Автор: Janis Kluge | Substack
Переклад: t.me/in_factum
Відколи Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, склад російських сил в Україні кілька разів змінювався. Спершу війну вели переважно професійні військові. Коли початкове вторгнення провалилося і Росія зіткнулася з гострою нестачею кадрів, Кремль, щоб швидко заповнити лави, спирався на ПВК «Вагнер» і часткову мобілізацію 300 тисяч чоловіків — прийнявши значні внутрішньополітичні ризики, аби уникнути подальших воєнних невдач. Водночас Москва почала закладати підвалини для створення величезної армії найманців. У 2023 році Кремль запустив рекрутингову кампанію, розраховану на кілька сотень тисяч нових контрактників щороку.
Точний склад російського угруповання між 2022 і 2026 роками невідомий. Хоча офіційні цифри набору оголошують регулярно і їх можна (більш-менш) підтвердити даними федерального й регіональних бюджетів, загальна кількість активних солдатів — і мобілізованих, і контрактників — залишається неясною. Теоретично кількість російських військових в Україні можна було б обчислити, зіставивши набір і безповоротні втрати. Але оцінки втрат (загиблих або поранених настільки важко, що вони не повернуться на службу) різняться дуже сильно, тож на практиці це складно.
На допомогу приходять бюджетні дані
На основі даних федерального бюджету можна безпосередньо оцінити чисельність і мобілізованих, і контрактників, які воюють в Україні. Як і у випадку з підрахунками набору, зробленими медіа «Важные истории» , оцінка ґрунтується на конкретних виплатах, зафіксованих у федеральному бюджеті.
Мобілізовані російські солдати отримують щомісячну надбавку до платні в розмірі 158 тисяч рублів, запроваджену указом Путіна № 788 від 2 листопада 2022 року і виплачувану з федерального бюджету. За майже 2 мільйони рублів на солдата на рік сукупна вартість для 300 тисяч мобілізованих є суттєвою — сотні мільярдів рублів щороку.
Контрактники теж отримують щомісячну надбавку. Її запровадив указ Путіна № 230 від 31 березня 2023 року, коли стартувала масштабна рекрутингова кампанія. При 15 тисячах рублів на місяць вона значно скромніша за виплату мобілізованим. Її платять лише доти, доки солдат активно бере участь у війні, хоча виплати тривають і під час коротких перерв — наприклад, лікування легкого поранення.
Загалом російський солдат може належати лише до однієї з цих категорій. Тобто перетину між отримувачами 158-тисячної надбавки для мобілізованих і 15-тисячної для контрактників бути не може. Ці дві виплати йдуть з окремих бюджетних рядків. Поділивши суми, витрачені з федерального бюджету на ці надбавки, відповідно на 158 і 15 тисяч рублів, ми маємо отримати кількість російських військових в Україні.
Виплати мобілізованим указують на майже 300 тисяч отримувачів на початку 2023 року. У наступні роки їх кількість знижувалася: у 2024-му цю виплату отримували в середньому 246 303 солдати, у 2025-му цифра впала до 168 594. Це не означає, що всі інші мобілізовані загинули чи важко поранені. Мобілізований може підписати контракт і стати «контрактником», перейшовши з однієї категорії в іншу (докладніше про це нижче).
Тоді як кількість мобілізованих падала, кількість контрактників суттєво зросла. За російськими бюджетними даними, у 2023 році (квітень – грудень) отримувачів було в середньому 230 407, у 2024-му — 420 811, у 2025-му — 554 883. Загальна кількість російських військових в Україні — мобілізованих і контрактників разом — зросла з 523 548 у 2023 році до 667 114 у 2024-му і 723 477 у 2025-му. Оскільки надбавку платять і тим, хто тимчасово поза строєм, реальна кількість розгорнутих військ серед отримувачів, імовірно, дещо нижча. Водночас, можливо, є й невелика кількість російських солдатів в Україні, які не отримують жодної з цих надбавок.
Перетворення мобілізованих на контрактників
Російське Міноборони, вочевидь, хоче, щоб контракти підписало якомога більше мобілізованих. «Верстка» повідомляла у 2024 році, що на мобілізованих тиснуть, аби ті підписували контракти, — а у 2025-му цей тиск посилився. «Важные истории» на основі даних регіональних видатків підрахували, що щонайменше кілька відсотків нових рекрутів у 2024 році були раніше мобілізованими.
За тими ж даними, у 2025 році ця група була в кілька разів більшою. Наприклад, Іркутська область у 2025-му витратила 1 мільярд рублів на “підйомні” для таких «перевертнів» і 5 мільярдів — на виплати іншим рекрутам. Це означає, що мобілізовані становили 10–20% нових контрактників з регіону. У 2026 році ті самі бюджетні рядки показують знову значно менші виплати.
Той факт, що мобілізовані підписують контракти, має кілька наслідків. По-перше, це означає, що справжній темп рекрутингу, тобто приплив нових людей у російські збройні сили, нижчий, ніж дають зрозуміти бюджетні дані й офіційні заяви. По-друге, це важливо враховувати при оцінці російських втрат.
Ще раз про безповоротні втрати Росії
Поєднавши дані про набір за 2023–2026 роки («приплив» особового складу) з даними про «запас» контрактників, можна оцінити темп безповоротного «відтоку» серед російських контрактників. Для мобілізованих такий розрахунок зробити неможливо — принаймні за даними федерального бюджету: не можна визначити, скільки мобілізованих згодом підписали контракти й стали «контрактниками», а скільки слід зараховувати до безповоротних втрат.
У цьому аналізі «безповоротна втрата» операційно визначається як солдат, який більше не отримує щомісячної надбавки. У принципі солдати можуть зникати з платіжних даних із різних причин: дезертирство, ув'язнення, переведення в іншу категорію, ротація за межі України чи інші адміністративні зміни. Проте більшість цього безповоротного відтоку, найпевніше, становлять загиблі або поранені настільки важко, що назавжди вибувають зі служби.
Не всі дані про російські федеральні видатки на надбавки однаково надійні, тож для цього розрахунку я використовую лише найдостовірніші — річні. За наведеними вище цифрами, середня кількість контрактників зросла на 190 404 між 2023 і 2024 роками і на 134 072 між 2024 і 2025-м. Я припускаю, що річні дані про надбавки відображають ситуацію станом на середину року. «Приплив» контрактників вимірюється за федеральними видатками на підйомні виплати.
Між серединою 2023 і серединою 2024 року було виплачено 372 715 підйомних новим контрактникам (за максимальним сценарієм), але загальна кількість контрактників зросла лише на 190 404. Це означає безповоротні втрати в 182 311 контрактників — близько 15 тисяч на місяць. Наступного року розрахунок указує на ще вищі втрати: між серединою 2024 і серединою 2025 року виплатили 385 160 підйомних, а загальна кількість контрактників зросла лише на 134 072. Це означає безповоротні втрати в 251 088 осіб за цей період — близько 21 тисячі на місяць.
Важливо зазначити: це не загальний рівень безповоротних втрат, а лише серед контрактників. І коли зіставити ці цифри із загальною кількістю «контрактників», що воюють в Україні, результат вражає.
Спершу нагадаю, що тут багато «якщо» і значна невизначеність: ЯКЩО цифри набору правильні, ЯКЩО мої оцінки кількості активних військ правильні (тобто всі задіяні військові справді отримують надбавку) і ЯКЩО немає інших суттєвих способів для контрактника залишити поле бою…
Якщо відповідь щоразу «так», то рівень вибуття становить 43,3% між 2023 і 2024 роками і 45,3% між 2024 і 2025-м. Інакше кажучи, це означало б, що Росія щороку втрачає майже половину своїх активних сил в Україні.
Порівняння з офіційними заявами
Путін періодично називає чисельність російських сил в Україні. Наприкінці 2023 року він заявляв про 617 тисяч осіб «у зоні бойових дій», серед них 244 тисячі мобілізованих. На початку 2024-го знову згадував «понад 600 тисяч». У червні 2024-го назвав «майже 700 тисяч». У вересні 2025-го говорив про «понад 700 тисяч на передовій». Те саме він повторив у червні 2026 року. Якщо звірити ці точки з першим графіком вище, розбіжності між офіційними заявами й бюджетними даними відносно невеликі.
Українські оцінки чисельності російських військ у перші три роки повномасштабного вторгнення були дещо нижчими за офіційні російські цифри. Проте з 2025 року вони значною мірою зійшлися на позначці близько 700 тисяч. Остання оцінка прозвучала в червні 2026 року від колишнього головнокомандувача Сирського, який назвав цифру 721 300 російських військових в Україні.
У принципі, безповоротні російські втрати можна було б обчислити, спираючись виключно на офіційні російські заяви від 2023 року. Путінські цифри за ці роки зросли лише трохи, тоді як Медведєв щороку оголошує приблизно про 400 тисяч нових контрактників. Звісно, ці заяви не можна брати на віру. Але все одно дивує, що російська пропаганда робить два твердження — про майже незмінну чисельність війська і про колосальний набір, — які разом означають щось катастрофічне для Росії: величезні втрати.
