МАЛЕНЬКЕ ПРЕВ’Ю
Надвірна — місто в Україні у Івано-Франківської області. Від Карпат місто відділяє лише 32 кілометри, а поруч біжить Бистриця Надвірнянська. Також із Надвірної походить відома хасидська община, а почесним громадянином міста є сам Степан Бандера та Роман Шухевич.
Наразі місто співпрацює із польським містом Пруднік і чеським Крнов.
За словами українського історика, назва міста, імовірно, виникла від певного двору, поза яким виникло поселення. Це міг бути двір за замком Краснодвірським, де під час навал мешканці могли сховатись.
Однак польські дослідники та автори «Географічного словника королівства Польського» вважають, що назва Надвірна отримала назву походить від численної прислуги магнатів Потоцьких, котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко.
ІСТОРІЯ
Перші люди з’явилися на території сучасного міста у другому тисячолітті до нашої ери. За часів Бронзи там навіть було поселення, яке зруйнували задля будівництва Пнівського замку. Також Надвірна розміщувалася на перехресті семи доріг, тому не дивно, що тут велася жвава торгівля.
Датою заснування Надвірної вважається 23 січня 1578 року, коли польський король Стефан Баторій видав привілей, яким дозволив закладення містечка Краснодвір. Згодом ця назва модифікувалася у вже нам знайому.
А знову Надвірна згадується у 1589 році. Тоді Миколай Куропатва, польський магнат, подав до суду. У нещодавньому нападі татар на Галичину було знищено право його власності на села Пнів, Битків, та, власне, Надвірна. Проте селом вона була не довго, адже 1591 року отримала статус міста, а 1596 року відбудована після нападу. Втім, замість оборонних мурів влада міста вирішує збудувати щось більш надійне – Пнівський замок, потужну фортифікацію. Жителі міста навіть зараз переповідають чутки про те, що дві сусідні твердині - надвірнянську та пнівську - з'єднують підземні ходи.
Але товсті стіни не змогли витримати простих хитрощів. 1621 року загін опришків Гриня Кардаша зробив підкоп у фортецю, одного із магнатів Куропатвих було поранено, а зі скарбниці зникло чимало грошей та золота. Після цього замок ще більше укріпили. Дуже вчасно, адже 1948 року почалась визвольна війна і війська повстанців підійшли до фортеці. Почалась двотижнева облога – твердиню не вдалось здобути, проте вона зазнала значної шкоди.
У XVII — XVIII столітті Надвірна стає центром торгівлі. Щороку тут відбувалися два ярмарки та щотижневі базари, на які приїжджали купці з Угорщини.
У 1880 році перепис населення показав 6552 мешканця були євреями – а це 64%.
У 1867 році, за нової, австрійської, влади, було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою. На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у Відні, а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві. За його правління почалось будівництво першої залізниці. Тоді ж, у XIX столітті, у Надвірній зростає промислова діяльність. Найпершою стала до ладу фабрика землеробської техніки. Сюди на заробітки приїздило багато поляків, а 23 грудня 1920 року Надвірна стала частиною Станіславівського воєводства Польської Республіки. 1934 року до території Надвірної увійшло село Пнів та шматки земель навколо. Це може бути пов’язане із тим, що у навколишніх селах почали знаходити джерела нафти.
Для нового католицького населення потрібен був великий костьол – ним став костьол святого Франциска в Делятині.
Офіційним роком закінчення будівництва вважається 1937-ий, але насправді закінчили його лише у 90-ті.
Під час німецької окупації Надвірної гестапівці стратили священника Юзефа Смачняка, який підтримував польське підпілля та який і запропонував будівництва костьолу.
1 вересня Німеччина напала на Польщу. 17 вересня – СРСР. 27 жовтня владу у Надвірній було встановлено, чи радше, захоплено владу радянськими військами. 14 листопада місто переходить до володінь СРСР, де 4 грудня отримує статус міста.
Проте це не остання окупація в історії міста. 3 липня до Надвірної увійшли німці. Більшість єврейського населення міста була страчена або вивезена до табору Белжець. 29 березня 1944 року їх вигнали, проте ненадовго – 18 квітня гітлерівська влада повернулась. Тоді ж почалась депортація всіх поляків міста на батьківщину. Тільки 25 липня радянські війська звільнили її остаточно.
У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» було демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну.
ЦІКАВІ ТА ІСТОРИЧНІ МІСЦЯ
Музей історії Надвірнянщини
Пнівський замок
Церква Воздвиження Чесного Хреста - найдавніша згадка про церкву походить з вкладного запису 1644 року на рукописній Євангелії, яка зараз зберігається в монастирі Сучавиці в Румунії.
Костьол святого Франциска в Делятині - будівництво костелу було повністю закінчено в 1865-ому.
Руїни надвірнянської фортеці - у центральному парку міста є залишки оборонних споруд, які датують 15 століттям. Зберіглася частина вежі та стіни. Оскільки тут знаходилася митниця – замок був ласою поживою для татар, козаків та опришків, які неодноразово руйнували його.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку - висотою 4 метри!
Костел Успіння Богородиці
Особняк Николайчука
У Надвірній є багато храмів та церков. Вони мають дуже цікавий стиль - європейське бароко, що гармонійно перетікає у модерн, та й без неоготики не обійшлося. Деякі із побудов взагалі дерев’яні – небагато таких зустрінеш в Україні! Про це місто я написала в рамах мого проєкту "Ірина Вільде: ланцюжки пам'яті". Саме тут чоловік Ірини Вільде, Євген Полотнюк був перепохований її сином. Жінка довго шукала могилу чоловіка після того, як його розстріляли німці за участь у українському підпіллі. Проте Вільде помре, так і не дізнавшись нічого. Роботу про Ірину Вільде вже можна читати - перейдіть у мій профіль.
