Ну що ж, людоньки, українізуймося! Викидаємо весь мотлох з голів, миємо вушка від пропаганди з-за поребрика і тупцяємо в майбутнє. Щось не так? Маємо проблеми з дуже нечемними котами і капосними мишами. Хоч назва досить смішна, але йдеться про серйозну справу. Щоб краще зорієнтуватись, потрібно зануритись в порівняльні терміни та знайти винних.
Хто ж ті коти? Добираємо омонім «кати», і все стає на свої місця. Це росія (дозволю собі прислухатися до Авраменка щодо використання великої букви) та всі її громадяни. Ті, хто послідовно нищили та тягнули в забуття нашу культуру – всі вони мали чітку мету, до якої невтомно йшли та йдуть всі ці роки. Як людей, я їх не розумію, та й не люди вони зовсім. А як машину для репресій - лише можу обґрунтувати позицію. От уявіть собі, що ви велетенський і нахабний котяра. Народились малим блохастим кошеням, але росли поряд з багатими районами, тому понаїдались та розжиріли. З часом апетити росли, і ви почали задивлятись на чужі території та загарбувати нові місця для полювання. Та що ж це? Території самі до вас в лапи не біжать, а віддавати їх не дуже хочуть. Не хочу довго розписувати, тому лише скажу, що вас чекає шлях асиміляційних робіт, проведення зачисток та життя в постійному маразмі та недовірі до кожного. Важко, жорстоко, неадекватно – а ви що хотіли. Лише так ви отримаєте бажане, але є шанси, що ненадовго. Вас виженуть, закриють у вольєрі та заборонять нападати на всіх. Тоді ж приходить план б – приручення мишок.
Миші теоретично не надто дружать з котами, але їх можна задобрити. Трохи сиру, добрих подачок та агіток про єдине кото-мишаче начало, спільний видовий код і злу долю, що вас розділила. Звучить абсурдно, але за роки такого вливання інформації трохи мишви прибіжить. Небагато, але згодом вони почнуть приводити друзів в цю піраміду, будуть вислужуватись…Такими кроками ви дійдете до піку сюрреалістичності ситуації – миші самі почнуть зносити все вам, добровільно нявчати та розповідати, що попискування підходить лише для народних стереотипних пісеньок, весь світ засвоїв котячу грамоту, і взагалі їхня щелепа просто не створена для писку!
Все це звучить, як дитячі побрехеньки. Ми знаємо, що добро хороше, а зло – погане. Ми теоретики, які часто валили практику. Так, свідомі, але чи багато ще серед нас мишей, які готові нести котові останню книжку?
