Зміни розпочинаються з відчуття себе.
Марафон з розуміння основ турботи про себе.
А що ж підкреслює, формує, підсилює відчуття себе? Поговоримо про це в серії дописів зі схожою назвою – з чого починаються зміни?
Простір – це один з наших опорних стовпів. Він може нас зігрівати, розслабляти, вітати, або, навпаки, вганяти в смуток, забирати останні сили, підкреслювати, що все пішло не за планом. Це одна з найчастіше непомітних для нас речей, бо «дома тільки сплю», «це орендоване житло, воно не моє», «в мене немає сил займатись зараз ще й цим, стоїть та стоїть».
Але існує дві цікаві рекомендації, які я випробувала й на собі. Перша – знайдіть свій комфортний рівень порядку та безладу (й не звертайте на тих, кого турбують шкарпетки, що на люстрі бовтаються). Мій рівень виявився досить мінімальним: відсутність брудного посуду та того рівня пилу, що його можна побачити, й генеральне прибирання раз на тиждень. З цим вже можна досить комфортно жити.
Зверніть увагу на те, коли вам легше дихається в помешканні? В який момент у вас починається тіпатися око? І головне пам’ятайте – Ваш рівень чистоти – це ваш рівень чистоти (якщо ви живете не самі, то інші зовсім не зобов’язані його дотримуватись).
А друга техніка по-справжньому затишна. Згадайте усі місця, де відчували себе комфортно, розслаблено, мали відчуття дому, затишку. Що їх об’єднує? Про який запах ви подумали? Про які відчуття? Пробудіть всю свою уяву та почніть писати. А потім порівняйте наявний список з тим, де живете зараз. Що ви можете з цим зробити?
Поділюся частково своїм переліком: велика тепла ковдра, аромат свічок, тарілка для фруктів (вона була й в мене вдома, й на кожній орендованій квартирі), запах власноруч приготовленої їжі, чашка з подвійним склом та наявність трьох видів чаю на вибір; солодощі, які завжди під рукою, м’якенькі капці.
Простір, як і людина поряд з нами – це показник відношення до себе.
Зробіть його трохи більш комфортним для себе. Можливо, вам треба додати лише пару дрібниць, й все заграє іншими фарбами.
P.S. Я знаю, що таке відчуття втраченого дому. Знаю людей, які фізично й буквально втратили дім. Й знаю, як буває важко сказати собі «зараз ти живеш тут, це твій дім». Тому якщо в вас немає сил цим займатись, якщо ви відчуваєте супротив, то залишіть поки цю тему. Ви відчуєте цю готовність, коли з’явиться та сама перша дрібниця.
