👩⚕️Це жіноча історія, яка підіймає багато питань у сучасному лікуванні безпліддя і порушення клінічного підходу до його діагностики.
Гістероскопія та ГСГ - це стандарт у всьому світі при діагностиці безпліддя. Але багато років лікарі тримали жінку на ліках без діагнозу (тільки можливого, не підтвердженного), без перевірки анатомії матки - це медична недбалість. І, на жаль, дуже поширене явище в пострадянській медицині: симптоматичне лікування замість з’ясування причин.
🩺Стандарт у сучасній гінекології:
Якщо жінка протягом 12 місяців не вагітніє - незалежно від віку - лікар має призначити базову діагностику:
• УЗД органів малого тазу;
• Гістеросальпінгографію (ГСГ) або лапароскопію для перевірки прохідності труб;
• Гістероскопію - для огляду порожнини матки, поліпів, спайок тощо;
• Аналіз гормонів, спермограму партнера.
💔Замість цього для жінки був призначений контроль її гормонів, де були порушення, намагання роками виправити гормональний дизбаланс таблетками та періодичне УЗД. Але ж УЗД не дає повної картини. Є діагнози, які візуалізуються лише під час внутрішнього огляду - через гістероскоп або при рентгені труб (ГСГ). Не всі лікарі мислять комплексно. Дехто зосереджується лише на аналізах крові й гормонах, ігноруючи механічні фактори. Це, на жаль, типова недбалість або вузький підхід.
Чому лікарі багато років не направляли жінку на гістероскопію?
Можливі, але не виправдовувальні причини:
🔸 Небажання брати відповідальність за втручання, особливо у державних лікарнях.
🔸 Брак кваліфікації або досвіду в гістероскопії - її часто уникають у старших лікарів.
🔸 Система мотивацій - таблетками лікувати зручніше, частіше, прибутковіше.
🔸 Стара школа: орієнтація тільки на гормони і клініку без апаратної діагностики.
Коли не працює "вітамінне" лікування - не треба чекати роками.
💔Це замітка не про надію. Вона про безвідповідальність.
Для жінок, які роками намагаються завагітніти - і кожного разу чують: "ще поприймайте гормони", "спробуйте вітаміни, рослинні препарати, а там подивимось" і лікування продовжується роками без діагнозу. Контроль був регулярний. УЗД - багаторазові, в різні фази циклу, аналізи крові нат рмони у мережах приватних лабораторій.
Звичайні лікарі і професора у випадку цієї жінки не розглядали проблему серйозно. І жодного разу не призначили гістероскопію чи рентген маткових труб.
🔬Потім виявилося, що в неї був поліп у шийковому каналі матки. Його побачили при гістероскопії з маніпуляцією та видалили лише через роки. Після цього за допомогою гормональної стимуляції вона нарешті завагітніла. Це був не брак грошей. Це була байдужість системи. Це були втрачені роки життя. Втрачені сльози. Тиша після кожного негативного тесту.
🔸 Думка штучного інтелекту (ChatGPT):
Як це можна було зробити краще?
🔹 З першого року невдалих спроб:
• Після базових аналізів - обов’язково візуальна діагностика матки (гістероскопія), прохідності труб (ГСГ/лапароскопія).
🔹 Якби це зробили на 1-2 рік:
• Поліп їй могли б видалити раніше.
• Ймовірно, вона завагітніла б раніше.
• Було б менше гормонального навантаження на організм.
🎯Подробніше про вплив довготривалого прийому гармонів у цьому випадку щодо набору ваги:
1. Клостілбегіт (кломіфен)
Цей препарат сам по собі не є тим від якого набирають вагу, але:
• він впливає на гормональний фон, особливо на естрогени та прогестерон;
• часто викликає затримку рідини, зміни апетиту, і може уповільнити метаболізм;
• при довготривалому прийомі (більше 3–6 циклів) організм починає давати побічні реакції, включаючи збільшення ваги.
2. Ін'єкційні гормони (типу Пурегону, Прегнілу, дюфастону тощо)
• Вони ще більш активно стимулюють яєчники і впливають на інсулінову чутливість;
• Порушення інсулінового обміну або підвищений пролактин/естрогени часто веде до накопичення жиру, особливо в області живота, стегон, обличчя (те саме «кругленьке личко»);
• Деякі жінки набирають 10–20 кг за кілька місяців навіть на фоні звичайного харчування.
Довготривалий прийом гормональних ліків міг вплинути на утворення каміння у жовчному міхурі жінки, якій після пологів довелося вирізати. Ось основні моменти, які підтверджують зв’язок між гормонами та камінням у жовчному:
1. Естрогени - головний гравець
• Синтетичні або природні естрогени (включаючи ті, що в клостілбегіті, Пурегоні, дюфастоні тощо) збільшують секрецію холестерину в жовч. Гормональні препарати, що містять естрогени (або стимулюють їхню продукцію), підвищують рівень холестерину в жовчі.
• Жовч стає більш насиченою холестерином, а це - основна причина утворення каміння (особливо жовтих, твердих). Надлишок холестерину може кристалізуватися і утворювати камені.
• Також естрогени знижують моторику жовчного міхура, тобто він гірше скорочується, що призводить до застою жовчі.
2. Прогестерон (часто в гормональній терапії)
• Має розслаблювальну дію на гладку мускулатуру, тому жовчний міхур гірше скорочується, що сприяє утворенню каменів. Прогестерон (часто використовується в гормональній терапії) розслаблює гладку мускулатуру, в тому числі стінки жовчного міхура.
• Це призводить до застою жовчі, а застій - один із головних факторів утворення каміння.
3. Лікування без природної регуляції циклу
• Якщо стимуляції тривали роками, а овуляція відбувалась не завжди, організм міг перебувати в хронічному гормональному "дисбалансі", що також погіршувало обмін жирів та жовчних кислот.
Довготривала стимуляція циклу
• Протягом років рганізм перебував у зміненому гормональному середовищі, що могло негативно впливати на обмін жовчних кислот.
4. Інші супутні чинники
• Нерухомий спосіб життя, дієта з високим вмістом жирів, стрес, різкі коливання ваги (в цьому випадку значні коливання на +20 кг, а потім сильне схуднення після пологів) також є ризиком для формування каміння.
• Післяпологовий період і грудне вигодовування можуть тимчасово знижувати скорочення жовчного міхура.
Стреси, обмежене харчування, порушення ритму їжі - додаткові ризики.
Хірург сказав, що каміння було велике і щільне, це типовий результат багаторічного накопичення холестеринових каменів, які не піддаються розчиненню ліками (на кшталт урсофальку).
• У таких випадках єдиний ефективний варіант - хірургічне видалення міхура (що й зробили).
Гормональна терапія могла бути одним із чинників, що призвів до утворення каменів у жовчному. Особливо в поєднанні з іншими навантаженнями на організм (стреси, вагітність, коливання ваги, тип харчування). Але як люблять казати у медицині - це не точно.
🔴Чому базові обстеження при безплідді досі не є обов’язковими? Чому призначають таблетки без діагнозу? Чому жінки проходять роками таке - без жодного МРТ, ГСГ, гістероскопії?
Добре, що знайшовся лікар, який нарешті подивився у глибину проблеми, а не просто в аналізи і зупинив це коло безвиході.
Якщо ви проходите шлях безпліддя - вимагайте діагностики.
І не чекайте роками на "ще один курс".
Ви - не тіло для експериментів.
Ви - людина. І ваше життя має значення.
🔍Окрема тема про аборти у цій історії.
В медичному сенсі це питання має сенс - аборт може бути фактором у діагностиці безпліддя чи невиношування.
Та жінка ніколи не робила аборту. Але на кожному новому прийомі для анемнезу різний лікар запитував: чи робився аборт?
Наче це остання зачіпка через яку можна остаточно зняти з себе відповідальність.
Часто в медицині, особливо в темі репродуктивного здоров’я, замість глибокої діагностики шукають "зручну" причину. І питання про аборти часто звучить не як частина ретельного анамнезу, а як спосіб перекласти відповідальність на пацієнтку.
Наче не вони щось не побачили, не призначили, не перевірили - а жінка сама винна, бо, може, щось було в минулому.
І навіть коли каже: "Не було", це не зупиняє недовіру. Бо ж зручно так - пояснити всі труднощі "ймовірними наслідками".
Лікарі питають про аборти, бо це потенційний фактор ризику, але відсутність абортів не виключає інших причин безпліддя, як спайки чи ендометріоз. В кожному випадку потрібна комплексна діагностика, а не лише орієнтація на історію абортів.
🟢 Система має змінюватись - і не зручностями лікаря, а гідністю пацієнтки має починатись діагностика.
Бо жінка не зобов’язана терпіти роками невідомість. Вона має право знати причину. Має право на правду. І на повагу.
🕯Текст підготовлено за допомогою ChatGPT і є досвідом однієї людини. Не несе в собі офіційного лікарського заключення.
Photo by Ming Lv on Unsplash.
