Polaroid - історія падіння та злету культових фотоапаратів

Миттєву фотографію зараз може зняти будь-який смартфон. Пара дотиків і десь в іншому місті мама знає, що ви їли, а друзі - як ви відпочивали. Але, незважаючи на це, руки тягнуться до старих добрих Полароїдів, які з приємним скреготом видають справжню аналогову фотографію. Головне досягнення засновника — компанія Polaroid, яка в середині 1970-х років за рік продала близько одного мільярда камер. Саме Ленд заснував прототип Кремнієвої долини, а засновник компанії Apple Стів Джобс все життя називав його своїм кумиром.

Засновник Polaroid еврей українського походження

Засновник Polaroid Едвін Герберт Ленд народився в 1909 роц в сім'ї українських євреїв Аврама та Елли Соломонович. Його бабуся та дідусь бігли до США з Одеси через антисемітизм в Україні. Соломоновичі мови не знали, а тому в аеропорту сталася плутанина. Після прильоту сім'ї оголосили, що літак "приземлився" (landed), і їх зареєстрували під прізвищем Ленд (Land).

Історія компанії Polaroid розпочалася у 1922 році в літньому таборі для хлопчиків «Моувен», що знаходився на березі озера в штаті Коннектикут. Наставником у таборі працював Барні Гриден, він був захоплений фізикою та пізніше запатентував вісім винаходів для підводного плавання. Підліткам Барні демонстрував наукові досліди, будив їх серед ночі, щоб показати грозу та пояснити її природу. Сам Едвін Ленд згадував як подію, що визначила його життєвий шлях, демонстрацію розкладання світлового променя на спектральний пучок за допомогою скляної пірамідки. Побачені експерименти настільки вплинули на його учнів, що в майбутньому багато хто з них зайнявся наукою. Найвідомішим серед тих учнів став Едвін Ленд, він запатентував 535 винаходів – більше патентів отримав лише Томас Едісон. Серед винаходів Ленда: поляризатор, рентгенівська плівка, 3D-фільми, прилади нічного бачення для армії та багато іншого. Вчений очолював розробку шпигунського літака U2, коли був радником американського президента Дуайта Ейзенхауера. Але про це все згодом..

З самого раннього дитинства Едвін цікавився пристроєм калейдоскопів і проводив експерименти зі світлом. Можливо, саме там у Ленда зародилася пристрасть до всього, що пов'язане з оптичними ефектами.

Майбутній винахідник вступив до Гарварду. Та у 17 років Едвін Ленд покинув Гарвардський університет після першого року навчання. Його батько не лише підтримав рішення сина, а й дав грошей, щоб той переїхав до Нью-Йорка. Весь свій час Ленд присвячував винаходу синтетичного поляризатора, про який розповідав його наставник Гриден у дитячому таборі. Публічна бібліотека та фізична лабораторія Колумбійського Університету були єдиними громадськими місцями, куди приходив молодий вчений. Йому вдалося розробити метод розподілу променів. Це відкриття лягло в основу поляризаторів, що використовуються в калькуляторах, годинниках, камерних фільтрах, сонцезахисних окулярах та мікроскопах.

Едвін сконцентрувався на тому, щоб винайти поляризаційними фільтри, за допомогою яких можна було «приглушати» світло. У 1929 році Едвін Ленд повернувся до Гарварду вже з патентом на свій унікальний винахід. Його експерименти з поляризаційними фільтрами вразили керівника кафедри фізики, тому Едвінові тут же надали лабораторію для досліджень з поляризації світла. Того ж року Едвін подав заявку на патент і через п'ять років отримав його. Вчений кілька років намагався продати свій винахід компаніям автомобільної промисловості, але так і не зміг.

У 1932 році Едвін Ленд та Джордж Віллайрт заснували лабораторію «Ленд-Віллайр». У лабораторії працювали вони самі, їхні дружини та кілька колег. Вони створили компанію заради комерціалізації матеріалу для сонячних окулярів і світлофільтрів фотоапаратів. Незабаром стало зрозуміло, що винахід Едвіна Ленда має безліч способів застосування — від фотоапаратів і 3D-окулярів до складних систем контролю яскравості світла, що проходить крізь вікна і рідкокристалічних моніторів. Комерційного успіху у підприємства не було, у розпал Великої депресії компанія завдавала збитків. На допомогу прийшла компанія Eastman Kodak, яка замовила у лабораторії фотографічні поляризаційні фільтри на $10 тисяч. Ці фільтри збільшували контрастність та зменшували відблиски на фотографіях, зроблених при яскравому світлі. Розроблений матеріал отримав назву Polaroid.

У 1935 році лабораторія домовилася з американською оптичною компанією про випуск сонцезахисних окулярів Polaroid, які не тільки затемнювали краєвид, а й прибирали відблиски. Виробництво Polaroid Day Glasses на багато років стало стабільним джерелом прибутку. 1939 року виробництво принесло компанії прибуток у розмірі $35 тисяч.

Компанія Polaroid у воєнні роки

У 1937 році Ленд заснував корпорацію Polaroid. Спочатку компанія мала вісім акціонерів і бюджет у $375 тисяч на винаходи. Акціонери інвестували цю суму в ідеї Ленда, віддавши йому право вирішального голосу та контроль над компанією на найближче десятиліття. У 1940 році партнер Ленда Віллайр залишив бізнес, він став лейтенантом військово-морського флоту і більше ніколи не повертався до компанії.

Ленд намагався впровадити винаходи в автопромисловість та пропонував виробникам показати систему фар на ярмарку в Нью-Йорку, але йому відмовляли. Тільки Chrysler погодилася на своєму екрані продемонструвати 3D фільм, який розробила компанія Ленда. Публіці сподобалися ефекти від окулярів Polaroid, а кінематографісти проігнорували нову технологію.

Та ж доля спіткала ще один винахід Ленда — вікна, що затемнюються. Пасажири автомобіля за допомогою ручки могли затемнити вікна до повної непроникності, але нова технологія не набула поширення і була забута.

Сорокові роки принесли Polaroid втрати у розмірі $100 тисяч. Незважаючи на те, що в 1941 році продажі окулярів Polaroid зросли до одного мільйона доларів, компанія знаходилася в жалюгідному стані. Цього разу бізнес та 240 співробітників врятували військові контракти Другої світової війни.

До 1942 року економіка воєнного часу втричі збільшила обсяг компанії Polaroid. Найбільшим контрактом, який колись був у компанії, став військово-морський договір на роботу над ракетним проектом Dove вартістю $7 млн. Пізніше бомба жодного разу не була використана в ході війни.

Polaroid випустила ряд інших продуктів для збройних сил, включаючи пристрій, який визначив висоту повітряного судна над горизонтом, інфрачервоний нічний пристрій спостереження, окуляри, лінзи, кольорові фільтри для перископів та далекоміри. Також під час війни тривимірна технологія використовувалася у навчальному блоці кулеметників. Polaroid розробила тренажер, у якому учень керував зенітною зброєю в натуральну величину проти тривимірної моделі літака.

Під час перегляду в поляризованих окулярах на тривимірних зображеннях показувалися контури гармат, літаків та будівель, які маскувались затіненням на звичайних фотографіях. Вектографи використовувалися під час планування майже всіх вторгнень союзників, зокрема у Нормандії. До кінця війни, в 1945 році, продаж Polaroid досяг $16 млн. Та в наступні декілька років продаж впав до $2 млн.

Апарат миттєвих фото Polaroid

Ще в 1943 році в дні зимових канікул трирічна донька Ленда попросила подивитись фотографії, які щойно зняли її батьки. Батькові довелося докласти чимало сил, щоб пояснити дочці, чому це неможливо. Того дня Ленд довго гуляв містом. Пізніше в інтерв'ю він розповів, що на тій прогулянці він вигадав майже весь механізм миттєвої камери та принцип її дії.

До кінця війни Ленд розумів, що його компанію може врятувати лише випуск нового пристрою. Вчений пообіцяв, що представить розробку на зимовій зустрічі американського оптичного товариства 1947 року.

Співробітники Polaroid цілодобово працювали над ідеєю Ленда. Як і обіцяв учений, на зустрічі у 1947 році він показав робочу модель камери, за допомогою якої за одну хвилину можна отримати фотографію. Після презентації нового фотоапарата Ленд з'явився на першій шпальті газети The New York Times та отримав розворот у журналі Life, про який писала міжнародна преса.

Через дев'ять місяців ціна за камеру досягала $89,75 і $1,75 за плівку, яка має всього вісім кадрів. У перший же день було продано всі 56 камер, які завезли до магазину. Пристрої продавалися швидше, ніж їх завод виробляв. У перший рік камери принесли компанії $5 млн. До 1950 року фотоапарати розповсюджували майже чотири тисячі дилерів. Хоча за рік раніше ринок майже повністю монополізувала компанія Kodak.

Пізніше експерти назвуть Polaroid 1940 років першою соціальною мережею, яка дозволяла знімати та одразу ділитися фотографіями з друзями.

У 1950-х роках почався справжній бум фотоапаратів для отримання моментальних знімків, якому сприяла агресивна телевізійна реклама. 1957 року акції компанії почали продавати на Нью-Йоркській фондовій біржі. Через два роки у Polaroid з'явилися перші дочірні компанії за межами США: у Франкфурті та Торонто. Незабаром продукція бренду з'явилася у Японії.

Нові пристрої Polaroid

Компанія продовжувала випускати вдосконалені моделі свого головного хіта – миттєвої камери. На початку 1960-х років Polaroid випустила кольорову плівку Polacolour. Для залучення молодої аудиторії Polaroid продавала камеру Swinger, яка робила лише чорно-білі знімки, але коштувала менше $20.

У 1970 році продажі компанії досягли $500 млн. Тільки в офісі Polaroid у Массачусетсі працювало близько 15 тисяч осіб. Першу камеру, з якої під час зйомки самостійно виходили знімки, представили у 1972 році – це був фотоапарат SX-70. Винахідник камери Едвін Ленд з'явився на обкладинці журналу Life під заголовком «Геній та його чарівна камера». Polaroid орендувала великі рекламні площі в аеропортах, торгових центрах, готелях, щоб показати роботу камери в дії. В одному з магазинів компанія влаштувала демонстраційний центр, що складався із двох будок. В одній співробітники фотографували покупців, в іншій друкували та віддавали знімки.

Незабаром у магазині вишикувалися дві черги з потенційних покупців Polaroid: одні стояли, щоб сфотографуватися, інші — щоб отримати знімки. Компанія визнала цей маркетинговий хід успішним.

Важкі часи Polaroid

Незважаючи на те, що продаж щороку зростав на 20%, величезні витрати на дослідження, виробництво та маркетинг новинок призвели до того, що прибуток компанії став падати. Експерти називали бренд нестабільним та ненадійним. В результаті акції Polaroid впали більш ніж у десять разів, за колишньої ціни $149, до літа 1974 року одна акція компанії коштувала всього $14.

У 1975 році компанія Kodak вирішила розробити власну систему моментальної фотографії, але незабаром була буквально задавлена позовами від Polaroid. Судові розгляди зайняли Polaroid 15 років. Спочатку Polaroid просила $6,1 млрд за завдану шкоду. Справа тривала до 1991 року, коли остаточно Kodak виплатила $925 млн. компенсації. В результаті, Kodak змушена була піти з цього сегменту ринку і компанія Едвіна Ленда довгий час зберігала фактичну монополію.

У 1977 році Ленд представив в США недорогу камеру OneStep, яка відразу стала хітом продажів. Але нові часи вимагали від керівництва Polaroid вже не творчого, а орієнтованого ринку підходу. Тому 1982 року Ленд остаточно відійшов від справ, присвятивши себе науці. До останнього дня вчений говорив, що став тим, хто він є, завдяки тому табору для хлопчиків та вчителю, який показав фізичний експеримент, який так вразив його. Едвін Ленд помер у 1991 році, не заставши згасання своєї компанії. Після виходу на пенсію в 1981 році він наказав знищити свої нотатки та листування. Те, що залишилося, загинуло у вогні, який знищив його будинок через багато років.

Незважаючи на те, що продукція Polaroid все більше орієнтувалася на ринковий попит, компанія продовжувала займатися науковою роботою. Бренд став світовим лідером у галузі миттєвої фотографії та електронних зображень, найбільшим виробником плівки, відеокасет, світлопоглинаючих фільтрів та лінз.

Високих результатів компанія досягла і в медичній сфері, створивши лазерну систему Helios та пристрої для екстрених медичних бригад США.

Непрофесіоналам-аматорам на початку 1990-х років компанія представила чергову моментальну камеру Joshua. Новинка дозволяла побачити в спеціальному вікні останній відзнятий кадр, також камера вирізнялася високою якістю фотографій і була зовні практично не відрізняється від звичайної 35-міліметрової камери.

Продажі в 1992 році склали $2,15 млрд, ту ж цифру показала Polaroid і через п'ять років, що свідчило про труднощі компанії. У 1998 році продажі взагалі знизилися до $1,89 млрд. У середині 1990 років компанія припинила роботу над медичним напрямком, в який було вкладено $800 млн. Весь цей час у Polaroid йшли перестановки, реорганізація, скорочення робочих місць.

Polaroid у 21 столітті

Кінець 20 століття остаточно довів, що миттєва фотографія безнадійно застаріла. Попит на камери нестримно падав. У 21 столітті Polaroid програла конкуренцію із цифровою фотографією. Після першого банкрутства у 2001 році велику частину Polaroid продали приватній акціонерній компанії, яка зберегла назву бренду та поступово перевела виробництво до Китаю. У 2005 році в компанію за $426 млн купив Томас Петтерс. Підприємець планував відродити бренд. Але цьому не судилося збутися. У 2008 році економіка США перебувала у глибокій рецесії.

Віце-президент компанії Petters на допиті у ФБР розповіла, що була залучена до фінансової «схеми Понці», організованої її босом (Схема Понці - це принцип звичайнісінької фінансової пірамі́ди). На наступну ділову зустріч вона погодилася закріпити на собі звукозаписний пристрій.

Співробітники ФБР отримали запис, в якому Петтерс обговорював деталі схеми і зізнавався, що якщо ФБР підбереться надто близько, він залишить США і поїде до тієї країни, яка не зможе його екстрадувати.

Петтерса заарештували. За звинувачення у шахрайстві, відмиванні грошей та протидії правосуддю бізнесмен отримав 50 років в'язниці. Згідно з журналом Twin Cities Business, у 2010 році це був "найбільший "білий комірець" в історії Міннесоти і третій за величиною "план Понці" по всій країні".

2017 року 100% акцій викупила група інвесторів на чолі з польським бізнесменом Смолоковськи. У рік вісімдесятиріччя Polaroid повернулася до свого успішного продукту і випустила OneStep2, яка стала сучасною моделлю добре знайомої камери. До цього компанія вже робила подібний маркетинговий хід, розробивши камеру Polaroid Pic-300 на основі класичної моделі і додавши миттєвий друк фотографій розміром з гаманець.

Що ж далі?

Polaroid продовжує запускати колаборації із сучасними брендами і навіть франшизами таких серіалів, як «Дуже дивні справи» та «Мандалорець».

CEO Polaroid Оскар Смолоковскі зазначає: «Ми, як і раніше, виробляємо свій ключовий продукт, який існує вже кілька десятиліть. Миттєва фотографія, як і раніше, лежить в основі того, що ми робимо, але вона також говорить про наш зв'язок з поп- та арт-культурою за останні 50 років».

За його словами, надалі компанія продовжить створювати яскраві моменти та довговічний досвід, який не обмежиться самим продуктом, а також розширюватиме можливості авторів.

«Це тренд не так на ретро, як на значні зв'язки. Люди хочуть здобути реальний життєвий досвід. Аналоговість завжди була в нашій ДНК, і нам подобається, що власник має лише одну копію фотографії, яку він може зберегти. Крім того, дуже важко точно виміряти, який тренд має якийсь ефект», — визнає Смолоковскі.

Змішування ностальгії за минулим та нових технологій і було основною стратегією компанії останніх років. Минулий власник Polaroid фінансової звітності не анонсував, відомо тільки, що в 2016 році продаж моментальних камер зріс на 166%, було продано більше 3,5 млн фотоапаратів.