Колективізм та нарцисизм.

Психологи з Германії та Польщі дослідили схильність до нарцисизму у різних країнах та культурах. Досі вважалося, що суспільства, де панує індивідуалізм, мають бути більш нарцисичними за колективістські суспільства. Але дослідження показало що все майже навпаки.

Представники колективістських культур, представлених в дослідженні Азією та Африкою, виявилися більш нарцисичними, за представників індивідуалістських культур (США, Европа, Австралія,Океанія).

Дослідження поставило під питання стереотип, що західна культура продукує нарцисичні схильності у своїх представників.

Я бачу в цьому певну логіку – люди, що стирають риси своєї особистої ідентичності заради колективної, певно, вважають це не аби яким досягненням, що піднімає іх над усіма. Вони тепер не просто люди, вони всі достойні люди у суспільстві.

Досвід життя за совєтів і комуністична пропаганда дійсно провокувала в усіх, хто вписувався в колектив, відчуття зверхності над усіма інакшими. У колективізмі якщо ти виглядаєш як усі, працюєш і заробляєш як усі, цікавишся тим, що й усі та підтримуєш ті ж цінності, що усі – то ти не просто такий як усі, люди справді стають самовпевненими та самозакоханими, уявляють себе частиною якоїсь могутньої сили – народу, прогресивної громадськості, класу, чи просто виробничого колективу цеху номер 1.

https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0191886921005420

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Леонід Гукалов
Леонід Гукалов@leonidas2006

Психолог, соціолог

2.4KПрочитань
11Автори
14Читачі
Підтримати
На Друкарні з 26 червня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Художник чи бізнесмен: де знайти баланс?

    Коли ти художник, усе навколо стає полотном: стіни у ванній, паркан сусіда чи навіть чек із супермаркету. Але між геніальним мазком пензля і рахунком за комуналку пролягає вузький міст, і балансувати на ньому — справжнє мистецтво.

    Теми цього довгочиту:

    Мистецтво
  • МЕРІ РАЙЛІ (1996) ЯК НЕДООЦІНЕНИЙ ШЕДЕВР

    «Мері Райлі» — «готичний фільм жахів» 1996 року режисера Стівена Фрірза. Свого часу критика низько оцінила цю картину, і тепер вона, здається, зовсім забута. Спробуймо довести, що цей фільм не посередність, а дійсно шедевральна робота з глибоким психологізмом.

    Теми цього довгочиту:

    Фільми

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Художник чи бізнесмен: де знайти баланс?

    Коли ти художник, усе навколо стає полотном: стіни у ванній, паркан сусіда чи навіть чек із супермаркету. Але між геніальним мазком пензля і рахунком за комуналку пролягає вузький міст, і балансувати на ньому — справжнє мистецтво.

    Теми цього довгочиту:

    Мистецтво
  • МЕРІ РАЙЛІ (1996) ЯК НЕДООЦІНЕНИЙ ШЕДЕВР

    «Мері Райлі» — «готичний фільм жахів» 1996 року режисера Стівена Фрірза. Свого часу критика низько оцінила цю картину, і тепер вона, здається, зовсім забута. Спробуймо довести, що цей фільм не посередність, а дійсно шедевральна робота з глибоким психологізмом.

    Теми цього довгочиту:

    Фільми