5 лютого 2026 року5 лютого 2026 року в Rayburn House Office Building (комплекс Капітолію США) відбулася потужна міжнародна конференція під назвою «Свобода має ім'я — Україна». Захід організував пастор Марк Бернс — духовний радник Президента США Дональда Трампа та засновник глобальної ініціативи «Духовні дипломати» — спільно з платформою Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА».Виступ Президентки «АЛЛАТРА» Марини Овцинової став одним із найсильніших моментів конференції.
Марина Овцинова:Добрий день, шановні друзі.
Дуже приємно бачити тут людей з різних країн, різних релігій, різних політичних переконань. Для мене це велика честь — звертатися до вас із темою, яка зараз є визначальною для всього світу. Як Президентка МГР «АЛЛАТРА» хочу щиро подякувати пастору Марку Бернсу за запрошення і за те, що він робить для людства. Його ініціатива духовної дипломатії — це справжній прорив. Вона долає всі бар’єри: політичні, релігійні, соціальні. Бо ґрунтується на вічних цінностях — свободі, гідності кожної людини та мирі. Окремо дякую Вам, пасторе Бернсе, за Вашу щиру любов до України і за підтримку в найважчі моменти. Завдяки людям, як Ви, ми тримаємося. Боротьба за Україну не обмежується лінією фронту. Вона триває тут — у Конгресі, у Сенаті, у церквах, на зустрічах громад. Це наша спільна битва. Назва конференції «Свобода має ім'я — Україна» — це не просто слова. Якщо ми програємо цю війну, свободу втратить усе людство. Я хочу сказати дещо дуже важливе, знаючи, що мене почують мільйони.
Але спочатку — людські слова для всіх, хто тут: я щиро бажаю, щоб ваші близькі були в безпеці, щоб ваші діти спали спокійно, а найголосніший звук уночі — це гавкіт сусідського собаки. Це базове людське щастя.
На жаль, зараз я змушена вивести вас із цієї зони комфорту. Бо справжня підтримка України неможлива без розуміння і без відчуття того, що відбувається. У ніч з 18 на 19 листопада російські ракети вдарили по Тернополю. Рятувальники діставали з-під завалів багатоповерхівки жінку. Вона плакала, кричала від болю і благала… не рятувати її.
Вона повторювала: «Не рятуйте мене, будь ласка. Я щойно бачила, як згорів мій син».
Запам’ятайте ці слова. Мати, яку витягують із-під уламків власного дому, благає не рятувати її життя — бо її дитина щойно згоріла в неї на очах. Після цього українські матері почали писати в соцмережах: відтепер вони спатимуть разом із дітьми. Не через холод (хоча в Україні справді дуже холодно), а тому, що якщо ракета чи дрон влучить у будинок — материнське тіло стане щитом для дитини. Вони готові зробити все, аби захистити своїх дітей.
Це і є Україна. Захист — це її суть.Але це не лише про матерів.
Це національна риса українців — інстинкт захищати.
Волонтери створюють «пункти незламності» — місця, де є тепло, світло, зарядка, чай, де будь-яка людина може зігрітися й отримати допомогу. Вони роблять це для незнайомців.
Медики біжать не від вибухів, а до них — щоб рятувати людей.
Вчителі ведуть уроки в підвалах і метро — щоб діти не втратили майбутнє.
Солдати стоять на передовій не за ордени, а щоб цивільні за їхніми спинами прожили ще один день. Мільйони українців щодня приймають мільйони рішень: захистити сусіда, незнайомця, чужу дитину. І головне — вони захищають не лише свою країну. Вони захищають саму ідею свободи: право кожної людини обирати своє майбутнє. За всім цим жахом стоїть не абстрактна «росія». За цим стоїть конкретна людина — воєнний злочинець володимир путін, який вважає себе богом. Він застосовує масовий терор проти цивільних як звичайний політичний інструмент.
Якщо цей метод спрацює для тирана з ядерною кнопкою — уявіть, який світ отримають наші діти. Тому допомога Україні — це не благодійність. Це стримування агресії. Це інвестиція в безпеку, стабільність і силу демократії. Це зменшення шансів, що американським солдатам доведеться воювати в набагато масштабнішій війні пізніше. Бо диктатори зупиняються лише тоді, коли їх зупиняють силою. Саме тому російська пропаганда так люто намагається переконати світ, що Україна не варта допомоги, що вона слабка, безнадійна, що українці здадуться. Бо якщо світ повірить — підтримка зникне, і терор переможе тихо. Росія веде війну не лише ракетами — вона веде війну брехнею. Ця брехня проникає в Європу, в Америку і, на жаль, навіть в Україну. І я кажу це не з чуток.
«АЛЛАТРА» допомагає Україні з 2014 року. Наші волонтери працюють на передовій, в евакуаційних центрах, у гуманітарних місіях — без гучних заяв, без банерів, просто роблять те, що потрібно.
У США ми взаємодіємо з Конгресом, Сенатом, Держдепартаментом, ведемо наукову й правозахисну роботу. І знаєте, яка єдина країна у світі офіційно заборонила «АЛЛАТРА»? Росія.
Єдина країна, де наших волонтерів систематично переслідують, катують і кидають до в’язниць — це Росія.
Чому? Бо ми називаємо путінський режим нацистським, говоримо про приховану загрозу Сибірського плюму і підтримуємо Україну. Тому Кремль вважає нас серйозною небезпекою і розгорнув проти нас тотальну кампанію знищення. Кремлівські агенти по всьому світу поширюють наклеп: називають «АЛЛАТРА» «проросійською сектою». Це абсурд. Але, на жаль, абсурд працює.
У мережі, в українських і європейських ЗМІ з’являються статті з цією брехнею — про організацію, яку Росія заборонила і знищує, чиї люди сидять у російських тюрмах і зазнають тортур. Цей наратив — робота ФСБ. І це не домисли.
У 2024 році у Вашингтоні презентували звіт про російські методи дезінформації. Документ підготовлений американськими, міжнародними експертами, СБУ та Офісом Генпрокурора України. У ньому прямо називають громадянку України Ірину Кременовську агенткою російського впливу. Саме вона організовувала кампанії дискредитації «АЛЛАТРА», переслідування релігієзнавців, які відстоювали духовну незалежність України від Москви, і лобіювала проросійські зміни в законодавстві. Це не поодинокий випадок — це мережа. Агенти проникають в інституції, впливають на журналістів, сіють брехню серед людей.
Але попри все це — в Україні справжня демократія. Лише кілька днів тому Національна поліція офіційно визнала «АЛЛАТРА» потерпілою від спроби незаконного знищення організації.
Пастор Бернс: Вітаю! Ура!
Марина Овцинова: Так, навіть у війну демократія в Україні працює. Правда пробиває собі дорогу.
Але агенти не зупиняються — вони діють і в Європі, і тут, у США. Тому коли ви чуєте, що Україна розколота, що вона програє, що українці хочуть капітулювати, або що «АЛЛАТРА» — це проросійська секта — знайте: це кремлівська пропаганда. Прошу вас — не вірте їй. Вірте українським матерям, які закривають дітей собою від дронів і ракет.
Вірте волонтерам, які везуть ліки під обстрілами.
Вірте медикам, які роблять операції без світла і під дронами.
Вірте захисникам, які віддають частини тіла і життя, щоб ми могли жити у вільному світі без тиранії. Україна — це сміливість, чесність, свобода. Її народ тримається не на страху, не на ненависті, а на взаємній відповідальності, на правді, на бажанні захищати добро. Як перемогти російську інформаційну війну?
Тільки правдою.
Викривати брехню. Не вірити їй. Діяти на користь українців.
«АЛЛАТРА» робить це з 2014 року — під обстрілами, під тортурами, під наклепами. І продовжуватиме — тут, у США, в Європі, у всьому світі. Хочу повернутися до людини, завдяки якій ми всі сьогодні тут.
Пастор Бернсе, Ви одного разу чесно сказали: до поїздки в Україну Ви вірили російській пропаганді. Побачивши все на власні очі — Ви змінили думку. І більше ніколи не вірите кремлівській брехні.
Це дуже цінно. Ви не просто говорите — Ви робите. Один Ваш крок важливіший за тисячі порожніх слів. Ви — єдиний пастор у світі, якого підтримують представники всіх релігій, всіх конфесій… і навіть атеїсти. Бо люди бачать Ваші дії.
Ви завжди кажете: «Якщо ви тут тільки заради фото — ви мені не потрібні».
І це правда. Саме тому за Вами йдуть.
Дякуємо Вам за підтримку України. Вона зараз критично важлива. Продовжуйте, а ми будемо з Вами. Сьогодні ми чули багато історій. Особливо зворушила мене пані Юлія з українського парламенту.
Нехай український голос, який ви почули сьогодні, залишиться з вами. Нехай ця мелодія свободи, гідності й захисту звучить у ваших серцях.Українці платять страшну ціну — життями дітей, долями сімей, майбутнім поколінь. Але вони платять не лише за себе. Вони платять за нас усіх — за світ, де сила не дає права знищувати сусіда, де людське життя дорожче за імперські мрії тирана. Ця війна — не за територію. Це війна за те, яким буде наш світ: вільним чи підкореним волі одного злочинця. Запам’ятайте: сьогодні Україна бореться за всіх нас.
І коли наші онуки запитають: «Що ви зробили, коли вирішувалася доля свободи?» — хай кожен із нас зможе сказати: «Ми підтримували Україну».
Слава Україні!
