З початку війни курила як божевільна, й мене це влаштовувало. Згодом відчула, що я із сигаретою - несумісні речі. Відтоді почалося всім відоме пекло. Могла протриматися від ранку до вечора, але вночі зірватися, втішаючи себе, що від завтра більше не буду. Дивилася багато історій подолання цієї звички, вивчала тему нікотину, відчувала себе слабкою потворою й палила ще більше, бо це ж остання.
Не допомагало навіть розуміння того, що через декілька років паління призведе до лікарні - результат вже був відчутним.
Потім сталося ось що:
Мене збентежило, що маючи щоденні прогулянки задля здоров'я, під час них я курю. Тоді пачка раптово полетіла до смітнику. Повертаючись додому, запропонувала собі, що “а давай сьогодні вже не будеш, якщо захочеш, то купимо завтра”.
Вранці повторила ці слова й почала вести на цю тему щоденник. Ввечері було дуже погано, але я трималася щоб дізнатись, а що там далі. Зараз смішно перечитувати “4 година ранку, жахливого ранку, іду мити підлогу щоб відволіктись”, але так, то було.
Потихеньку, розуміючи, що ніхто мені нічого не забороняв і сигарети не зникли назавжди, я протрималася місяць.
Якось під час свята закурила, а вранці нервувала бо “все було мааарно”; на щастя, вчасно зрозуміла, що це нормально. Я зробила 30 кроків уперед і 1 крок назад нічого не псує - я вже попереду. Раніше подібний зрив спричинив би ненависть до себе та повернення звички.
Зараз спокійно відношусь до сигарет і не знаю курець я чи ні. Але радію, що ця тема більше не бентежить, не заважає жити й немає відчуття залежності від цієї соски.
А тепер моя інструкція з ліквідації звичок:
важливо усвідомити, що так, це є в моєму житті, воно працювало та інакше я не міг. Тепер це заважає й я можу це змінити.
ти не кидаєш назавжди, не ставиш крапку, не забороняєш… а поліпшуєш своє життя й розумієш, що це шлях, а не ось ці “30 днів я не робив щось!” -ну не робив і що далі?
не дивися щодня відео про чужий успіх на цю тему, полиш обговорення цього із друзями й собою. Зосереджуєшся на проблемі - вона буде зростати.
іноді собі кажу “яка різниця, тобі все одно погано, просто роби, гірше вже не буде”
під час руйнування однієї звички будуємо іншу. Мозок лякається порожнечі, тому знаходимо собі нове заняття.
наступні позиції вже й так кожному відомі)
Як ви позбуваєтеся звичок ? Якісь лайфаки чи особисті досягнення?
Дякую за увагу)
