«австралійська співачка і авторка пісень корейського походження завойовує шанувальників своїми відвертими піснями в стилі інді-рок» — інтервʼюєрка Кім Джеха для Rolling Stone.
коли Ханна Бан прибуває до парку Міленіум у Чикаґо, вона одразу прямує до «хмарних воріт» — масивної 33-футової скульптури вагою 110 тонн, створеної художником анішем капуром і відомої в народі як «квасоля». закутана у вільний одяг, співачка-композиторка роздивляється «квасольку» з різних боків, перш ніж знайти місце для фото, які потім викладе у соцмережах для своїх фанів.
після дня подяки, який вона провела зі своїм американським менеджеркою, 20-річна австралійська музикантка весь час наспівує пісню «Pass The Cranberry Sauce» (з мультсеріалу «Закусочна Боба»), час від часу перериваючись на жартівливі виконання під час прогулянки до найближчої кав’ярні. там вона буде змагатися зі мною за право оплатити рахунок — дві кореянки різних поколінь, де традиція диктує, що старша (тобто я) має платити, але молодша (тобто вона) вперто відштовхує мою кредитку. розважений бариста зрештою втомлюється від наших суперечок і пригощає нас напоями. до цього моменту він уже впізнав Ханну з соцмереж. («ми слідкуємо за одними й тими ж людьми», — каже він їй.)
влаштувавшись за переповненим барним столиком у кафе, Бан потягує свій матча-лате на вівсяному молоці й розмірковує, як вона опинилася тут. не тут у Чикаґо, а тут, де вона очолює свій перший сольний тур із промовистою назвою тур The Abysmal: «найгірша ніч у вашому житті», причому всі квитки вже розпродані.
«я не була впевнена, чи це спрацює, чи сподобаюся я людям, чи зможу добре виступити на сцені, — зізнається Бан в інтерв’ю для Rolling Stone. — я просто не знала, бо ніколи раніше цього не робила». коли тур розпочався в Далласі на початку грудня, вона каже: «я була вперше на сцені, якщо не рахувати виступи зі шкільним бендом в 12-му класі. я по-справжньому закохана в тури та виступи. це відчуття на сцені таке наповнювальне, буквально найщасливіший момент у моєму житті. тепер, коли я це відчула, навіть не можу уявити життя без цього, бо для мене дуже важливо мати можливість виражати свою музику і особисто взаємодіяти з моїми [фанами] blues».
під час цього туру Бан виконувала пісні зі свого семитрекового мініальбому «The Abysmal», робила кілька каверів і презентувала нові треки: «Ribs» та майбутній сингл «what never lived», реліз якого заплановано на 31 січня. останній присвячений неоднозначності стосунків без зобов’язань. («іноді я думаю, якими ми могли би бути/магія минулого досі переслідує мене/ти казав, що це назавжди, а не інтрижка/ ти казав, що можеш мене кохати».) її вокал потужний, з атмосферним тембром, що коливається від сумного до насиченого. як і її ровесники з покоління Z (Біллі Айліш, Рictoria Vark, Конон Грей), її вдумливі пісні звучать правдиво, з нотками туги й легкого розбитого серця.
«я вважаю, що стосунки без зобов’язань — це просто дурня, — каже вона. — особисто мені ніколи не вдавалося перейти етап спілкування. я ніколи не була у романтичних стосунках. я навіть ніколи нікого не цілувала. мені 20, і я знаю, що це трохи дивно, але думаю, що багато хто може мене зрозуміти».
народжена й вирощена в Сіднеї, Бан — донька корейських емігрантів, які переїхали до Австралії в пошуках кращого майбутнього. розповідаючи про жертви, які принесли її батьки, вона починає тихо плакати.
«вони завжди так підтримували мене й заохочували йти шляхом, якого я хотіла, — каже Бан. — вони ніколи не змушували мене відчувати провину за те, що я хотіла займатися музикою, а не чимось більш стабільним. вони завжди казали нам з братами, що якщо ми виростемо хорошими людьми й будемо займатися тим, що любимо, то вони будуть щасливі. мої батьки не мали таких можливостей».
промокуючи очі серветкою, вона додає: «я багато говорю з ними про те, як вони виростали. я знаю, що їм довелося подолати багато труднощів, які випробовували їхню силу. я не знаю, чи змогла би я зробити те, що зробили вони. мені подобається дивувати родину тим, що я створюю, але водночас їхня беззастережна емоційна підтримка допомагає мені залишатися при здоровому глузді. наприкінці дня я просто дуже хочу, щоб вони мною пишалися».
як дитина, яка любила бути в центрі уваги, Бан була природженою артисткою. вона слухала еклектичну музику, яку ставили її батьки, зокрема класичну поп-музику, корейський трот і к-поп. Бан знала, що хоче бути дотичною до музики, але, як і багато інших корейців діаспори, не вірила, що її приймуть на західному музичному ринку.
тому не дивно, що, будучи підлітком, вона мріяла побудувати кар’єру к-поп артистки в Південній Кореї.
«дуже довго я думала, що це єдиний доступний мені шлях, єдиний спосіб хоч якось наблизитися до музики, — розповідає Бан. — але під час пандемії, коли я була в старшій школі, в мене ніби сталося прозріння. а що, як я зроблю щось зовсім інше, щось, де я матиму більше свободи й можливості брати участь у всьому процесі?»
як фанатка к-попу, вона наголошує, що не критикує індустрію. зрештою, її старший брат Кріс — відомий під псевдонімом Бан Чан — є лідером популярного айдол-гурту Stray Kids, чий альбом «ATE» минулого року продався у США більшими тиражами, ніж будь-який інший альбом, окрім «The Tortured Poets Department» Тейлор Свіфт, за даними Luminate. (зараз бойбенд проводить світове турне, яке в травні й червні охопить стадіони США.) але те, що Бан зрозуміла про себе дуже рано, — це те, що її творчий процес не передбачає великої кількості співпраці чи навіть роботи з одногрупниками. вона по-справжньому сольна артистка.
після того, як вона написала та відшліфувала свої пісні, Ханна надсилає готові треки своєму давньому продюсеру Ендрю Льюсу. до цього моменту вона вже придумала концепції для своїх майбутніх музичних кліпів і намалювала розкадровки, щоб допомогти операторам втілити її ідеї. якщо поглянути на список авторів у будь-якому її проєкті, він починається й закінчується її іменем. тексти, композиція, режисура, виконавче продюсування — усе це робота Ханни Бан. вона також сама створює дизайн для всього свого мерчу, зазвичай самостійно робить зачіски й макіяж, а також підбирає одяг. Бан беззаперечно знає, хто вона і як хоче презентувати себе як артистка.
«мені подобається бути зайнятою, — сміючись, каже Бан. — спочатку це була необхідність. як інді-артистка, я не маю великих грошей від лейблу, які могли би мене підтримати. але водночас це правда, що я дійсно насолоджуюся всім процесом — від написання пісні до втілення її у відео й до живих виступів під час турів. це буквально здійснення мрії. наприкінці дня я можу сказати, що зробила добре або що не все вийшло ідеально, але це було моє — те, чим я була на той момент».
перші кроки Бан у світі інді-музики почалися завдяки тіктоку. у 17 років, коли її однокласники слідували за всіма популярними трендами, Ханна співала під Air Supply та інших виконавців, яких крутили на маминій улюбленій радіостанції з хітами минулих років. але якщо є одна пісня, яка стала поштовхом для її кар’єри, то це її кавер на хіт білла вітерса 1980 року «Just The Two Of Us».
«моя менеджерка знайшла мене у своїй стрічці рекомендацій в тіктоці, — розповідає вона. — я співала в піжамі й у сонцезахисних окулярах, просто співала наживо. вона подумала, що я цікава й своєрідна, але потім забула про мене на два тижні». сміючись, Бан додає: «згодом вона зв’язалася зі мною через електронну пошту, і ми проговорили близько трьох годин. так ми й познайомилися. я не знаю, чим би зараз займалася, якби вона мене не знайшла. гадаю, що, ймовірно, навчалася б в університеті».
та випадкова зустріч переросла в співпрацю, яка недоступна більшості молодих артистів, і дала Ханні поштовх до інтенсивнішого написання пісень. завдяки урокам гри на фортепіано, які їй довелося відвідувати в дитинстві, вона мала технічні навички, щоб перетворювати мелодії зі своєї уяви на реальність. вона також удосконалювала гру на гітарі. у 2022 році Ханна вирішила створити власний лейбл Bahng Entertainment разом з менеджеркою, яка поділяє її погляди.
на той момент індустрія вже звернула на неї увагу. але коли наступного року великий лейбл запропонував їй контракт, Ханна відмовилася. як і щодо більшості своїх рішень, Бан каже, що не шкодує про це.
автор пісень і продюсер Елліс Міа, який співпрацював із Майлі Сайрус, Big Freedia та BTS, зазначає для Rolling Stone: «музика Ханни балансує між юнацьким оптимізмом і глибиною мистецького вираження… вона ризикує у свіжий і нестандартний спосіб. Ханна представляє нове покоління співаків і авторів пісень, які не бояться бути унікальними, а часом навіть трохи дивакуватими. це нагадує пізні 90-ті та початок 2000-х, коли такі артисти, як Фіона Еппл, Ліса Лоеб, Шеріл Кроу та Демієн Райс, виводили індивідуальність і емоційне сторітелінг на передній план, залишаючись при цьому доступними для поп-формату».
Ханна — відверта артистка, яка вміє грати словами. у пісні «Аbysmal» вона співає: «fuck me dead/yes, I swear/this is the beginning of familiar ends», — і чесно ділиться своїми емоціями. ще однією зіркою її мініальбому є двохвилинний трек «hannah interlude», у якому вона міркує про свої страхи: «мене лякає/те, що на мене чекає/і мені не втекти/від того, що я вже зробила/я молюся, що я не піддамся». у фіналі пісні звучить уривок голосового повідомлення її матусі, яка нагадує їй, що в хаосі важливо вміти зупинятися й перепочити. пісня завершується словами підтримки: «я дуже тебе люблю, доню».
однак, незважаючи на важливість родини в її житті, Ханна обережно ставиться до того, щоб її не вважали «непо-сестрою». «я, скоріше, химерний дідусь», — жартує вона. хоча вони з братом — найвідданіші фанати одне одного, Ханна зазначає, що для них важливо зберігати окремі особистості. (у них також є молодший брат, чию приватність вони ретельно захищають).
«я безмежно вдячна своїй родині за емоційну підтримку моєї пристрасті до музики, але також і за те, що вони дають мені простір самостійно розібратися у цьому шляху, щоб я могла створювати власний шлях, — каже Бан. — я завжди підтримувала свого бріта Кріса у його кар’єрі й неймовірно пишаюся всім, чого він досяг. тому для мене це дуже важливо, що він так само підтримує мій вибір. я не люблю показувати свої роботи комусь за межами своєї маленької команди, поки вони не завершені й не відчуваються повністю готовими. тому я почуваюся такою щасливою, знаючи, що моя родина вірить у мене та турбується про мене незалежно від обставин. це неймовірно заспокоює, не лише як артистку, але й як доньку та сестру».
на другому з двох розпроданих концертів у Чикаґо цього грудня Ханна Бан почувається абсолютно невимушено. під час зустрічі з фанатами з її фендому blues перед шоу вона позує по-різному з кожним із них, ставить запитання про подарунки, які їй принесли, і жартома приймає пропозиції одружитися (а їх чимало). на сцені вона акомпанує собі на гітарі та піаніно. із задоволенням жартує з публікою, прислухається до їхніх прохань, а потім викликає одного з фанатів на змагання зі складання кубика рубіка. (вона залишається непереможною).
як молода артистка, чий репертуар ще розширюється, Ханна виконує кілька каверів під час своїх виступів. доречно, що серед них є пісня «Valentine» гурту Måneskin — потужна балада про задушливе кохання, яке може довести до божевілля, — і хіт Bon Jovi 1986 року «Livin’ On A Prayer», що розповідає про те, як кохання допомагає долати важкі часи. авторські пісні Ханни балансують десь між цими крайнощами, де оптимізм майже завжди перемагає песимізм.
наприкінці свого виступу вона відсилається до саркастичної назви туру, промовляючи до фанатів: «мене звати Ханна Бан, і я сподіваюся, що це була найгірша ніч у вашому житті». залишаючи сцену, вона ще раз обертається і махає своїм blues.
пізніше, у гримерці, Ханна падає на диван. зробивши ковток чаю, вона посміхається й каже: «я повторювала це й повторюватиму: я хочу займатися цим усе своє життя. я не можу дочекатися свого наступного шоу, і наступного, і ще наступного. це справді мрія, яка стала реальністю. я відчуваю, що кожна зупинка туру була найкращою ніччю в моєму житті».
переклад виконано власноруч першою українською фан-базою Ханни Бан (@bluewhannah)
