"Або ти танцюєш світ, або світ танцює тебе". Цей вислів неправильний... на початку. Лише перша його половина. Ти не можеш танцювати світ — ти можеш танцювати лише СЕБЕ. Тому що світ — це Хаос. Або — квантове поле. Його закони непідвладні нашій психічній системі, адже головна функція її яка?
Моше Фельденкрайц якось запитав учасників семінару: Яка мета нервової системи?
Після того, як студенти висловили багато версій, із якими Фельденкрайц не погодився, він відповів: Мета нервової системи — створити порядок із хаосу.
Правильно — УПОРЯДКОВУВАТИ.
«Всі ми здатні відчути, що опираємося хаосу; ми намагаємося впорядкувати його, і тоді здається, що наше життя має сенс, світ має сенс, Всесвіт має смисл. Але намагаючись впоратись із хаосом і впорядкувати химерну гру випадку, ми тим самим створюємо жорсткі ізольовані структури - маленькі суб'єктивні всесвіти наших власних переконань, призначених для пояснення незрозумілого. На жаль, створення структур лише підсилює і підтримує хаос замість того, щоб врятувати нас від нього. Лише дозволивши хаосу існувати, ми зуміємо створити вищий рівень порядку».
Стівен Волінскі «Дао Хаоса»
Порядок ніколи не збагне Хаос і не осилить його. Тому — лише себе танцюєш. І де власне цей ти? Хто б що не казав — він є. Він — на грані. На межі між внутрішнім Хаосом і зовнішнім Хаосом. Ось ця мембрана і створює вібрацію на ім’я Я (ТИ!). Людина? Психіка!
Психіка — із грецької «порив вітру, дихання, душа». Сукупність усього притаманного людському розуму. Психіка — це сукупність ментальних процесів та явища.
А можливо це просто ГОРИЗОНТ ПОДІЙ. Ми не знаємо, що всередині нас — квантового спостерігача. Що приховано у нашій (під)свідомості. І ось ця контактна група — персона! — єдине із чим ми маємо справу. Бутафорна посмішка і фразочки…
І якщо вийти на аж ТАКІ рівні усвідомлення, то частота енергії виросте в рази. І гра стане серйозніша. А у ГРІ завжди так — або ти граєш, або тебе грають. Правильно чи ні?
Хоча проблемка ПОРЯДКУ якраз у тому, що ми не бачимо світ як Чорне-і-Біле, а як Біле-ПРОТИ-Чорного! Ми заручники нашого способу сприйняття. А він - дефектний. "Наш розум - жертва нашого фізичного устрою. Він ув’язнений, полонений біології, хіба що ми сплануємо відважну втечу. Я підкреслюю, що інтерпретаційний процес практично нами не контролюється! За нашим упорядкованим сприйняттям світу стоїть біологія", - пише Нассім Талеб у своїй книзі "Чорний лебідь".
Проте Алан Вотс у своїй книзі «Книга про Табу» (ще раніше!) пішов далі у цих міркуваннях: "Коли чергування протилежностей має таку різницю, то у нас складається враження, що чорний негативний аспект світу нам нав’язаний". Йдеться про наше сприйняття дня і ночі, життя і смерті! Ми практично не знаємо ночі (бо спимо), і не знаємо смерті. Саме тому (у міру просто своєї фізіології!) сприймаємо світ - як битву Білого із Чорним! (а не поєднання чорного і білого).
Ми існуємо на межі між внутрішнім Хаосом і зовнішнім Хаосом. Що там за горизонтом подій? Хто я? Хто ми?
І якщо всередині нас дійсно чорні діри, незбагненні сингулярності, то і діємо ми як вони — відчайдушно прагнемо притягнути світло, але всередині стискаємо його до абсолютної чорноти. Поглинаємо світло у пітьму свідомості.
(Пам’ятаєте у фільмі «Апокаліпсис» Мела Гібсона розказують притчу про те, що всередині людини бездонна голодна прірва?..)
І якщо раптом, хтось із інших людей посміє увірватись у наш внутрішній простір, із вини нахабної сили тяжіння прорветься крізь наш горизонт подій, то наша сингулярність розідре його на шмаття! Ось так вчинить чорна діра (ми?) із чужаком…
Написано протягом якогось часу. Я давно читав книги Стівена Волінксі про квантову психологію, і можу вам сказати - вони змінили моє життя. Вони змінили те, що я не міг змінити протягом 15 років.
