Самотність це слово, яке підсвідомо викликає негативні почуття. Самотність зазвичай стає наслідком різних обставин, частіше наших власних дій. Якщо вам цікаво, які саме причини можуть привести до самотності, то цей текст буде для вас цікавим.

Серед усього класного, що показали на XBOX Showcase, прошмигнуло нове доповнення до Діабло 4 під назвою Vessel of Hatred, або ж Вмістилище Ненависті. Назва і новенький трейлер очевидно відсилають до основного сюжету, де дівчинка Нейрель втекла із каменем душі Мефісто.

Після вдалого релізу, провального першого сезону, набагато кращого другого і нудного третього почало складатись враження, що анонсоване на Blizzcon платне DLC буде дуже складно продати гравцям. Потрібні були зміни. Суттєві. І вони стались!

Ось я “не хочу чи боюсь йти до стоматолога полікувати зуб”, значить я міняю на “я хочу йти до стоматолога і полікувати зуб” і що? Відразу побіг? Короче пазл не складався ніколи, тому я не сприймав цей підхід. Довелось самому подумати трохи над цим.

Я розумію, слово “ефективність” може мати негативні конотації до цієї романтичної діяльності. Але якщо зовсім трішки змістити кут погляду, то креативність – це все ще процес створення чогось, який, приносить задоволення, але ще цікаво ділитись створеним зі світом. Хіба ні?

Якщо раніше допитливій людині доводилось шукати інформацію та знання, то зараз ми стоїмо навпроти вентилятора, який безупинно дме нам в обличчя.

Про знищений гайп, математику від Бліззард та не такий вже поганий третій сезон Діабло 4

Впевнений, вам траплялась ця картинка чи її варіація колись в очі – IKIGAI або сутність буття. Але чому вона викликає стрес, наче та фотка із інстаграма якогось успішного інфлюенсера?

Про недоліки цієї неймовірної гри треба розповідати тільки на основі конкретних випадків, які трапились із гравцем, тобто зі мною. Тому дозвольте поділитись власним досвідом проходження й трошки його проаналізувати. А в кінці ще й дати деякі поради щодо комфортного проходження.

Ось і закінчились мої пригоди по Узбережжю Меча, в Підмороці та в Брамі Балдура. І я нарешті вільний. Але витративши купу годин на проходження, я не можу не інвестувати ще трохи часу, аби розповізти про власні враження. Не дарма ж я це все робив?