Привіт! В цьому довгочиті я хотів би озвучити певні проблеми збудженого українського суспільства пов’язані з ідеалізацією та знеціненням військових. Все, що буде тут написано, є не більше ніж власною думкою автора, котрий постійно працював із військовими з абсолютно різних бригад. Все описане нижче не є якоюсь серйозною статтею, а просте занотовування думок автора та його власного досвіду. Прислухатися до цього, чи ні — вибір кожного. Автор допускає, що може бути не правий та вірить, що істина ховається в діалозі, тож готовий змінити свою думку в ході дискусії. Приємного читання!
Вступ
Отож, як було зазначено в анотації та назві довгочиту, сьогодні ми розберемо деякі основні проблеми пов’язані з ідеалізацією та знеціненням наших військових. Перш за все, потрібно зауважити, що така ситуація не є дивним явищем, а радше закономірним, адже українське суспільство наразі перебуває в збудженому стані через весь піздєц навколо. Тим не менш, це не має стати виправданням ні для нас, ні для військових, ні для ворогів, і з цим потрібно щось робити.
Не знецінюйте військових
Наразі в Україні все більше з’являється людей, котрі кричать про те, що це “не їх війна”, що вони “не були народженні для цього”, і що вони “не хочуть вмирати”. З цього приводу добре висловився Сайгон:
Ми на націю були похожі один раз: коли пахло жареними пісюнами в Києві
Тоді дійсно абсолютно кожен третій рвався до військкомату аби захищати свою батьківщину. Зараз, через втомленість від війни, багато людей починають знецінювати ці цінності та військових. Все частіше з’являються фрази типу: “Я тєбя на войну не посилав”. З досвіду спілкування із військовими знаю та неодноразово спостерігав, як люди прямо в магазині можуть почати звертатися до військових зі словами: “ну і чого ви сюди прийшли? Йдіть звідси, а то нам ще прилетить”. І повірте мені, такі ситуації не є виключенням та не є притаманними лише якомусь регіону. Для багатьох читачів наступні слова будуть банальними, але я вважаю за потрібне постійно їх проговорювати: Ми дихаємо завдяки ним. Якщо у вас є змога посміхнутися військовому, пригостити його кавою, уступити місце в черзі, чи просто сприяти якомога швидшому вирішенню його проблеми — зробіть це. Річ у тім, що вони втомлюються від війни в сотні разів більше та швидше за нас. Для них важливо бачити, що їм є заради чого та заради кого воювати. Просто уявіть собі демотивацію людини, котра заради вас воює, а у відповідь чує одну з попередніх фраз. І це на фоні того, що на фронті менталка неймовірно сильно страждає, через що в нас пів країни після війни залишиться такою собі “Нацією ПТСР”. Також варто вже перестати скидати з себе відповідальність фразами типу: “А діти депутатів воюють?”, або “Я не народжений/-а для війни”.
Бінго: як зрозуміти, що людина рагуль.
“Я тебе на війну не посилав/-ла”
“Це не моя війна”
“Вони пішли туди тільки заради 100 тисяч”
“Ну і чого ви сюди прийшли? Йдіть звідси, а то нам ще прилетить”
“А діти депутатів воюють?”
“Я не народжений/-а для війни”
“Країна мені нічого не дала!”
“Ти повинен бути вдячний, що взагалі живий”
“Не хочу руйнувати своє психічне та фізичне здоров’я із ризиком смерті”
“Воювати за державу, яка на війні тільки заробляє?) ні. Дякую))))”
“Не хочу, щоб мене з’їли черв’яки в землі”
“делать нехуй мне на войну идти”
Це все реальні слова, більшість з яких я чув особисто, інші мені розповіли військові.
Не ідеалізуйте військових
Потрібно одразу зазначити, що в армії служать не ідеальні люди, адже таких просто не існує. Армія це відображення суспільства. Як би не хотілося в те вірити, але і там є наркомани, алкоголіки, злочинці та просто не гарні люди. Також важливо усвідомлювати, що військова служба не завжди відображає найвищі моральні цінності, які ми повинні поважати. Іноді вона висвітлює лише принцип безумовного виконання наказів, незалежно від того, наскільки ці накази можуть бути морально правильними.
Серед військових, як і серед цивільних є багато зрадників чи просто недобросовісних людей. Особисто знаю приклад, коли більше сотні людей писали рапорти про відмову займати позиції, навіть якщо це була третя лінія оборони, а в людей було все необхідне. Інша поширена ситуація, коли в склад бригади вписуються так звані “мертві душі”, аби за людей, котрих фактично немає, отримувати виплати. Також особисто знаю приклади неймовірної жорстокості деяких представників нашого війська, що, по суті, не є чимось дивним в стані війни. З усім тим, важливо усвідомлювати, що озвірілі люди, а такими стає більшість в реаліях війни, повинні знати міру, про яку їм також треба нагадувати. Людина, котра вернулася з фронту, чиє почуття емпатії, скоріш за все, дуже занижене, так його ще й ледве не богом роблять — здатна на будь-які дурощі. Така вже природа наша. Ба більше, в купі з усіма раніше наведеними прикладами, людина, котру ви можете возвеличувати, насправді могла й не заслуговувати на ті почесті, ба більше, могла знатно “согрішити”.
Також важливо усвідомлювати, що вже зараз ми повинні планувати розбудову нашої держави. Україна безумовно вийде переможницею з цієї війни, але при цьому всьому, ми матимемо неймовірно травмовану частку населення та найбільш мілітаристські настрої в Європі. Така ідеалізація може банально призвести до поширення мілітаризму та певних засад фашизму, що, на фоні стереотипів війни, не є чимось смішним.
Висновок
Підсумовуючи потрібно зазначити, що військові це в першу чергу ЛЮДИ. Ми, люди, дуже дивні створіння, котрі одночасно можуть робити і щось гарне, і щось погане. Ідеалізація та дегуманізація військових настільки ж шкідлива, як і їх знецінювання. В усьому потрібно знати межу. Гарного дня!
