetSound – композицію самостійно викладено в інтернет, а згодом вона увійшла до збірки лейблу «ІншаМузика». Цей реліз підтвердив, що PINS експериментує з різними мовами виконання, поєднуючи українські і російські тексти під власний вокал Віталія. Слідом за «Сквозь облака» у 2013–2014 роках тривало записування другого повноформатного альбому «Марафон» (автор музики – всі члени гурту). Сесії відбувалися на київських студіях «ZvukoTSEKh» і «RevetSound» під керівництвом звукоінженера Олексія «KNOB» Любинського.
Платівка «Марафон» вийшла у 2015 році – як результат багаторічних напрацювань і еволюції звуку гурту. На альбом увійшли 9 треків («Магічний знак», «Мов останній раз», «Сила», «Маятник», «Побег», «Осінь залишив», «Вогні», «Діти, що біжать до нас», «Вогонь і лід»). Музично «Марафон» відзначився ще більш технічними гітарними рифами і глибокими мелодіями, розвитком атмосферності звучання та ускладненням композиційної структури – що, за свідченням критиків, «звучав як послідовна еволюція звуку гурту». Лірично альбом продовжив екзистенційні мотиви: фронтмен Віталій Носенко черпає натхнення з літератури, живопису та особистих переживань, створюючи поезію про космос і людини («сузір’я палають, і водночас такі далекі, як самотні люди» – з пісні «Вогонь і лід»).
Презентація «Марафону» відбулася восени 2015 року: у вересні вийшов сингл «Магічний знак», а 30 жовтня гурт провів онлайн-реліз альбому. 14 листопада 2015 (на16-річчя PINS) у київському клубі MonteRay Live Stage відбулася велика сольна вечірка-презентація «Марафону». Це було останнє велике масштабне турне гурту: з 2016 року колектив значно рідше виступає наживо. Зате у грудні 2022-го PINS повернулися до активності і випустили відео із концертного виступу на пісню «Мов останній раз».
Зміни складу та ролі учасників
За понад 20 років існування склад PINS змінювався поступово. Зі старту 1999 року квартет гурту зазнав декількох ротацій, йдучи до фінальної п’ятискладу. Вже згадувалося, що єдиним учасником з початкового складу лишився бас-гітарист Олексій Носенко, співзасновник групи. Інші місця пройшли через низку змін: у 2003 році до гурту прийшли гітарист Тарас Коросташов і барабанщик Андрій Самогородський. До цього часу, ймовірно, першими гітаристами та вокалістами були інші музиканти з панк-фону «Allergy» (їхні імена не збереглися в офіційних джерелах).
Фінальний склад PINS визначився у 2010 році, і відтоді стабільний:
Віталій Черя Носенко – вокал, лідер гурту;
Тарас Коросташов – гітара (учасник з 2003 року);
Сергій Пінчук – гітара (у команді з початку 2000-х, переїхав із Олексієм до Києва у 2006 році);
Олексій Носенко – бас (єдиний незмінний учасник із 1999-го);
Вадим Горобець – барабани (від 2010 року).
Кожен з учасників відповідає за важливий пласт творчості гурту: наприклад, ідеї оркестрових пасажів часто пропонує Віталій (чуттєвий вокаліст з широким музичним кругозором), натомість татуювальник Тарас доносить характерні рифи та етно-мотиви. Усі вони рівноправно пишуть матеріал і працюють у команді над аранжуваннями. Винятком можна вважати Теодора «Dennis» Абраменка, який у 2008–2009 роках допомагав гурту як звукорежисер і «саунд-чоловік» (за списками він не значиться учасником, але фігурує в Last.fm як саунд-інженер).
Дискографія:
PINS видали два студійних альбоми та низку синглів, які демонструють поступову еволюцію їхнього стилю:
«Мандрівник» (2008, лейбл «ІншаМузика») – дебютний альбом, що складається з 12 треків. Кожен твір об’єднаний темою внутрішніх пошуків і протилежностей («темного» і «світлого»). Серед помітних композицій – «Ілюзія», «Щось справжнє», «За гратами», «Чарівниця Карма», «Ангел свободи», лейтмотивом альбому є «Мандруй зі мною». Використані елементи етніки (шаманські барабани, вокальні ефекти) та прог-металеві гітарні партії створюють атмосферу космічної подорожі. Альбом випущений на CD із бонус-кліпом «Мандруй зі мною». Самі музиканти назвали «Мандрівника» розвитком української альтернативи.
«Марафон» (2015, «ІншаМузика»/Moon Records) – другий повноформатний альбом, що вийшов через 7 років після першого. До релізу увійшло 9 композицій: «Магічний знак», «Мов останній раз», «Сила», «Маятник», «Побег», «Осінь залишив», «Вогні», «Діти, що біжать до нас», «Вогонь і лід». Альбом демонструє зрощення прогресивних течій – тут ще більше складних гітарних рифів і добірних мелодій, аранжувальні рішення стають ширшими і багатограннішими. Вокал Віталія і тексти гурту залишаються потужними філософськими полотнами (наприклад, у рядках із «Вогонь і лід» – «Всі ми – одне»). Вихід «Марафону» супроводжувався прес-релізом, презентаціями в мережі та концертом-презентацією в Києві 14 листопада 2015.
Сингли та збірки: Поодинокі пісні гурту фігурували на фестивальних компіляціях («Mazepa Fest 2005», «Taras Bulba 2005» тощо). Важливий сингл – «Сквозь облака» (2012), записаний російською мовою і випущений самостійно перед роботою над альбомом. На альбомах гурт завжди вказує авторів музики і тексту – здебільшого це спільне бачення усіх учасників PINS.
Дискографія гурту: «Мандрівник» (2008, Moon Records) – 12 треків; європейський реліз «Мандрівник (Ангел свободи)» (Moon, 2008); сингл «Skvoz oblaka» (Insha, 2012); «Марафон» (2015, Moon Records/InshaMuzyka) – 9 треків. Участь у збірках: Taras Bulba 2005/2007, Mazepa-Fest 2005–2006, «Ре:Еволюція 2008» тощо.
PINS з самого початку були «фестивальним» гуртом і частими хедлайнерами рок-форумів. Ось деякі з важливих подій:
«Червона Рута 2003» (Київ) – перше місце в конкурсі молодих виконавців.
«Taras Bulba Music Fest» 2007 (Дубно) – перемога (диплом першої премії) в конкурсному відборі.
«The Global Battle Of The Bands 2008» – національний фінал (Київ) – PINS зайняли 3-тє місце.
Інші фестивалі: Rock Tochka (2001, Донеччина), «Перлини сезону» (2002, Запоріжжя), «Мазепа-Фест» (2004–2005, Полтава), «ProRock» (Кролевець 2006), «UpFest» (2008, Луцьк), «Рок-Січ» (2008,2010), «Руйнація» (Львів, 2012), «Бандерштат» (Івано-Франківськ, 2016) та ін. Гурт регулярно запрошували на українські рок-фестивалі, де вони демонстрували яскраві шоу з потужним гучним звуком та емоційною подачею.
Важливі концерти та тури: після релізу «Мандрівника» 2008 року PINS багато разів гастролювали у складі «зіркових» українських тандемів – підтримували виступи ТОЛ, АННА, SkinHead та інших на Всеукраїнському турі. Їхні концерти привертали увагу професійних видань: наприклад, київський журнал Rolling Stone Україна (у спецпроектах) чи подібні ресурси відзначали енергетику виступів і високий рівень виконання PINS. Значущим стало й те, що у 2016 році вони увійшли до списку «10 знакових гуртів українського прог-року і прог-металу» за версією порталу Neformat.
Колаборації. PINS залишаються в незалежних рамках, але у 2008 та 2015 роках співпрацювали з лейблом “ІншаМузика”. Крім того, 2000-х гурт був у спільних концертних проєктах із колегами по стилю: наприклад, 2008 року випустили кавер-версію на трек львів’ян Therr Maitz, спільно з якими виступали на антологічному концерті київського фестивалю. Також пісні PINS неодноразово звучали в телепередачах: 2007-го у програмі «План Маршала» гурт виконував «Чарівницю Карму» наживо. Відеокліпи гурту транслювали музичні канали і YouTube-канали – наприклад, відео «Мандруй зі мною» регулярно з’являлося на Рок-ТВ, а у 2022 році офіційно виклали 4K-відео «Мов останній раз» з живого концерту.
Стиль, естетика та ідейна складова пісень
Музичний стиль PINS важко вписати в одну категорію – це прогресивний, атмосферний альтер-метал з елементами етно і психоделії. Так характеризують їх Slukh і критики: «PINS із Кременчука наслідували прог-рок у дусі Tool, A Perfect Circle і Karnivool – із протяжним вокалом у стилі Джеймса Кінана, космічними гітарними партіями й інтелігентною українськомовною лірикою на екзистенційні теми». Дійсно, у музиці гурту відчутні впливи західного прогресив-металу/року 90–2000-х, у поєднанні з неординарними ритмами та східними мотивами («Shakti»-натхнення у клавішних партіях) – це часто помічали слухачі.
За спостереженням журналістів Slukh, дебютний «Мандрівник» поєднує ню-металеві впливи з нестандартною метричною будовою, орієнтальними мотивами та атмосферою космосу. Кожна пісня почувається як окрема «мандрівка» до внутрішнього світу: тут і пульсуючий «Ворог мій» з агресивними рифами, і лірика «Ангел свободи» з ембієнтними наспівами, і «Щось справжнє» з гітарним пост-роком. Активно використовуються кольорові ефекти – флейта, тутові барабани, то що ріднить PINS із класичними етно-рок-гуртами (напр. «Перкалаба» чи «Гуцул Каліпсо»).
«Марафон» показав еволюцію стилю: гітарні рифи стали більш технічними, а вокал – глибшим і мелодійнішим, з багатшими тембральними колірними переходами. Лірична сторона лишилася філософською: тексти торкаються тем космосу, свободи, духовного пошуку. Приклад – слова з пісні «Вогонь і лід» (альбом «Марафон»):
Цей уривок ілюструє мотивацію фронтмена Віталія: він натхненний «живописом, літературою, рідними людьми і далекі мандрівки» та слухає дуже широкий спектр музики – від Шопена до Nine Inch Nails, Deftones та індус-року. Сам Віталій позичає бенду вишукану ліричність: в їхніх текстах мало брутальних образів, але багато символізму і метафор. Загалом стиль гурту можна описати як «епічно-прогресивний арт-рок»: кожен альбом PINS – це ретельно продумане художнє полотно з розлогими композиціями, плавними переходами і драматичними кульмінаціями.
PINS заробили повагу поціновувачів тяжкої сцени й альтернативи: їх важко зустріти у вуха широкого мейнстриму, але в колі «старої школи» українського року про гурт пам’ятають.
Візуальна естетика PINS цілком відповідає їхній містичній музиці. Оформлення альбомів гурту витримане в темних космічних тонах: обкладинка «Мандрівника» показує стилізоване небо і знаки у вигляді петель, а «Марафону» – руки й зірки в монохромних відтінках, що нагадують античні розписи. Такі зображення підкреслюють філософську тематику і задум альбомів.
Сценічний образ гурту завжди виразний: музиканти часто виходять у лаконічних фірмових нарядах – чорне вбрання з вишитими етно-символами або шапки-кожухи – що нагадують космічних мандрівників. У концертах PINS використовують мінімальну театралізацію: головне – світло і сірі промені, що підкреслюють сюжет композицій, та кілька реквізитів (металеві шипи, кільця, ліри, у які вмонтовують електронні ефекти). Цьому сприяють камерна атмосфера багатьох клубних виступів та сильний звук, що потужно перевантажує атмосферу.
Відеокліпи гурту – окрема візитівка. Окрім «Мандруй зі мною» (2008), варто згадати сучасне відео «Мов останній раз» (2022) – зйомку з концерту гурту, де комбінуються кадри з вокалістом Віталієм у профіль та широка панорама космосу. У кліпі багато контрастних образів: порожнє поле зірок у поєднанні зі сповільненими кадрами музикантів, що як би мандрують Всесвітом. Наприклад, на YouTube він набрав уже кілька десятків тисяч переглядів за кілька місяців, демонструючи фахову роботу оператора.
Обкладинки альбомів та шрифтові рішення також відповідають «ритуальній» стилістиці. Логотип PINS стриманий: великі літери, рідко використовується строчка «гурт PINS» чи кирилиця – зазвичай напис «PINS» латиницею. Слов’яні шрифти чи графічні орнаменти зустрічаються рідко, поки що їх швидше приваблюють універсальні образи природи й космосу. У відеоряд своїх виступів гурт часто використовує піротехніку та димові ефекти, додаючи динаміки.
Незважаючи на статус «андеграунду», PINS вважаються однією з найважливіших і впливових українських рок-команд першої декади 2000-х. Як зауважують критики, у час масового домінування попроку та простих металарів, PINS дали приклад технічності й серйозної музики: «у нульових, коли в тренді була проста й наївна мазофока (молодіжне лайливе слово – ред.), в Україні зміг з’явитися гурт такої рідкісної глибини та якості». Саме тому за ними закріпився епітет «прогресивних містиків» сцени.
Для важкої української сцени PINS стали своєрідним містком між традиційною альтернативою та «поширеним» прог-металом світового зразка. Їхні виступи на рок-фестивалях разом із «старожилами» рок-руху (ТОЛ, Димна Суміш, Карна) давали відчуття «споконвічного важкого звучання»: музиканти PINS із роками ніколи не втрачали цієї «для рок-н-ролу характерної епічності». У суспільній свідомості гурт асоціюється з «духовною альтернативою»: їхні тексти й музика відрізняються метафоричністю та уникненням банальностей, на відміну від більшості молодих гуртів. Саме цим пояснюють піднесений прийом в колі вдумливої публіки: старі шанувальники PINS пригадують, що на концертах підтримки дебюту вони виконували ще не опубліковані нові пісні, захоплюючи фанів ексклюзивом.
PINS – не просто гурт з Кременчука, це феномен українського альтернативного року початку XXI століття. Вони виступали й виступають за свій унікальний підхід до музики – поєднання прогресивних технік із національними мотивами і високим поетизмом у текстах. За понад 20 років своєї діяльності PINS демонстрували, що наш рок не вичерпується протоколами шкільних гімнів чи радянськими традиціями: він може бути філософським і впливовим, гучним і делікатним водночас.
Важливо також, що гурт надає приклад справжньої незалежної творчості. Без потужних грандових лейблів і масової радіопромоції, PINS наповнювали сцени глибоким змістом – саме вони виводили розмови про духовність і внутрішнє зростання у русло рок-музики. Це допомогло зберегти один з напрямків нашої культури, який інакше міг би зазнати маргіналізації. PINS – важливе ім’я для української альтернативи. Вони є своєрідними «ведмедями андеграундних глибин» котрі і зараз можуть показати свою силу та міць.
