Ранок.Майже день, всьо харашо.
Я встав з ліжка. Хотів був випити але мені завадили противні звуки на вулиці. Я вийшов на ґанок щоб перевірити хто там. То були мої кєнти привид Ярослав який живе в старому телевізорі на вулиці Т.Г.Шевченка й дух води у трубах Любомир. Дивні у мене друзі але що поробиш.
—О проснувся гад!–Помітивши мене сказав Ярік.–Як спалося?
—Чудово, просто чудово.–Хрипло пробурмотів я.
—Це канєшно харашо шо Семенчик проснувся але давайте бліже до діла.–Промовив Любомир.
—Сказав як ведучий з новин.–зауважив я з Яріком.
—О точно діло!Ми ж пришли до тебе шоб випить!–згадав привид.
—Е нє!Йдіть пийте в іншому місці!–Все ще хрипло буркнув я.
І сразу в голову поліз спогад.Як ті тварюки випили все в моєму домі.Все шо можна і не можна.
І саме тому я їх послав на всі чотири вітри.А сам повернувся до хати.Й налив у чарку якогось шмурдяку.І зразу до мене в голову полізли ті прокляті думки про сенс життя. Може піти пошукать долю в Польщі на полуниці.Чи піти втопитись. Ненавиджу такі думки після них неможливо заснути.Випив, вмився, вдівся, наївся.Але думки не зникли.
Щоби від них врятуватись я знову вийшов на ґанок. Набрав в груди свіжого повітря й нарешті видихнув.Й твердо вирішив прогулятись.Де я тільки не був і біля саду, і біля крамниці “Старий хрін”, і навіть коло телевізора (помешкання Яріка в якому той живе 45 років) і нарешті прийшов до річки.Тільки підійшов, а мене вже потягли під воду.О це я прогулявся!Тільки встиг побачити радісну морду русалки.
Прокинувся в домі Любіка.Коло ліжка на якому я спав сиділи мої друзі.
—Ти диви нарешті прокинувся!–Радісно промовив Ярослав.– Добрий ранок!
—Добрий ранок!–Привітався зі мной Любомирко.
—Добрий.–Пробурмотів я.–Що я тут роблю?
—Ну ми випили в шинку й пішли до мене.Тут бачим тебе непритомного біля русалок.Які вже гострили зуби що б тебе з’їсти.Ну і забрали бідолаху до дому.–Пояснив мені Ярослав.
Тим часом Любік наливав у чарку самогон. І вручив її мені. Я віказуватись не став.
—Дякую вам.–Подякував я.–За все дякую!
—На здоров’я.–Відповів Любко.
—Будь ласка.–Відповів Ярославчик.
Залишок цього дня ми провели разом.І п’яні, щасливі заснули в мене вдома.
О це у мене друзі.
