На sciencetimes опубліковано статтю «Чи живемо ми у минулому? Новітнє дослідження вказує на те, що мозок працює наче машина часу, що постійно переносить нас на 15 секунд назад.
Органи чуття, зокрема очі, постійно завантажуються з навколишньої середи візуальною інформацією різноманітних форм, кольорів і постійно мінливих рухів. Інтерпретація цієї інформації— нелегка робота для мозку, тому головний орган тіла змушений йти на деякі хитрощі.
Нове дослідження, проведене психологами з Каліфорнійського університету в Берклі та Університету Абердіна, показало, що люди можуть жити в минулому, щоб мати стабільне сприйняття світу.
Незважаючи на гучнеі мінливе середовище, мозок сприймає надзвичайно стабільний світ. У дослідженні під назвою «Ілюзія візуальної стабільності через активну перцептивну послідовну залежність», опублікованому в Science, дослідники представили раніше невідому візуальну ілюзію, яка показує, що мозок постійно згладжує сприйняття із плином часу, аби створити ілюзію стабільності, незважаючи на те, що сприймає об’єкт, який фізично змінюється.
Це означає, що мозок діє як машина часу, яка постійно відправляє людей назад у часі, об’єднуючи візуальні дані кожні 15 секунд в єдине враження, щоб люди могли впоратися із своїм повсякденним життям. Дослідники пояснюють, що якщо мозок постійно оновлюватиме картину світу в режимі реального часу, сприйняття перетвориться на хаос світла, тіні й руху.
Візуальне згладжування відбувається для стабілізації сприйняття. По суті, мозок зволікає, тому що має виконати надто багато роботи, щоб працювати з кожним візуальним сигналом, який надходить.
У аналогічній доповіді Science Alert дослідники виявили, що інсують позитивні та негативні наслідки того, що ми не бачимо світ у режимі реального часу. Затримка чудово підходить для того, щоб запобігти щоденному перенавантаженню візуальними даними, але також є резерв для збільшення швидкості сприйняття, якщо від цього залежить життя або смерть, тобто коли конче необхідна обробка сигналів у реальному часі.
Дослідники зазначають: важливо пам’ятати, що наші судження ґрунтуються не на «тут і зараз», а на сигналах з минулого.
