Стать і гендер.

12-річного хлопця у США відправили додому через напис на футболці “Існує тільки два гендери”. Це вкотре сколихнуло там дискусію про права і свободи. Думаю, тут треба трохи пояснити, що сучасна наука (а в школі має бути наукове знання та відображення реальних наукових дискусій) може вказати про стать і гендер.

По-перше — це не одне і теж саме. Стать — це перш за все біологічне поняття. Воно відноситься до біології, фізіології, медицини та суміжних наук.

Стать — це певна спеціалізація живого організму, націлена на розмноження. Що складніший організм і процес розмноження, то складнішим буде процес формування біологічної статі. Поділ на статі розвивався еволюційно, є живі організми, які розмножуються нестатевим шляхом. Є прості організми, стать яких однозначно неможливо визначити, є гермафродити та організми, здатні змінювати стать протягом життя. Але щодо людей, то як й у більшості вищих тварин, люди мають або чоловічу, або жіночу біологічну стать. Проте через складність формування статевих ознак у людини (процес розтягнутий на роки від моменту зачаття й до статевого дозрівання) існує велика варіативність реалізації біологічної статі, а також певна кількість людей, стать яких неможливо визначити як чоловічу або жіночу взагалі. Таких людей називають інтерсекс людьми.

Іноді люди прагнуть виправити шлях формування власної статі, це можливо також за медичними показниками - і за допомогою медицини стать коригується, щоб людина могла жити нормальним життям. Процес зміни статі завжди є компромісним, бо для людей, на відміну від деяких інших видів, неможливо повністю змінити біологічну стать з однієї на протилежну. З рештою, рішення про корекцію статі, або збереження стану інтерсекс має приймати сама людина, бо це насправді досить складне медичне втручання і з своїми ризиками та побічними ефектами.

То скільки ж існує статей? Питання хитре, бо на нього немає простої й універсальної відповіді. В цілому, спрощуючи, можна сказати, що існує три умовні варіанти: скоріше чоловічий, скоріш жіночий, та альтернативний. І знов-таки, варто пам’ятати, що різноманіття реалізації біологічної статі - це не чиясь ідея, це біологічні процеси, які ми споглядаємо, і на які можливо вплинути лише частково.

Гендер. Це поняття виходить із наук про поведінку людей. Соціологія, психологія, антропологія і так далі. Гендер — це не біологічний стан організму, гендер — це поведінка індивідів у суспільстві. По суті гендер — це те, що ми спостерігаємо повною мірою лише у людей. Ця поведінка спирається на біологічний базис — поділ на статі, потребу у розмноженні і збереженні потомства. Проте, оскільки в людей поведінка не є запрограмованою інстинктами, то гендерна поведінка йде дуже далеко від біологічних процесів і основ.

Знаючи стать людини ми можемо прогнозувати дуже прості й суто біологічні чи медичні речі про людину. Уся інша поведінка є варіативною, і гендер - дещо, що дозволить цю поведінку якось зрозуміти, й навіть трохи спрогнозувати.

Гендер — це одяг (штани чи плаття?), це правила писані й неписані, це уявлення про красиве й некрасиве, прийнятне й неприйнятне, це розподіл влади й обов'язків. На відміну від статі, гендер надзвичайно варіативний й швидко змінюваний. Так гендерна культура може надавати різної ваги біологічної статі та іншим ознакам, наприклад зробити ідеалом і носієм влади фертильних (успішних у розмноженні) чоловіків певного віку й вигляду, за умови, що вони носять потрібний одяг, виконують певні гендерні ритуали й мають рясну бороду. За відсутністю потрібних ознак, відповідність гендеру такою культурою буде поставлена під питання (“та ти не мужик!”), хоча біологічно усе на своєму місці.

Гендер найкраще уявити, як процес, як постійний вплив гендерної культури з одного боку, і самовизначення й самореалізацію особистостей з іншого боку.

У тоталітарній системі теоретично можливим є абсолютний диктат гендерної культури, де чітко регламентовані два гендери, їм призначені відповідні зачіски, одяг, правила поведінки й ритуали, мовні норми, ролі у родині, професії, сексуальні обмеження тощо. Але такий стан зберігається лише за умови потужного репресивного механізму, який за допомогою насильства реалізує гендерну політику.

Якщо у людей є свобода, гендерною культурою буде не диктат встановлених правил, а сума усіх індивідуальних проявів гендеру. Люди вдягаються, як їм подобається, будують відносини, вигадують гендерні ритуали й правила, порушують їх, міняють зміст ролей у сім’ї, організують власне сексуальне життя. Тобто людина матиме не гендерну поведінку по типу “так треба”, а гендерну поведінку “мені так зручно/краще/подобається”.

То скільки ж існує гендерів? В кожній культурі відповідь може бути різною, з наукової точки зору сумнівно навіть намагатися дати якусь кінцеву цифру. Можна нарахувати кілька десятків, і це все одно не буде описувати усіх можливих варіантів. Можна спробувати об'єднати усе різноманіття гендеру у два великі кластери - чоловічий й жіночий, але це не дозволить передбачити гендерну поведінку умовної “жінки”, яка служить у війську, стріляє москалів, не цікавить романтичними відносинами й народженням дітей й у вільний час п'є пиво з друганами або “чоловіка” який зайнятий у модної індустрії, ростить дітей, які зосталися з ним після розлучення й не терпить насильства у будь-яких проявах.

Чого вимагає суспільство і культура? Це гендер. Як люди себе сприймають й організовують своє життя? Це також гендер. І тут є певний зв'язок із статтю, але він не є вирішальним.

Тому сказати, що існує тільки два гендери, це приблизно те саме, що сказати, наче земля пласка, чи що люди зроблені з глини. Навіть якщо під словом “гендер” мається на увазі “стать” - вислів не стає більш науковим.

*Чернетка тексту зібрала кілька коментарів, тут я додаю їх та свої відповіді до довгочиту

Це капець для дитини. Бо якщо її підтримають вчителі, вони зруйнують освітній процес, а якщо інші учні - вони стануть на бік невігластва. Якщо немає змінної футболки, то відправити дитину додому це дія в інтересах як самої дитини, так і інших дітей в школі.

Якщо людина вважає себе наполеоном, але діє й мислить адекватно, відповідально, соціально - то вона не хвора. Може в неї завищена самооцінка, чи дивні фантазії, але на таке є право у будь якої особистості. Вважайте себе трактором, бойовим гвинтокрилом тощо.

Але якщо на вас подивитися із точки зору науки, здається, там проглядатиме лише досить типова гендерна поведінка для конкретної культури та конкретного суспільства. Бо чому трактор, а не газонокосилка? Чому не пічка, не пральна машинка? Бо гендерні норми диктують вам несвідомо обирати чоловічий гендер слова, й стереотипно чоловічу роботу в якості приклада для себе. Та й Наполеон, а не Марія Кюрі - теж не випадковий стереотип специфічного чоловічого самосприйняття у нашій культурі.