Згідно з натуралістичним світоглядом, - у світлі якого людина розглядається як єдність біологічного і соціального, - в нормі між соціальним і біологічним в людині не існує суперечності: соціальне не є антибіологічним, а біологічне - не є антисоціальним. Вони – органічно співіснують між собою.
Що це означає?
Це означає, зокрема, що різниця між чоловіком і жінкою є ПРИРОДНОЮ, тобто такою, що випливає з законів біологічної природи, а в соціумі також з законів соціальної природи.
Стать, чоловіча і жіноча, - це природна властивість людини, ігнорування чи заперечення якої є проявом сваволі і ілюзій.
Сама по собі природна стать жодним чином не обмежує свободу жінки чи чоловіка і не надає переваги чоловікам чи жінкам в їх гідності. Вона лише природним чином ідентифікує свободу і гідність чоловіків і жінок відповідно до їхніх природних особливостей. Так само, як, наприклад, вік людини, здоров‘я, здібності тощо.
ЖІНКА - ЦЕ НЕ ЧОЛОВІК, А ЧОЛОВІК - ЦЕ НЕ ЖІНКА... АЛЕ ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ В НИХ РІВНА.
Проблеми зі статевою самоідентифікацією в людини можуть виникати в двох випадках. По-перше, внаслідок недоліків (патологій) соціалізації, коли біологічного хлопчика виховують (соціалізують) як дівчинку, або біологічну дівчинку - як хлопчика. Неадекватна статева самоідентифікація, що формується внаслідок недоліків соціалізації має усуватися корекцією соціалізації. По-друге, неадекватна статева самоідентифікація може бути внаслідок біологічних аномалій (патологій) в організмі людини. Ця патологія має лікуватися медичним способом.
Порушення статевої самоідентифікації внаслідок недоліків соціалізації не є природною нормою, - це протиприродно, якщо людина чоловічої статі вважає себе жінкою, або навпаки. А протиприродне не може в суспільстві унормовуватися, воно має усуватися корегуванням соціалізації людини. Так само щодо біологічні аномалії (патології) статевого статусу – людині має бути надана медична корекція цієї аномалії (патології).
Своєрідною формою нівелювання природної різниці між чоловіком і жінкою є гомосексуалізм. Феномен гомосексуальності має розглядатися крізь оптику натуралістичного світогляду: це – природно чи протиприродно?
При найближчому розгляді стає очевидним, що гомосексуалізм не є природним способом статевого життя: організм чоловіка не пристосований для статевих зносин з чоловіком, але пристосований для статевих зносин з жінкою. Те саме стосується статевих зносин жінки з жінкою: жіночий організм природно пристосований для статевих зносин з чоловіком, а не з жінкою.
Отже, гомосексуальність – це статеві зносини, які не узгоджуються з законами біологічної природи людини.
Якою ж має бути соціальна реакція на гомосексуальність, що є біологічною аномалією?
Ця реакція має бути такою ж як і на будь-яку іншу біологічну аномалію, наприклад, на наркоманію. Тобто соціальна реакція на біологічну аномалію, - гомосексуальність чи наркоманія, - має полягати в сприянні подоланню цієї аномалії.
Але, оскільки ці біологічні аномалії не є соціальними аномаліями, то вони не можуть бути підставою для СОЦІАЛЬНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ. Соціальна реакція на біологічні аномалії не може бути такою, як на соціальні аномалії, зокрема як на злочин чи на аморальний вчинок, інакше це буде соціальна дискримінація.
Але це не означає, що зазначені біологічні аномалії можна і треба унормовувати соціально, тобто визначати їх соціально нормальними, природними. Бо вони є патологією. Патологія не може визнаватися природною.
Критеріями соціальної оцінки біологічних аномалій, зокрема гомосексуальності і наркоманії, є право і мораль. І тут виникає питання: чи може людина мати природне право чи моральний дозвіл на гомосексуальність чи на наркоманію? Чи існує право людини чи моральний дозвіл бути гомосексуалістом або наркоманом? Очевидно, ні!
Будь-які біологічні аномалії не можуть бути легалізовані законодавчим способом чи унормовані морально. Але людина має природне право і моральну норму на біологічне і соціальне здоров‘я, а значить на усунення біологічних аномалій, які її уразили. Також вона має природне право та моральну норму не піддаватися соціальній дискримінації через ураження її цими біологічними аномаліями, зокрема гомосексуальністю і наркоманією.
Чи існує така форма свободи людини як свобода гомосексуальності чи наркоманії? Ні! Бо це протиприродно!
Культивування свободи від природних законів статевого життя людей є фактором саморуйнації для людства. Так само як і культивування свободи вживання наркотиків. Взагалі культивування протиприродності і поширення в суспільстві гомосексуальності і наркоманії, зокрема, – це наслідок соціопатизації людей, що виникає в умовах цивілізаційних криз. Так було, наприклад, внаслідок занепаду Давньої Греції і Давнього Риму.
Але при цьому існує свобода людини від соціальної дискримінації через ураження її біологічними аномаліями – гомосексуальністю і наркоманією.
Отже, гомосексуальність – це один з своєрідних проявів стирання природної різниці між чоловічою і жіночою статями, що є аномалією.
В нормі біологічна різниця між чоловіком і жінкою в суспільстві не стирається, а СОЦІАЛІЗУЄТЬСЯ - набирає соціального змісту, тобто трансформується і проявляється в соціумі соціальним чином відповідно до законів соціальної природи, зокрема відповідно до законів природного права і природної моралі. Що це означає?
Це означає, що біологічне в людині соціалізується, узгоджуючись з законами соціальної природи і набирає соціального змісту. Зокрема, біологічний статевий інстинкт, необхідний для розмноження, в соціумі не зникає, а набирає соціальних проявів – це шлюб, сім‘я, соціальна роль батька і матері тощо. Так само як біологічний інстинкт людини по самозбереженню теж соціалізується, узгоджуючись з нормами природного права і природної моралі. Наприклад, це має вигляд природного права на необхідну оборону. Норми моралі дозволяють також спричинити комусь шкоду, перебуваючи в стані крайньої необхідності. Наприклад, пошкодити чиєсь майно, рятуючи своє життя.
А властивий людині біологічний інстинкт живлення, соціалізуючись в суспільстві, вже відбувається не за біологічним законом як у тварин, а за соціальними правилами, зокрема як ритуал в вигляді застілля чи традиції пригощання їжею.
Стирання різниці між чоловіком і жінкою є протиприродним. А згідно з натуралістичним світоглядом ПРОТИПРИРОДНЕ НЕ МОЖЕ БУТИ ПРАВИЛЬНИМ (ІСТИННИМ).
Визнання різниці між чоловіком і жінкою зовсім не означає соціальну нерівність між ними, або різницю в їх гідності. Інший від когось - не означає нерівний комусь. Як, наприклад, іншість риби і птаха. Для порівняння різних (інших) речей, які є іншими одна для одної, має застосовуватися не принцип рівності (зрівнялівки), а принцип адекватності в ставленні до іншого.
Жінка і чоловік не нерівні, а інші одне для другого, - вони відрізняються одне від другого не «рівнем інтелекту», а особливостями інтелекту, властивими для чоловічого і жіночого способів життя в соціумі, які органічно доповнюють один одного. Це – основа міжстатевої рівноваги, необхідної для нормального існування людства.
Тому треба не стирати всупереч законам природи різницю між чоловіком і жінкою, а тлумачити різницю між ними відповідно до принципу адекватності.
Згідно з принципом адекватності в соціумі до жінки треба ставитися адекватно її природним особливостям, а до чоловіка – адекватно до його природних особливостей, не стираючи різниці між чоловіком і жінкою. Так само, як не можна стирати різниці між птахом і рибою, а слід ставитися до птаха адекватно його природним особливостям, а до риби – адекватно до її природних особливостей.
Отже, порівнювання чоловіка і жінки, які відрізняються між собою біологічно, має відбуватися через принцип адекватності, тобто має полягати в застосуванні принципу адекватності в ставленні до чоловіка і до жінки: до чоловіка слід ставитися адекватно його природним особливостям, а до жінки – адекватно її природним особливостям.
Гідність людини не залежить від її статі, а визначається її цінністю для суспільного життя людей. Різні соціальні ролі чоловіків і жінок не означають їх різну гідність. Порушення принципу рівної гідності жінок і чоловіків є протиправним і аморальним – це прояв дефекту соціальної культури людей.
Статева диференціація людей – це природна необхідність, без якої неможливим є суспільне життя людей. Той, хто, керуючись сваволею і ілюзіями, пропонує стирати різницю між чоловіками і жінками, повстає проти законів природи, на яких засноване суспільне життя людей.
Інша справа, що визнання різниці між чоловіками і жінками не має використовуватися для дискримінації за ознакою статі, бо від статі не залежить гідність людини. А найефективнішим засобом проти цієї дискримінації є така соціалізація (соціальне виховання і соціальне просвітництво) людей, яка культивує принцип адекватного ставлення до чоловіків і жінок, рівних у своїй гідності. Прикладом цього може бути культура адекватного ставлення до чоловіка і жінки, що забезпечувала рівну гідність чоловіка і жінки в епоху Відродження. Зокрема, це відображалося і в європейських традиціях звертання до жінок і чоловіків: «леді» і «джентльмени», «пані» і «панове» тощо.
Соціальна рівновага між різними статями – чоловіками і жінками – зумовлюється природною необхідністю, яка існує в суспільному житті людей. А порушення цієї рівноваги, зокрема порушення принципу рівної гідності чоловіків і жінок, або дискримінація людей за ознакою статі є протиприродним, а значить протиправним і аморальним.
Природна різниця між чоловіком і жінкою не обмежує їх свободу: жінка може реалізувати свою свободу адекватно своїм природним особливостям, а чоловік – адекватно своїм природним особливостям. Так само, як, наприклад, юнак і дідусь. Або як людина, що має особливі здібності до малювання і людина, що має інші особливі здібності – до наукової творчості чи професійної майстерності. Цей принцип реалізації по-різному чоловіками і жінками своєї свободи є подібний до принципу «сродної праці», проголошеного Григорієм Сковородою.
Інша справа, що можливість реалізації жінкою і чоловіком своєї свободи залежить від соціальних умов, які мають вдосконалюватися таким чином, аби вони сприяли виконанню чоловіками і жінками їхніх соціальних ролей і забезпеченню адекватного ставлення до жінок і чоловіків та рівної гідності їх.
Критерієм для свободи жінки і чоловіка в суспільному житті має бути не біологічна стать, а соціальна ефективність їхньої рольової поведінки. Жінка має відігравати ту соціальну роль, яка адекватна її природі, а чоловік - ту соціальну роль, яка адекватна його природі.
Образно кажучи, природним (правильним) є, щоб риба плавала у воді, а птах літав у повітрі. Кожен – і чоловік і жінка - має бути вільним у своїй природній стихії…
На цьому має засновуватися так звана гендерна політика в соціальній практиці. Тоді вона буде правильною, тобто узгоджуватися з законами соціальної природи!
З цим мають узгоджуватися і лібералізм та консерватизм в так званій гендерній політиці. Лібералізм не повинен намагатися звільняти від тих законів, які сама природа накладає на жінок і чоловіків. А консерватизм не повинен накладати на жінок і чоловіків ті правила, які не випливають з природної необхідності. І тоді гендерна політика буде засновуватися на принципі адекватності, тобто на культурі адекватного ставлення до різних природних особливостей жінок і чоловіків. І тоді між чоловіками і жінками буде "мирне співіснування", і тоді фемінізм не буде антимаскулінним, а маскулінізм - антифемінним.
Ігнорування в гендерній політиці природних особливостей, притаманних жінці і чоловіку, тобто протиприродна зрівнялівка, є проявом сваволі і ілюзій і неодмінно приводить до соціальних аномалій.
Найкращим засобом для забезпечення соціальної рівноваги між чоловіками і жінками і, зокрема, для запобігання дискримінації за ознаками статі, є культивування соціальної культури людей, яка сприяє реалізації принципу рівної гідності людей різної статі.
Природне, тобто узгоджене з законами соціальної природи, співіснування між різними статям – чоловіками і жінками – це важлива умова для соціального прогресу у світі, і зокрема в Україні.
Викладений вище підхід можна визначити як “принцип соціальної рівноваги між чоловіком і жінкою”: чоловік і жінка є різними за біологічною статтю, але рівнодостойними за соціальними ролями.
Олександр Костенко
