#rb160907 Повернення в Харків Nissan Gloria 430

- Вона знову з’явилася у продажу. Цього разу точно її забираємо...

Нас уже було не зупинити. Молоді, наповнені ентузіазмом, ми були готові йти до кінця. Але, як то кажуть, усе найцікавіше ще попереду.

Телефонуємо за оголошенням, домовляємося подивитися тачку ввечері на стоянці біля супермаркету. Під вечір робимо контрольний дзвінок, щоб скоригувати місце та час зустрічі.

Наш гараж-майстерня знаходився за 15 хвилин від запланованого місця зустрічі. Щоб краще оглянути тачку, цікавимося, чи можуть вони під’їхати до нас — і ось тут починається несподіванка. По той бік слухавки люди не розуміють місцевості, не знають, як до нас доїхати, а ми, у свою чергу, не розуміємо, звідки будуть їхати вони. Здавалося б, усі місцеві, але...

Під час розмови з’ясовується, що Супермаркет з такою ж самою назвою знаходиться в іншому місті. Щоб подивитися тачку, тепер потрібно їхати з Харкова до Дніпра. Наш план зустрітися з Глорією ввечері руйнується, потрібно терміново знайти надійну тачку для незапланованої подорожі.

Пошук автомобіля був вдалим — нашим супутником у дорозі став ВАЗ-2109. Власник машини, який тільки-но повернувся з роботи, настійно рекомендує взяти в дорогу запасний генератор зі словами: «Не в руках же несете». Тоді ми дивилися на цю ситуацію скептично: навіщо, якщо тачка щойно приїхала з роботи й усе працює? Але сперечатися марно — тачка є, вирушаємо. Продавець уже чекає.

Пролітаючи нічною бетонкою повз інші машини та населені пункти, ми з кожною хвилиною наближалися до тачки, яка минулого разу вислизнула з наших рук. Але цього разу точно все позаду, і Глорія невдовзі буде з нами.

Частина траси була на ремонті. Ми минали кілометрові стовпи й наближалися до ділянки, де закінчувалося освітлення та з’явився зустрічний рух. Саме в цей момент, коли навколо нас непроглядна темрява, в тачці зникає заряд акумулятора.

Зупиняємося на узбіччі, проводимо швидку діагностику. Виявляється, у нас помер генератор — той самий, який нам закинули в багажник удома. Дивний збіг? Не думаємо...

Розділяємося: частина екіпажу проводить заміну генератора, а інші йдуть далі трасою, махаючи телефонами та всім, чим можна, щоб привернути увагу водія фури, який летить у темряві. Усе заради безпеки. Чесно кажучи, були тачки, які мчали прямо на нас, але все обійшлося, і негаразди минули.

Швидкий піт-стоп завершився вдало, і наше авто знову було готове летіти до мрії.

Місцеві на тачках допомогли нічним туристам дістатися до потрібного супермаркету. (Можливо, ви колись побачите цей пост і впізнаєте себе — окреме спасибі вам!)

Продавець перестав виходити на зв’язок, коли ми майже були на місці зустрічі. Але варіантів немає — залишається лише вірити, що домовленість є домовленість.

Нарешті всі збираємося в потрібному місці: Глорія, продавці, покупці.

Посеред ночі, або ж на початку нового дня, продавці шукають працюючу обмінку, щоб перевірити наших північноамериканських президентів.

Робимо обмін президентів на техпаспорт і ключі.

Як кажуть у Дніпрі:

— Молоді люди! Ви не дивіться на зовнішній вигляд! Ви знаєте, який у неї двигун? Як у мого Скайлайна! До Одеси доїде!
— А до Харкова?
— Доїде до Харкова і повернеться назад! Молоді люди! Ми в Дніпрі не обманюємо один одного!

Займаємо місця по машинах і вирушаємо назад у Харків. Перед виїздом з міста заїжджаємо на заправку за пальним.

Заливаємося — і тачка перестає запускатися. Швидка діагностика — розряджений з невідомих причин акумулятор.

Шляхом нехитрих маніпуляцій за допомогою другої тачки підзаряджаємо акумулятор. Нам щастить — Глорія прокинулася, і ми вирушаємо в дорогу.

Ми впевнено рухаємося до світанку, кілометри летять разом із нами. Але попереду найважчі години для водія, тож, зробивши невеличку перерву й розім’явши кісточки, продовжуємо рух.

Захоплюючись краєвидами траси на світанку, долаємо кілометри по бетонці.

Тачки ковтають вологе ранкове повітря. Герої цієї подорожі — виснажені, але задоволені — не змикаючи очей, продовжують рух.

Глорія повертається в Харків...