Так, я живий! Дякую усім, хто чекав і вірив! Всіх люблю.
(думаю надалі вести колонку у більш легкому, доступному форматі, щоб це було комфортно і для не-психологів)
Психологія - розділ науки, що вивчає психіку(специфічну форму відображення реальності нервовою системою, що полягає у наявності у високорозвиненого тваринного організму власного світу інтимних переживань), а точніше, її компоненти - психічні явища. Та поведінку, що опосередкована ними(взагалі будь-яку поведінку вищих тварин та людини). Є точка зору, що ототожнює внутрішню активність суб’єкта(психіку, внутрішній світ, або, поетично - душу) з вищою нервовою діяльністю. Технічно, це загалом вірно, але справедливо лише по відношенню до нижчих, психофізіологічних процесів(інтимні ж переживання мають нейрофізіологічну основу, але мають емерджентні властивості відносно них і живуть “своїм" життям" на більш високому рівні розвитку матерії.
Якщо говорити звичайною мовою, то це вивчення закономірностей людського внутрішнього світу(переживань, думок, звичок, переконань, мотивів, прагнень тощо) та поведінки(дій, рішень, вчинків). (Є ще розділи, що вивчають поведінку менш складних тварин, але основним об’єктом, у переважній більшості розділів, є людина - та і запит на це вищий, очевидно) Психологи вивчають людську активність у будь-яких життєвих обставинах, адже будь-яка діяльність нерозривно пов’язана з внутрішнім світом причинним зв’язком.
Звичайно, така дисципліна має ряд характерних нюансів(людський фактор - як змінна -характерна для досліджень усіх соціогуманітарних дисциплін, але конкретно для психології цей фактор - центральний):
-психічні явища доступні для спостереження лише частково(внутрішній світ даний лише людині, але навіть вона не знає про себе все; однакова поведінка у різних людей може мати різні ціннісні причини тощо);
-психічні явища, переважно, індивідуальні(звичайно, вони класифіковані і багато з них є спільними для усіх людей; втім, є переживання, характерні лише для окремих людей, а типологічні переживання кожен переживає по різному. Наприклад, хтось отримує естетичне задоволення від графіті на стінах. Хтось отримує натхнення від Толкіна, а комусь він нудний. Хтось черпає ресурс у ідеї бога, а хтось у друзях. Або, наприклад, одна людина може любити декількох різних людей по-різному. Або - декілька людей по-різному люблять одну людину. А бувають складні, протирічні переживання до одного явища чи персони(скажімо, ти любиш дитину, але відмовляєш у бажанні, що для тебе неприйнятно; ти сумуєш за партнером, але ненавидиш його; ти ображений на батьків, але вдячний їм і до них прив’язаний морально). Є колективні переживання - почуття родинної близькості, ідейна спільність, національна гордість - і самотні - коли ти один серед друзів любиш Відьмака, наприклад.) Є переживання поверхневих потреб - поїсти булочку, спільне для багатьох, а є глибинні потреби - рух до мрії, яка цінна і зрозуміла саме так лише для тебе, наприклад);
-психічні явища динамічні(хвилину тому ти хотів послухати The Beatles, а зараз вже не хочеш; півроку тому ти вірив у лібералізм, а зараз розчарований у ньому; колись ти несамовито кохав людину - а зараз не хочеш бачити, бо одна думка спричиняє біль);
-психічними явищами важко(або неможливо) керувати, їх важко повторити, їх важко передбачити(можна загітувати натовп, але не змусити себе полюбити людину - як відомо, цього не можуть начаклувати і джини; можна знову порадіти музиці або другу, але кожна радість не схожа індивідуальними відчутними відтінками на попередню; хто може спрогнозувати злочин чи наукове вікриття з точністю?)
-вищі психічні явища надзвичайно складні(глибокі інтимні переживання - скажімо, акт творчості, віра, дружба, любов не можуть бути пояснені і описані з досконалістю. Що Ви переживаєте, коли читаєте улюбленого автора на протязі трьох годин?Чи спілкуєтеся довірливо з близькою людиною цілий вечір? Там може бути потік почуттів, думок та інших переживань, озарінь та розчарувань, захоплення, почуття єдності, навіть горювання).(звичайно, з умовно низчими - психофізіологічними реакціями на кшталт гніву чи стресу - все простіше);
-ми не все знаємо про психіку(звичайно, у будь-якій науці таке твердження про об’єкт дослідження справедливе. Але, у психології це твердження ще більш вірне: через молодість науки - офіційних 145 років - та надмірну складність об’єкта - є підозра, що у нашому світі мало є явищ загадковіших, за людські переживання, дії та відносини(і ці думки у філософії геть не нові);
-обмеженість у психології ефективності природничого, номотетичного підходу(не все можна типологізувати, математизувати і прив’язати до біологічної основи - на жаль чи на щастя, психічна реальність складніша за її фізіологічний субстрат. Більше того, особисто у мене є думка, що психічне неадекватно розглядати через призму сукупності законів - тому що психічних законів(положень залізних та всезагальних) не так багато. А є багато закономірностей, котрі детерміновані м’яко(індивідуальність, свобода вибору) та характерні для певних категорій людей, котрі не завжди можна чітко встановити - до речі, саме тому у психотерапії зазвичай уникають давати шаблонні, всезагальні рекомендації, а працюють індивідуально. Втім, як мені здається, таке ствердження справедливе для гуманітарних наук загалом, хоча, можливо, в меншій мірі - якщо інші з них опираються на матеріальні елементи культури, психологія - як і соціологія - опирається на досвід безпосереднього вивчення поведінки людей, знань про її мотивацію та детермінуючі фактори - а це вже якісно інша величина);
-знання про психічне завжди має обмеження(ми навряд дізнаємося про усі переживання і мотиви оточуючих(до того ж, вони з часом змінюються), або усі фактори руху суспільного життя - тобто, конкретно закономірності та детермінанти масової свідомості - але, загалом, я маю на увазі, що ми є продуктом історичного досвіду людства і він нерозривно впливає на нас. А усіх психологічних причин історичних подій ми не знаємо - ми не знаємо, чому Ксеркс (начебто) наказав карати море - ми лише припускаємо, що це було маячіння через переоцінку власних повноважень. Втім, ми і у побуті припускаємо…Бо ми не скануємо мозок оточуючих - хоча і така процедура покаже далеко не все. Втім, якщо дивитися на ситуацію не романтично, а прагматично - нам не потрібно знати “все”, достатньо володіти знаннями, необхідними для контролю якості власного буття - бо особистість сама є могутнім фактором подій у своєму - і не тільки - житті. А це цілком перебуває - і потенція дослідженнями стрімко нарощується - у компетенції психологів);
Сенс існування психології можна описати наступним чином: через вивчення та розуміння закономірностей психічних явищ покращувати рівень емоційного благополуччя особистості, а через неї - загальну продуктивність суспільства. Це величезна і багатовимірна дисципліна, що поєднує природничі та гуманітарні науки(лежить між біологією та філософією, а взагалі пов’язана з усіма дисциплінами, що дотичні до проблематики людської природи та поведінки вищих тварин), активно впливає на суспільство і застосовується у різних сферах життя(особливо у передових країнах).
Дякую за увагу! Критику сприймаю, ідеї теж.
Список використаних джерел:
- лекційний матеріал з академічної психології;
- досвід живого перебування у даній сфері;
- думки спеціалістів у даній сфері та спеціалістів загалом (у науковій сфері);
- мої особисті міркування з приводу вищеозначеного предмету.
