Авторка: Анастасія Дубинко, стажерка ГО «Спалах!».
Після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Росія опинилася на межі міжнародної ізоляції й була змушена звернутися по допомогу до країн, які вона вважала дружніми. До таких належить КНР, з якою Росія має тривалі й неоднозначні відносини, які значно покращилися у 21 столітті. Так, двостороння торгівля між країнами помітно зросла в період після 2022 року, що наразі сприяє підтримці економіки Росії, хоча структура цієї торгівлі залишається нерівною, роблячи Росію певною мірою залежною від Китаю.
Для відносин між зазначеними державами значну роль відіграють зустрічі лідерів країн, адже від початку президентства Сі між головами Китаю та РФ відбулося більше сорока візитів, що перевищує кількість зустрічей Сі Цзіньпіна з будь-якими іншими лідерами. Нещодавній приїзд президента РФ до Китайської Народної Республіки у травні 2026 року вкотре нагадав про актуальність розвитку російсько-китайських відносин для України, адже Китай є державою, що претендує на статус світового лідера.
Який вигляд мали відносини між державами до 2022 року
Історія двосторонніх відносин між Китаєм і Росією є довгою та заплутаною, але від початку 21 століття взаємини між державами залишалися взаємовигідними. Ще у 2001 році між країнами було підписано Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво, що задав тон взаєминам КНР і РФ протягом наступних десятиліть. З моменту підписання договору економічні й політичні зв’язки між цими державами поглибилися. Наприклад, двостороння торгівля почала стрімко зростати, досягаючи 60 млрд доларів у 2008 році.
Ба більше, співпраця між країнами стала лише тіснішою після початку російсько-української війни у 2014 році. Оскільки Росія почала все більше віддалятися від Заходу з його санкціями й шукати партнерів в Азії, це сприяло поглибленню відносин із Китаєм. З цього моменту відбувається активне зближення Росії та КНР у військовому секторі, зокрема, країни розпочали спільну роботу над системами попередження про ракетні атаки, а також активізували співпрацю в космічній сфері шляхом інтеграції супутникових навігаційних систем.
Варто зазначити, що напередодні повномасштабного вторгнення Китай був готовий до важливого кроку, що міг би вивести відносини з РФ на новий рівень: КНР планувала інвестувати один мільярд доларів у будівництво «Power of Siberia 2», що став би другим транскордонним газопроводом, який з’єднував би Китай та Росію. За попередніми оцінками, цей газопровід міг би постачати до Китаю 50 мільярдів кубометрів російського газу. Проте після 2022 року Пекін висловлює небажання інвестувати в Росію.
Що отримує Російська Федерація від Китаю наразі
Росії насамперед потрібна підтримка КНР як економічного партнера заради матеріальної та фінансової підтримки в ході збройного конфлікту. Жорсткі економічні санкції та вихід низки виробників з російського ринку сприяли поглибленню торговельних зв'язків між цими країнами. Стрімке зростання двосторонньої торгівлі супроводжується постачанням Росією ресурсів для Китаю та отриманням готової продукції й товарів подвійного призначення. Станом на 2026 рік обсяг поставок товарів подвійного призначення з Китаю до Росії становив більш ніж 4 млрд доларів, тоді як Китай закупив у Росії близько 32 млн тонн нафти за зниженими цінами. Саме це робить КНР ключовим покупцем російських енергоресурсів. Як результат, Росія є більш вразливою до потрясінь на глобальному ринку, адже це впливає на ціни на нафту, в той час як її залежність від китайської продукції й фінансів лише зростає. У свою чергу, Китай намагається більш обережно ставитися до закупівель у Росії, аби уникати розвитку власної залежності від Москви.
Крім того, поглиблення російсько-китайських відносин після повномасштабного вторгнення запобігає ізоляції РФ на міжнародній арені. Так, Китай сприяв розширенню економічної й військової співпраці між Росією та іншими державами, що давно віддалилися від співпраці із Заходом (наприклад, Північна Корея). Також, після повторного обрання Дональда Трампа на пост президента США та підвищення тарифів, Індія, яка виступає важливим стратегічним партнером у Південній Азії, почала йти на зближення з РФ.
Варто згадати, що підтримка Китаю є вигідною для Росії в контексті голосування в Організації Об’єднаних Націй, адже КНР є неофіційним лідером об’єднання держав Глобального Півдня у складі ООН, яка має назву Група-77. Оскільки КНР часто підтримує або не виступає проти пропозицій, вигідних для РФ в Організації, так само чинять і члени Групи-77 при голосуваннях у Генеральній Асамблеї. До того ж, значний вплив Китаю в ООН перешкоджає зміні Статуту Організації (для цього потрібно ⅔ голосів держав), що могло б допомогти подолати кризу Ради Безпеки ООН і змінити процедуру голосування. Отож, Китай виступає критично важливим партнером для Росії в низці сфер.
Якою Китай зараз бачить Російську Федерацію
На сьогодні Китай підтримує Росію економічно, при цьому прагнучи уникнути власної залежності від російських енергоресурсів шляхом диверсифікації торговельних зв’язків на ринку енергетичних ресурсів. Тим не менш, оскільки для транспортування газу на відміну від нафти переважно використовують трубопроводи, КНР в більшості імпортує російську нафту, але й не може перейти на інших постачальників газу через інфраструктурні обмеження. Варто зазначити, що у першому кварталі 2026 року Китай закупив у Росії майже 32 мільйони тонн нафти, поставки якої відбувалися як завдяки тіньовому флоту РФ, так і шляхом використання трубопроводів. Шляхом морських перевезень Росія може поставляти до Китаю 2,13 мільйонів барелів на добу, тоді як завдяки нафтопроводу Східний Сибір - Тихий Океан до Китаю потрапляє 35 мільйонів тонн російської нафти на рік (або 700 тисяч барелів на добу). Тож, хоча нафтопровід є надійнішим засобом постачання, морські шляхи дають можливість для перевезення більшого тоннажу нафти.
Дещо іншою є ситуація з російським газом, адже поставки зрідженого природного газу (ЗПГ) до Китаю у 2025 році досягли рекордних 9,9 мільйонів тонн на рік завдяки тому, що КНР вперше прийняла поставки із заводу Арктик ЗПГ 2, що перебуває під санкціями. Проте кількість газу, що доставляється до Китаю завдяки газопроводу «Power of Siberia», становить 38 мільярдів тонн станом на 2025 рік. Тут помітним стає те, що постачання газу шляхом трубопроводів є більш вигідним для Китаю з огляду на більший обсяг енергоресурсів, який можна отримати, а також через меншу вразливість цього ланцюга постачання до нестабільностей у порівнянні з морськими перевезеннями.
До того ж, з огляду на програму, прийняту Китаєм у 2017 році, яка пов’язана з переходом з вугілля на газ і на зростаючу потребу у постачанні газу північнами регіонами КНР, держава не може повністю відмовитися від проєкту нового трубопроводу «Power of Siberia 2», хоча для цього і є причини. Зокрема, Китай не хоче переймати на себе тягар фінансування побудови нового й довшого (2600 км) газопроводу. Більш того, між країнами все ще немає згоди стосовно ціни, адже КНР прагне отримати знижку на газ, який Росія постачатиме до Китаю цим новим шляхом. Це бажання підкріплюється і тим, що наразі КНР через газопровід «Power of Siberia» закуповує у Росії газ за ціною, що на 38% менша за ціну для європейських країн.
Власне кажучи, на цьому етапі російсько-китайських відносин Китай є набагато менш залежним від торгівлі з Росією, ніж навпаки. КНР завжди розглядала торговельні відносини з РФ з погляду власної вигоди, тому прагнула залишити собі місце для маневру. Тож, коли КНР починає потерпати від вторинних санкцій, у двосторонній торгівлі можна спостерігати тенденцію до зниження, хоча й не критичну для Росії. Цю тенденцію також можна прослідкувати, звернувши увагу на підтримку РФ Китаєм в Організації Об'єднаних Націй. У періоди, коли підтримка РФ може занадто негативно вплинути на імідж КНР, що та намагається створити для себе в ООН, дипломатичний альянс між Росією й Китаєм на цьому міжнародному майданчику слабшає.
Загалом, залежність Росії від Китаю не означає, що РФ найближчим часом стане васальною державою, вона не призведе автоматично до китайського контролю над Росією. КНР, ймовірно, діятиме більш обачно, усвідомлюючи важливість статусу великої держави для Росії. Також значною Китай вбачає і її роль як стратегічного партнера в його баченні нового багатополярного світового порядку з КНР як передової країною. Незважаючи на це, Китай може сприймати затяжну війну як вигідну, адже конфлікт у Європі відвертає увагу від дій Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Візити Сі Цзіньпіна до РФ протягом останніх років
Як вже зазначалося вище, з моменту сходження Сі Цзіньпіна на посаду президента, між ним і Путіним відбулося більше 40 візитів, зокрема, після 2022 року ці зустрічі відбуваються стабільно щороку. Варто згадати про перший візит Сі до Москви після повномасштабного вторгнення, що стався у березні 2023 року. Приїзд відбувся незадовго після того як Міжнародний Кримінальний Суд видав ордер на арешт президента РФ, тож приїзд слугував певною демонстрацією єдності, адже те як сприймаються ці зустрічі зовнішніми акторами завжди має значення. Приїзд Сі показав, що незважаючи на спроби ізоляції з боку Заходу, президент РФ все ще має підтримку з боку лідера такої впливової країни як Китай. Загалом цю позицію висловило й МЗС Китаю, описуючи події зустрічі: «Незалежно від того, як зміниться міжнародна ситуація, Китай і надалі докладатиме зусиль для розвитку всебічного стратегічного партнерства та координації між Китаєм і Росією під час нової ери». Тим не менш, Сі згадав про план досягнення миру у російсько-українській війні, що був запропонований Китаєм у лютому 2023 року, задля підтримання іміджу фасилітатора миру, який КНР просуває на міжнародній арені. Варто згадати, що план складався із 12 пунктів, які були доволі проросійськими і включали згадки про «зупинку односторонніх санкцій».
Протягом візиту лідери обговорювали новий проєкт «Power of Siberia 2», проте вони так і не дійшли спільної думки щодо питань ціни на газ і того, хто фінансуватиме будівництво. Загалом, помітною стала очевидна перевага КНР у цих перемовинах, адже новий газопровід потрібен Росії більше, ніж Китаю, тому вони можуть затягувати з новою домовленістю. У результаті зустрічі лідери підписали Спільну заяву Китайської Народної Республіки й Російської Федерації щодо поглиблення всебічного стратегічного партнерства й координації дій у нову еру, а також низку двосторонніх домовленостей у різних сферах економіки. До того ж, Путін заявив, що Росія підтримує подальше використання китайського юаня у власній торгівлі з країнами Африки, Азії та Латинської Америки. Це сприятиме дедоларизації та подальшій юанізації міжнародної торгівлі, що ще далі збільшить нерівність у вигоді, що отримують держави одна від одної.
Не менш важливим є візит Сі у травні 2025 року на парад перемоги в Москві, який він не відвідав вже у 2026 році. В результаті зустрічі було підписано Спільну заяву КНР та РФ щодо глобальної стратегічної стабільності й Спільну декларацію Китаю та Росії про подальше зміцнення співпраці з метою відстоювання авторитету міжнародного права. У цих документах використовують доволі жорстку мову для засудження сучасного світового порядку і наголосу на необхідності його реформації, а також негативно висловлюються про «поведінку деяких ядерних держав, що йде врозріз з міжнародним правом». До того ж, країни підписали низку двосторонніх договорів включно з угодою про розширення банківських зв’язків і розрахунків в юанях, що знову демонструє певну асиметрічність у відносинах між РФ та Китаєм.
Під час цього візиту також обговорювали проєкт нового газопроводу, проте тепер після інавгурації Трампа і, як наслідок, підвищення тарифів, Китай перебував у більшій потребі дешевого газу. Тож, цього разу переговори були більш продуктивними, адже обидві країни прагнули дійти спільного рішення якнайшвидше. У вересні 2025 року Росія оголосила, що Газпром підписав з Китаєм юридично зобов'язальний договір про побудову нового газопроводу, проте з боку КНР жодних заяв, що підтвердили б існування цього договору, не було.
Візити Путіна до Китаю після 2022 року
У травні 2024 року відбувся перший візит президента Росії на територію КНР після повторного обрання Путіна під час виборів у березні 2024 року на п’ятий термін. Зустріч була необхідною, адже через жорсткі санкції вперше за довгий період торгівля між РФ і Китаєм пішла на спад: лідерам держав треба було скоординувати новий підхід до обходу обмежень Заходу. Крім того, незадовго до візиту Сі здійснив декілька поїздок до європейських країн, зустрічаючись там з головами держав. Новий візит Путіна демонстрував, що Китай не збирався відділятися від Росії у світлі цих подій. Тим не менш, результати зустрічі виявилися не ідеальними для Росії, адже у Спільній заяві держав, що слідувала після завершення візиту, не було жодних згадок про будівництво нового газопроводу. Це свідчило про те, що Китай все ще не хотів йти на переговори, поки їх не влаштовуватиме знижка на газ, яку запропонує РФ.
Не можна не згадати про візит президента Росії до Китаю 19–20 травня 2026 року, що відбувся майже одразу після зустрічі Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна в Пекіні. Одразу варто зазначити, що ці два візити підряд слугують для того, щоб Китай міг далі просувати імідж стабільного глобального актора порівняно з лідерами держав, які є залученими у збройні конфлікти. Показовим є те, що в результаті зустрічі з президентом РФ, лідери країн підписали Спільну заяву, у якій засуджують ідеї Трампа, які він просував під час свого візиту в Пекін. Так, Сі й Путін висловили осуд стосовно планів президента США щодо створення протиракетного щита «Золотий купол» та «безвідповідальної» ядерної політики Вашингтона. Така заява загалом повторювала позицію, що висловили Путін та Сі у Спільній декларації 2025 року. Вони знову наголошували на недоліках унілатерального світового порядку і необхідності його реформування.
Тим не менш, хоч голови Китаю та РФ і продемонстрували перед міжнародною спільнотою власну єдність та координацію в зовнішній політиці, вони все ще не дійшли згоди щодо деталей будівництва «Power of Siberia 2». У результаті візиту вони досягли «спільного розуміння» стосовно нового газопроводу, але очевидним стає те, що договір, про підписання якого публічно заявила Росія у 2025 році, не скоро буде виконано.
Висновок
Після 2022 року можемо спостерігати поглиблення співпраці між КНР та РФ, зокрема, у політичній, військовій та економічній сферах, що відображається у зростанні двосторонньої торгівлі та частих зустрічах між лідерами держав. У результаті зближення між країнами більш очевидною стає асиметричність їхніх відносин, де Росія є майже повністю залежною від торгівлі з Китаєм, тоді як КНР, своєю чергою, вживає заходів задля диверсифікації торгівлі й уникнення того, щоб Росія була єдиним постачальником енергоресурсів на китайський ринок. Наріжним каменем у цих відносинах стало будівництво нового газопроводу «Power of Siberia 2», щодо якого країни досі не дійшли абсолютної згоди, адже Китай прагне отримати якнайбільшу знижку на газ, який він планує закуповувати в РФ.
Є висока ймовірність, що відносини між Росією й Китаєм будуть розвиватися в тому ж асиметричному руслі й надалі, а Китай тягнутиме з будівництвом нового газопроводу поки не отримає гарантії вигідних для себе умов торгівлі та фінансування конструювання цього трубопроводу. До того ж, Китай, швидше за все, продовжуватиме урізноманітнення країн, у яких він закуповує енергоресурси, щоб уникнути залежності від Росії. Це сприятиме подальшому зростанню нерівності у цих двосторонніх відносинах. Малоймовірним є охолодження відносин між РФ та КНР з огляду на те, що вигода, яку держави отримують від цього партнерства, перевищує втрати. У контексті зустрічей лідерів країн, то вони продовжуватимуться з цією ж регулярністю, адже вони є як вдалим засобом для демонстрації міцності російсько-китайських відносин для міжнародної спільноти, так і зручним майданчиком для обговорення питань високої важливості.
