Нещодавно помітила цікавинку, яка перешкоджає моєму розвитку.
“Ну, це все з початку треба починати… Знову то вивчати?”
Протягом декількох місяців я відкладала деякі справи.
Одна з них - чеська мова: в мене достатній розмовний рівень, але бентежить невпевненість у базових граматичних правилах. Постійно відкладаючи вирішення свого запиту, я не розуміла що зі мною не так. “Просто починай робити, як це було з англійською” лунав голос, який взагалі не допомагав. Допоки не почала просто систематично це робити.
Згодом зрозуміла, чому повертатися до діяльності складніше, ніж починати щось спочатку. Болісно бачити регрес: “Як так можна було все забути? Чому я тоді не продовжувала? Знову тепер все з самого початку?”
Але насправді, якщо колись ми чимось займалися, то це вже не “все з самого початку”. Це продовження шляху! Вдосконалення. Повернення. Називайте як хочете, але тільки не нулем.
Так само й з англійською. За 4 роки викладання я жодного разу не мала студента з повнісеньким нулем, хоча на пробному занятті вони мене в цьому запевняли. Зазвичай після школи людина має базу, яку вона забула та її треба відновити, покращити. Ви напевно знаєте, як писати англійські літери та хоча б те, що існують часи. Це вже не нуль. Це вже продовження.
Особисто мені, це усвідомлення тепер допомагає продовжувати важливі справи, котрі я полишила з початком війни.
Тому не бійтеся знову до чогось повертатися, це легше, аніж воно здається.
