Так, я із тих, хто прочитав твір Ґреґа Маккеона “Есенціалізм”, тому можу коротко щось вам про цього покемона розповісти.
Уточнення: покемоном я назвав не автора.
Менше, але краще
Саме такою має бути основна теза людини, яка гордо хоче себе називати есенціалістом. Есенціаліст – це той, хто працює над чимось одним, але робить це досить потужно. Есенціаліст не розпиляється на купу різноманітних інтересів, а намагається спрямовувати свої безцінні увагу та час, в ідеалі, на щось одне. І в цьому чомусь одному він чи вона неодмінно здобуде успіх. Хіба-що ви робите щось не те.
80% на 20%
Деякі зусилля приносять більшу винагороду, ніж інші. Це варто усвідомлювати: не бути ідіотом і намагатись шукати та оцінювати альтернативні зусилля та їх потенційний вплив на результат. Інколи усунення перешкоди допоможе вашій справі більше, ніж чергове привнесення чогось нового.
Також варто памʼятати, що можливості не рівноцінні. Неважливо ким чи де б ви зараз не працювали, чи ви не задумувались, що за ті самі результати ви могли б отримувати більше грошей у іншому місці? Мабуть, що у 80% випадків ці роздуми приведуть вас до позитивної відповіді.
Навіть правильні рішення та зусилля на початку можуть мати менший ефект з часом. Набагато цікавіше й захопливіше починати щось вивчати, ніж згодом заглиблюватись у нетрі й ставати справжнім професіоналом. Перших 20% часто вистачає, щоб отримати ті необхідні знання і:
а) зрозуміти, що це не ваше, полишите це й рухатись далі з чистою совістю, що ви спробували
б) зрозуміти, що це ваше, і можна копати глибше
в) зрозуміти, що цих поверхневих знань більш ніж достатньо, бо це покриває 80% ваших потреб у цій справі, щоб витрачати мінімум зусиль і отримувати за це максимум винагороди
Тому варто знаходити час “на подумати” – зупинитись і оцінити, чи варто продовжувати в тому ж темпі чи все ж неохідно щось змінити у підході до справи.
Слово “Ні”
Потужне слово. Жахливе слово. Важко його чути, важко його вимовити.
Все, що збиває вас з курсу, не допомагає у досягенні вашої есенціалістичної мети (якою б вона не була). Тому вміння відмовлятись навіть від хороших пропозицій разом із вмінням відділяти й ігнорувати інформаційний шум – це необхідність. Якщо у вас вже є сформована ціль, я вас щиро вітаю. Ви, скоріш за все, вже зробили свій стратегічний вибір, який дозволяє відкидати зайве впевнено. Якщо ж ви ще в пошуку, по-перше, ви не самотні, по-друге, вам доведеться проходити ті самі 20% у кожній новій справі, щоб зрозуміти, що справді варте вашої повної залученості.
Спробуйте послуговуватись таким правилом під час наступного вибору: “якщо відповідь – це не стовідсоткове ТАК, тоді це однозначне НІ”. Це може здатись досить-таки радикальним підходом, але не робити вибір – це теж вибір, а занадто довгі сумніви – це час, що міг би бути витрачений на щось справді корисне.
Та інші корисні поради від есенціалістів
Менше варіантів – легше обрати. Вміння відкидати варіанти настільки ж цінне, як і здатність їх знаходити.
Спонукайте людей навколо вирішувати власні проблеми самостійно. Звучить трохи егоїстично, але чужі проблеми – це відволікаючі фактори. Вони можуть забирати не тільки час, але ще й енергію. Люди – емоційні вампіри.
Неможливо концетруватись на декількох справах одночасно. Більше того, перемикання між задачами також займає час й енергію. Тому можливо додати якийсь блок часу в ваш календар, під час якого ви будете цілком і повністю віддані свої справі, – це гарний спосіб сфокусуватись на чомусь єдиному і важливому.
Будь ласка, подумайте про вашу справу під таким кутом: “А що, якщо щось піде не так?”. “А що якщо мене звільнять з роботи, а у мене немає накопичень, щоб проіснувати декілька місяців, поки не знайдеться нова. Резервний фонд?!” Навіть мінімальна підготовка (ті самі 20%) – це 80% шансу уникнути найгірших наслідків.
Будь-яке ваше зусилля має вимірюватись часом, який ви готові виділити на нього. Так ось, уявіть, скільки часу вам потрібно перед тим, як почати, і додайте ще десь 50%. Повірте, ви себе недооцінюєте.
Тон цієї книги мені трохи здався “успішно-успішним”. Звісно, якщо вам вдасться застосувати хоча б 20% порад із цієї книги, то особисто я буду вами пишатись. Чесно! Я не знецінюю наведених порад. Насправді, це досить влучно і вдало сформовані думки, які неодноразово виринали і у моїй свідомості. Але, якщо підключити трошки критичного мислення і банального людського ниття про таке непросте життя, то може вийти досить цікавий текст із заголовком на кшталт “Про що мовчать есенціалісти”. Можливо, я його колись і напишу. Па-па!
Дякую за увагу!
