Авторка: Альбіна Насалевець, аналітикиня ГО «Спалах!».
Після 2022 року країни Заходу заморозили близько 300 мільярдів доларів російських державних активів. Йдеться про валютні резерви та державні цінні папери Центрального банку Росії, які були розміщені у фінансових інституціях ЄС та США. Основна частина яких зберігається в країнах Європейського Союзу, а саме – в Бельгії. Тут розташований один з найбільших депозитаріїв цінних паперів – Euroclear, який контролює близько 185 млрд євро з 210 млрд євро заморожених активів в ЄС.
Важливо, що незважаючи на те, що заморожені активи неможливо використовувати, можливо задіяти прибуток, який з них генерується, оскільки саме ці доходи, а не самі активи, є основою для підтримки України.
Існує декілька ключових механізмів надходження коштів до України: прямі прибутки, ініціатива Великої сімки (G7) та Європейського Союзу – ERA (Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine), а також довгострокова фінансова допомога у вигляді 90 млрд євро від ЄС.
Географія і суть заморожених активів Росії
Заморожені активи являють собою державні резерви Центрального банку Росії, фінансові активи, а також облігації, які є фактично формою позики, оскільки відтворюють схожий механізм: держава або фінансова інституція отримує кошти та зобов’язується повертати їх з відсотками протягом визначеного періоду. До 2022 року така практика допомогла зберігати стабільність валюти та давала можливість отримати додатковий прибуток Російській Федерації.
Після початку повномасштабної війни значна частина активів опинилася в юрисдикціях G7. Вважається, що загалом Велика сімка утримує приблизно $264 млрд заморожених російських державних активів, з яких Франція заморозила приблизно €19 млрд, Японія – €30 млрд, США – €4,6 млрд, а Німеччина зберігає найменшу частину – 210 мільйонів євро. Ці цифри стосуються лише активів Центрального банку Росії, тобто заморожених резервів та облігацій. На додаток важливу роль займають приватні російські активи – майно, що належить фізичним особам або приватним компаніям з Росії. Це можуть бути нерухомість, рахунки, активи російських олігархів та компаній, а також інші. Враховуючи приватні активи та облігації – цифри різняться. Таким чином, Великобританія зберігає близько €29-30 млрд, Швейцарія – близько €14.2 млрд, а Люксембург – €10 млрд, як повідомляє аналітична організація “Council on Foreign Relations”.
Такий розподіл заморожених російських активів між країнами Заходу відображає загальну логіку глобальної фінансової системи. Наприклад: ЄС, США, Японія та Велика Британія пропонують стабільні валюти та можливість інвестування у надійні державні облігації, тоді як в Бельгії зосереджена найбільша частка активів завдяки Euroclear – компанії з надання фінансових послуг, яка виступає посередником між покупцями та продавцями цінних паперів, таких як акції та облігації, і має загальні активи під управлінням у розмірі 40 трильйонів євро.
Що таке прибуток і як він працює?
Після замороження російських активів виникло дискусійне питання: яким чином використовувати ці активи так, щоб надати фінансову допомогу Україні, але не викликати ще більшого загострення в стосунках між ЄС та Росією? Відповідь знаходиться у прибутку, тобто в доході від активів у вигляді відсотків, які продовжують генерувати державні облігації та інші фінансові інструменти.
За офіційними даними Euroclear, доходи від заморожених російських активів становили €821 млн у 2022 році, €4,4 млрд у 2023 році, €6,9 млрд у 2024 році та близько €2,7 млрд у першій половині 2025 року. Така різниця в кількості доходу залежить від трьох ключових факторів: залежності прибутковості активів від глобальних процентних ставок, ситуації на фінансових ринках, яка може змінюватися через об’єктивні обставини, наприклад, після 2022 року у світі суттєво зросли процентні ставки, що автоматично підвищило прибутковість державних облігацій, а також від структури самих цінних паперів, оскільки різні цінні папери мають різний рівень дохідності та строки виплат.
Як пише Мінфін, в Європейській комісії повідомили: «Хоча самі активи залишаються заблокованими, відсотки за готівковими залишками можуть бути використані для підтримки України». Ця теза пояснюється тим, що прибуток розглядається як окремий фінансовий потік, який вже не належить Росії. Це дозволяє ЄС не створювати правові ризики та уникнути прямої конфіскації самих російських резервів, не порушуючи міжнародного права.
Яким чином Україна отримує кошти, сформовані прибутком?
За чотири роки повномасштабної російсько-української війни ЄС розробив три головних механізми залучення прибутку у фінансову підтримку України, які не створюють правові ризики. Одним з перших проєктів стали транші, тобто прямі прибутки з заморожених російських активів. Офіційно було запущено чотири великі хвилі таких надходжень до України.
Перший транш був здійснений в липні 2024 року на суму приблизно €1.5 млрд. Сума була виділена на рік та спрямована, як і більшість траншів, на підтримку оборонного сектору. Другий подібний переказ охоплював доходи, накопичені протягом другої половини 2024 року. В квітні €2,1 мільярда було спрямовано через Європейський фонд миру (EPF) та механізм Ukraine Facility, щоб сприяти відновленню та реконструкції країни, а також допомогти зміцнити обороноздатність України. Третя хвиля виплат відбулася в серпні 2025 року, охоплюючи близько €1.6 млрд. Починаючи з цього третього траншу, 95 відсотків коштів використовувалося для підтримки України через Механізм співробітництва з питань позик для України (ULCM), а 5 відсотків – через EPF. Останнім великим надходженням став платіж обсягом 1,4 млрд в квітні 2026 року, створений за аналогічним механізмом з третім. Ці кошти є незалежними від кредиту ERA, або підтримки у вигляді €90 млрд, що свідчить про залученість та різноспрямованість країн ЄС.
Ще одним з найбільш вагомих рішень за часів повномасштабної війни стала ініціатива від G7 та ЄС, погоджена у червні 2024 року – «Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine». Суть механізму полягає у наданні Україні кредиту обсягом $50 млрд, який забезпечується майбутніми прибутками від заморожених російських державних активів. Перший платіж від ЄС надійшов до України в січні 2025 року на суму близько €3 млрд. Виплати від країн Європейського Союзу продовжилися і надалі, тому загалом їх внесок у механізм оцінюється приблизно у €18 млрд.
Важливу частину в процес реалізації ініціативи ERA впровадили такі країни, як: Канада, Велика Британія та США. Навесні 2025 року Канада внесла приблизно $1.7 млрд, в той час як Велика Британія розділила переказ коштів на кілька етапів, кожен з яких містив £752 млн. США в цій системі забезпечили найбільшу частину – близько $20 млрд. Американська реалізація фінансування була побудована переважно через Світовий банк, а також через систему кредитних гарантій та спільних фондів партнерів. Але незважаючи на те, що ЄС та Велика Британія завершили свою частину, механізм ERA продовжує діяти дотепер.
Як повідомляє “Європейська правда”, у грудні 2025 року президент Європейської ради Антоніу Кошта повідомив про рішення надати Україні фінансову допомогу в розмірі 90 млрд євро на період 2026-2027 років. Остаточно кредит затвердили в квітні 2026 року, завдяки відмові нового уряду Угорщини від політики колишнього прем’єр-міністра Віктора Орбана про використання права вето щодо цього механізму. Значна частина суми буде спрямована на критично важливий сектор, а саме €60 млрд на розвиток оборонно-промислового комплексу, зокрема закупівлі оборонної продукції. Решта €30 млрд буде покривати бюджетні потреби завдяки інструментам макрофінансової допомоги або Ukraine Facility. Важливою умовою надання коштів є те, що Україна має виконати реформи у сфері права та боротьбі з корупцією. Водночас варто окремо наголосити, що Україна не зобов'язана повертати цей кредит самостійно – він має бути погашений Росією за рахунок післявоєнних репарацій. Тобто ці механізми фінансової допомоги для України – є формою підтримки та євроінтеграції, а не черговим боргом, який буде виплачуватися українськими платниками податків.
Ризики конфіскації заморожених активів та позиції ключових країн
Попри обговорення використання заморожених російських державних активів для підтримки України, їх повна конфіскація залишається юридично та політично складним питанням. Основний ризик полягає в порушенні принципу державного імунітету, який захищає суверенні активи держав, а також в можливості втрати довіри до фінансової системи Заходу. Це пов’язано з тим, що повна конфіскація може спонукати інших держав до відмови у зберіганні своїх резервів у євро, а також до загрози кібератак зі сторони Росії.
Додатково дозвіл на використання російських активів, які знаходяться в межах ЄС, створює ризики для Бельгії. Через Euroclear країна особливо обережна, оскільки депозитарій зіткнувся з численними судовими процесами в російських судах, порушеними Центральним банком Росії. Бельгія також стурбована тим, що за умови розморожування активів їй доведеться повернути суму пізніше, якщо Москва попросить.
Загалом у межах ЄС такі країни, як Німеччина, Франція, Італія, Мальта та Болгарія займають обережну та гальмуючу позицію щодо питання конфіскації заморожених російських активів. Італія, а також Мальта та Болгарія, навіть зверталися до ЄС із закликом розглянути альтернативні способи фінансування потреб України замість повної передачі активів.
Окремо варто враховувати, що Росія також утримує активи західних компаній на своїй території у вигляді нерухомості, корпоративних часток та інвестиції. Завдяки указу, виданому Путіним в квітні 2023 року, уряд має можливість контролювати іноземні активи в країні, якщо російські активи за кордоном конфіскують або перебувають під загрозою.
Найгучнішим прикладом застосування цього права стало захоплення контролю над російськими дочірніми компаніями французького виробника йогуртів Danone та данської пивоварні Carlsberg під «тимчасове управління» федерального агентства з управління майном. Danone та Carlsberg не стали винятковим випадком, оскільки надалі енергетичні активи, що належать фінській Fortum та німецькій Uniper також були передані під “тимчасового управління”, а саме – під командування голів компанії «Роснефть». Тож таке взаємне утримання активів створює реальні ризики, оскільки в разі повної конфіскації заморожених російських резервів Захід може зіткнутися з дзеркальною відповіддю Москви щодо майна західних компаній, що залишається на території Росії.
Висновок
Російські суверенні активи є предметом обговорення та суперечок в межах та поза межами ЄС, але незважаючи на це, країни Заходу пропонують різноманітні механізми фінансової підтримки обороноздатності та бюджету України. Саме тому допомога Україні сьогодні має багаторівневий характер – від прямих доходів з активів до складних кредитних механізмів, таких як ERA чи великі пакети фінансування, як-от нещодавно затверджений кредит у €90 млрд.
У довгостроковій перспективі ключове питання залишається відкритим: що буде після підписання мирного договору та чи буде російська сторона виплачувати репарації?
Як стверджує заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра, Росія за 12 років війни завдала колосальних збитків на суму понад трильйон доларів, а за час повномасштабної російської агресії втрати оцінюються приблизно в 667 млрд доларів. Росія продовжує агресію кожного дня, руйнуючи цивільні міста – тож цифра збільшується щодобово. В цьому контексті питання репарацій після завершення війни є принципово важливим та можна прогнозувати декілька варіантів.
Перший з них доволі оптимістичний – мирна угода передбачатиме юридично закріплене зобов'язання Росії сплатити репарації, що відкриє для ЄС можливість використовувати заморожені активи як джерело виплат, покриваючи витрати на відновлення України. Другий є більш реалістичним, оскільки враховує те, що Росія буде відмовлятися виплачувати будь-які репарації, але Європейський Союз, незважаючи на внутрішні суперечки та різні позиції, наважиться на ризикове рішення – конфіскувати російські активи в обхід міжнародного права. Присутній також третій варіант, за яким країни ЄС не зможуть прийти до спільного рішення, а політика США при Трампі буде створювати додаткові перешкоди в стратегії тиску на Росію. За таких умов санкційний режим буде з часом пом’якшуватися, а Україна загалом не отримає прямих виплат з боку Росії.
Таким чином, заморожені російські активи зараз та в перспективі відіграють ключову роль у підтримці та відбудові України. Водночас суперечки навколо їхнього використання відображають глибші розломи всередині ЄС та ставлять фундаментальні питання про те, як міжнародна спільнота реагує на агресію і чи готова ліберальна Європа піти всупереч усталеним нормам міжнародного права.
